Постанова
Іменем України
09 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 448/1911/18
провадження № 51-2432 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
при секретарі ОСОБА_4,
за участю прокурора ОСОБА_5,
захисників (в режимі відеоконференції): ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8,
представника потерпілих
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_9,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Яворів Яворівського району Львівської області, проживаючого по АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз вироком Яворівського районного суду Львівської області від 10 грудня 2012 року за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 186, із застосуванням ст. 70 КК України, на 4 роки 6 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Добротвір Кам`янка-Бузького району Львівської області, зареєстрованого по АДРЕСА_2, тимчасово проживаючого по АДРЕСА_3, в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Львів, проживаючого по АДРЕСА_4, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_13, потерпілого ОСОБА_14 та прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 травня 2022 року щодо ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Городоцького районного суду Львівської області від 24 травня 2021 року засуджено:
ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі із конфіскацією у власність держави усього майна, що є його власністю.
ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 187 КК Українина 8 років позбавлення волі із конфіскацією у власність держави усього майна, що є його власністю.
ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 187 КК України на 8 років позбавленні волі із конфіскацією у власність держави усього майна, що є його власністю.
Строк відбування покарання ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ухвалено рахувати з 11 вересня 2018 року.
Запобіжні заходи щодо кожного обвинуваченого у вигляді тримання під вартою залишені до вступу вироку в законну силу.
Вирішено питання про процесуальні витрати, речові докази та щодо арешту майна у кримінальному провадженні.
Позов ОСОБА_14 задоволено частково.
Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_11 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_14 75 653 грн. майнової шкоди та 40 000 грн. моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а всього 115 653 грн.
Позов ОСОБА_15 задоволено частково.
Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_11 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_15 92 800 грн. майнової шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а всього 112 800 грн.
В задоволенні решти вимог ОСОБА_14 та ОСОБА_15 відмовлено.
Цивільний позов ОСОБА_13 задоволено частково.
Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_11, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 на користь ОСОБА_13 90 598 грн. майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
В задоволенні решти вимог ОСОБА_13 відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 травня 2022 року вирок Городоцького районного суду Львівської області від 24 травня 2021 року змінено в частині призначеного покарання.
ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років із конфіскацією у власність держави усього майна, що є його власністю.
ОСОБА_11 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років із конфіскацією у власність держави усього майна, що є його власністю.
ОСОБА_12 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років із конфіскацією у власність держави усього майна, що є його власністю.
В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_10, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_11 та невстановленою слідством особою, з якою узгоджували свої дії, о 09 год. 00 хв. 10 вересня 2018 року, з метою заволодіння чужим майном, проломавши вхідні металопластикові двері, проникли у житловий будинок на АДРЕСА_5 та погрожуючи ОСОБА_14 застосувати насильство, небезпечне для життя і здоров`я, і, зокрема ОСОБА_11 направляючи пістолет, а ОСОБА_10 припікаючи розпеченою праскою, зв`язавши потерпілого, відкрито заволоділи належними йому грошовими коштами та майном на загальну суму 83 219 грн., та майном ОСОБА_16, вартістю 15 000 грн., а також майном і речами ОСОБА_15 на загальну суму 103 900 грн.
Крім цього, ОСОБА_10, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_11, ОСОБА_12 та невстановленою слідством особою, з якою узгоджували свої дії, о 16 год. 00 хв. 10 вересня 2018 року, з метою заволодіння чужим майном, увірвались у житловий будинок на АДРЕСА_6, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров`я ОСОБА_13 і, зокрема ОСОБА_12, наносячи удари руками по тілу і пістолетом по голові, та прикладаючи такий до рота потерпілої, від чого остання в тому числі втрачала свідомість, а ОСОБА_11 за вказівкою ОСОБА_12 зв`язавши ОСОБА_13 руки, відкрито заволоділи грошовими коштами та майном на загальну суму 135 480 грн.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_13 просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що розмір покарання, призначений за результатами розгляду апеляційних скарг сторони захисту є таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених. Вважає, що встановлені судом апеляційної інстанції обставини, які пом`якшують покарання: щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, є лише способом уникнення суворішого покарання та формальною підставою для зменшення строку позбавлення волі. Вказує на те, що жоден з обвинувачених при розгляді обвинувального акту судом першої інстанції не визнав повністю своєї вини. При цьому, в суді апеляційної інстанції обвинувачені повідомляли, що будуть відшкодовувати заподіяну шкоду, однак з моменту набрання вироком законної сили жодних відшкодувань в добровільному порядку не надійшло. Крім цього, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, перебуваючи в установі виконання покарання під час судового розгляду, обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, що знаходиться на розгляді в Галицькому районному суді м. Львова. ОСОБА_10 раніше судимий за вчинення розбою та відбував реальну міру покарання, однак продовжив злочинну діяльність. ОСОБА_11 судимий за крадіжку (судимість погашена), однак в ЄДРСР є вирок, постановлений Галицьким районним судом м. Львова від 24 травня 2022 року (справа № 461/7395/21) відносно нього за ч. 3 ст. 185 КК України, який не прийнято до уваги апеляційним судом при призначенні покарання.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_14 просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 травня 2022 року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11, оскільки є потерпілим по епізоду розбійного нападу за участю останніх, і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що призначене апеляційним судом покарання за ч. 3 ст. 187 КК України ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених у зв`язку з м`якістю, а також вимогам ст. ст. 50, 65 КК України. Вважає, що при постановленні ухвали апеляційного суду не дотримані вимоги ст. 419 КПК України.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особам засуджених через м`якість, та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки в суді апеляційної інстанції усі обвинувачені свою вину визнали повністю, щиро розкаялись та зобов`язались відшкодувати потерпілим заподіяну шкоду, то усвідомили протизаконність своїх дій, спроможні самокритично їх оцінити, бажають виправитись і не допускати подібного у майбутньому, а тому їм слід пом`якшити покарання. Однак, при цьому апеляційний суд не вказав і не деталізував, у чому ж саме полягає неправильна оцінка судом першої інстанції обставин, які впливають на призначене покарання. На переконання прокурора, апеляційний суд не врахував у повній мірі і не надав об`єктивної та всебічної оцінки всім обставинам, які мають значення для призначення особам покарання, а саме ступеню тяжкості, обставинам вчинення злочинів і даним про особи засуджених, належних і достатніх мотивів для помʼякшення покарання засудженим не навів.Зазначає, що поза увагою апеляційного суду залишилась і позиція потерпілих, які просили суворо покарати обвинувачених.
Позиції учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду на адресу Суду надійшли письмові заперечення захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_11 та захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_12 на подані касаційні скарги, в яких захисники просять відмовити в їх задоволенні, а ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Від потерпілої ОСОБА_13 надійшла заява, в якій вона просить касаційний розгляд проводити без її участі.
У судовому засіданні представник потерпілих - адвокат ОСОБА_9 та прокурор ОСОБА_5 підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 заперечили проти задоволення касаційних скарг прокурора та потерпілих. Оскаржувану ухвалу просили залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду в частині доведення винуватості ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в інкримінованих кримінальних правопорушеннях та правильність кваліфікації дій за ч. 3 ст. 187 КК України в касаційних скаргах потерпілих та прокурора не оспорюються, у зв`язку з чим, згідно до ч. 2 ст. 433 КПК України, судом касаційної інстанції не перевіряються.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, з чим обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, призначаючи обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі лише в умовах ізоляції від суспільства, врахував ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчинених злочинів.
Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.