ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 740/3412/20
провадження № 51-2768км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 березня 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 06 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270180000722, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Довжик Чернігівського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.(далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 березня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією майна.
Згідно з цим вироком також засуджено ОСОБА_8, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.
Вирішено питання, які стосуються: запобіжного заходу; початку строку відбування покарання; зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання; відшкодування процесуальних витрат; речових доказів, а також арешту майна.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у незаконному придбанні, зберіганні наркотичних засобів з метою збуту, які вчинено за попередньою змовою групою осіб.
Так, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 у час, в місці й у спосіб, які не встановлено досудовим розслідуванням, з метою подальшого збуту придбали особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс та зберігали при собі. Потім ОСОБА_7, розфасувавши придбану речовину за допомогою електронних ваг у полімерні зіп-пакети, частину передав ОСОБА_8, а решту зберігав при собі.
24 червня 2020 року з 20:00 до 21:00 він спільно з ОСОБА_8, продовжуючи свої злочинні дії, усвідомлюючи їх протиправність, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, зберігаючи при собі особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс з метою незаконного збуту шляхом його продажу через залишення "закладок" на території м. Ніжина, спільно розклали заздалегідь розфасовані полімерні зіп-пакети біля парканів домоволодінь на вул. Гербеля, 3 і вул. Маяковського, 15, 19 для подальшого збуту.
25 червня 2020 року з 11:40 до 11:55 працівниками Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області під час огляду місця події у м. Ніжині Чернігівської області було виявлено та вилучено зіп-пакети з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, а саме: на вул. Маяковського, 15 - масою 0,457 гі масою 2,196 г; вул. Гербеля, 3 - масою 0,417 г, вул. Маяковського, 19 - масою 0,361 г.
Крім того, 25 червня 2020 року з 04:15 до 04:45 працівники Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області під час огляду місця події, а саме кімнати № 5 готелю "Ніжин" за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Батюка, 1, за місцем тимчасового проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_7, виявили та вилучили 14 полімерних зіп-пакетів з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом загальною масою в перерахунку на суху речовину 21,306 г, який ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 зберігали в рюкзаку з метою подальшого збуту.
Загальна маса особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, який зберігали ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 з метою подальшого збуту, становила 24,737 г.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 06 червня 2022 року вирок міськрайонного суду щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_7 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 березня 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 06 червня 2022 року і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Свої доводи скаржник обґрунтовує тим, що сторона обвинувачення не довела наявності в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, а суд першої інстанції обґрунтував вирок недопустимими доказами, яким не дав належної оцінки.
Так, сторона захисту зазначає про помилкове посилання на протокол огляду місця події від 25 червня 2020 року в готельному номері № 5, оскільки: фактично це був обшук; відсутні підстави для такого проникнення відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК, а також відсутні заяви ОСОБА_8 або ОСОБА_7 про надання дозволу на проведення огляду та заяви про правопорушення; за ухвалою слідчого судді надано дозвіл на огляд готельного номеру у період з 04:15 до 04:45 25 червня 2020 року, однак слідчу дію було розпочато о 03:30, а наркотичні засоби виявлено о 03:42, що не охоплюється часовими межами, визначеними в ухвалі.
Крім того, ставить під сумнів зазначений час затримання у протоколі затримання, а саме 18:30, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи. Наголошує, що з моменту фактичного затримання, тобто з 03:30 25 червня 2020 року, і до оформлення протоколу про затримання о 19:50 було порушено права ОСОБА_7 на свободу та особисту недоторканність, право на захист, право на свободу від самовикриття, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
Захисник ОСОБА_6 стверджує про недопустимість протоколу огляду місця події від 25 червня 2020 року з відеозаписом, оскільки під час указаної слідчої дії ОСОБА_7 перебував у статусі свідка. При цьому адвокат посилається на ст. 87 КПК та наголошує про те, що свідчення ОСОБА_7 були використані для повідомлення особі про підозру.
Сторона захисту вважає, що протокол огляду вилученого у ОСОБА_7 мобільного телефону від 25 червня 2020 року отриманий з істотним порушенням норм КПК, так як відсутня ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів, а ОСОБА_7 не надавав дозволу на огляд телефону та не був безпосереднім учасником огляду.
Також адвокат вказує про необґрунтовану, на його думку, відмову суду апеляційної інстанції в дослідженні доказів та недотримання вимог статей 370, 419 КПК, адже суд не надав вмотивованої відповіді на доводи апеляційної скарги.
У запереченнях на касаційну скаргу сторона обвинувачення зазначає про необґрунтованість доводів у скарзі, у зв`язку з чим просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6, навівши відповідні пояснення, підтримав касаційну скаргу.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі захисника ОСОБА_6, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Проте касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених у касаційній скарзі, чи додержано судами попередніх інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами обвинувачення, в тому числі положення стосовно оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності для висновків суду.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції виконав зазначені вимоги закону, провівши розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 з урахуванням положень ч. 1 ст. 337 КПК у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а також принципу диспозитивності.
Вирок міськрайонного суду є законним, обґрунтованим та узгоджується з положеннями статей 370, 374 КПК.
Судовий розгляд у цьому провадженні відбувався з урахуванням вимог кримінального процесуального законодавства, і, як наслідок, колегія суддів констатує дотримання судами загальної справедливості судового розгляду.
Суд ретельно перевірив та належно оцінив аналогічні зазначеним у касаційній скарзі доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів та недоведеності винуватості, зокрема ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення. Ці твердження суд повною мірою спростував показаннями свідків й фактичними даними, що містяться у письмових доказах, які доповнюють один одного та у сукупності і взаємозв`язку визнані судом достатніми для висновку про доведеність обвинувачення поза розумним сумнівом, незважаючи на те, що ОСОБА_7 своєї винуватості в інкримінованому йому діянні не визнав та відмовився від надання суду показань. Зміст показань свідків і фактичних даних детально відображено у вироку.
Щодо доводів захисника ОСОБА_6 про незаконність, на його думку, проникнення до готельного номеру працівників поліції, колегія суддів зазначає таке.
Так, відповідно допротоколу огляду місця події від 25 червня 2020 року з фототаблицею до нього в період з 04:15 до 04:45 оглянуто готельний номер № 5, розташований на вул. Батюка, 1 у м. Ніжині та на одному із ліжок, було виявлено пакет з речовиною зеленого кольору, 13 пакетів із речовиною зеленого кольору, пристрій для куріння, 185 зіп-пакетів, 3 ваги, предмет, схожий на пневматичну зброю.
Для встановлення того, чи був протокол огляду місця події допустимим як доказ у кримінальному провадженні, необхідно визначити законодавчо встановлені підстави, порядок та умови, необхідні для його збирання, саме на той час, коли він був зафіксований і одержаний.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 223 КПК слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті.