ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 148/734/14-к
провадження № 51-9606км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2015 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28 червня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013010000000069, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Торків Тульчинського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2015 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Скасовано заходи забезпечення кримінального провадження.
За встановлених судом та викладених у вироку обставин, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, обіймаючи посаду старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області, виконуючи свої службові обов`язки, відповідно до Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року (із змінами та доповненнями), був представником влади (ст. 1), переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, умисно, з корисливих мотивів, діючи за попередньою змовою з дільничним інспектором міліції Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_7, вирок відносно якого набув законної сили, шляхом обману, незаконно заволодів грошовими коштами ОСОБА_8 в сумі 2000 грн, погрожуючи притягненням до кримінальної відповідальності та обіцяючи не складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 28 червня 2022 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено обвинуваченого ОСОБА_6 від покарання, призначеного вироком від 23 грудня 2015 року за ч. 2 ст. 190 КК у виді штрафу в дохід держави в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн, у зв`язку із закінченням строків давності.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати з підстав істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, а кримінальне провадження щодо нього закрити. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, вважає вирок щодо нього незаконним і необґрунтованим, оскільки він ґрунтується на суперечливих показаннях потерпілого і свідків та недопустимих доказах, його винуватість поза розумним сумнівом не доведено. Стверджує про те, що суд незаконно послався на такі докази його винуватості, як витяг з кримінального провадження по ЄРДР, на письмову заяву ОСОБА_8, на матеріали кримінального провадження в частині відібрання ним пояснень у свідків, на постанову про виділення матеріалів в окреме провадження. Вказує на фальсифікацію матеріалів кримінального провадження, а саме протоколу легалізації аудіозапису його розмови з ОСОБА_8 від 13 лютого 2013 року. Зазначає, що апеляційний суд у порушення вимог ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) повторно не дослідив докази, зазначені ним в апеляційній скарзі. Стверджує, що апеляційним судом не було виконано вказівок Верховного Суду, викладених в постановах від 22 листопада 2017 року та від 28 березня 2019 року щодо доводів його апеляційної скарги про недопустимість доказів обвинувачення. Вважає, що в його діях відсутня попередня змова з ОСОБА_7 . Стверджує про порушення норм КПК апеляційним судом, оскільки прокурори брали участь у судових засіданнях за допомогою власних (службових) технічних засобів. Вважає всі докази у справі недопустимими з підстав проведення слідчих дій неуповноваженими в законному порядку слідчими, а також у зв`язку з відсутністю постанови про призначення слідчих. На думку засудженого, після визнання судами недопустимими доказами протоколу мічення та вручення коштів від 13 лютого 2013 року, звукозапису телефонної розмови між ним та ОСОБА_8 та запису його зустрічі з ОСОБА_7 суди повинні були застосувати концепцію "плодів отруєного дерева" до всіх інших доказів.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги засудженого.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.