ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 204/8768/21
провадження № 51-2935км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2022 рокув кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021046680000624, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого:
- вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2021 року за ч. 2, ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2, ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі статей 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік;
- вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2021 року за ч. 3 ст. 15, ч. 3, ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі статей 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки;
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2021 року ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
Обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили, а строк відбуття покарання визначено рахувати з 05 листопада 2021 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 зараховано у строк відбування покарання строк тримання під вартою з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 05 листопада 2021 року до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2022 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 21 жовтня 2021 року, біля 13:00, діючи умисно, повторно, з корисливим мотивом та метою, шляхом вільного доступу таємно викрав із під`їзду № 1 будинку АДРЕСА_2, металеві двері, чим завдав ОСББ "Робоча 73" матеріальної шкоди на суму 950 гривень.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Аргументуючи свою позицію, зазначає, що через однобічність, неповноту судового розгляду та неправильну оцінку доказів місцевий суд дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_7 у інкримінованому злочині.
Зокрема, на думку захисника, вирок місцевого суду ґрунтується на припущеннях, оскільки в його основу покладено показання свідків, які не були безпосередніми очевидцями події, а матеріали кримінального провадження не містять інших фактичних даних, що підтверджують встановлені судом обставини.
Крім цього, наголошує, що фіксування судового провадження у суді першої інстанції відбулося неповністю, так як у матеріалах справи відсутні звуко- та відеозапис допиту обвинуваченого, свідків та представника потерпілого.
Зазначаючи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, захисник ОСОБА_6 вважає, що у діях ОСОБА_7 відсутня суб`єктивна сторона складу інкримінованого злочину.
Апеляційний суд на усі ці порушення уваги не звернув, не перевірив правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 та повторно не дослідив усі докази, чим порушив вимоги статей 404 і 419 КПК України і необґрунтовано залишив вирок місцевого суду без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримала свою касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор ОСОБА_8 вважала касаційну скаргу захисника необґрунтованою, просила залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок та виходить із фактичних обставин, встановлених ними. А тому аргументи захисника щодо незгоди з даною судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог ст. 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.