Постанова
Іменем України
09 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 725/4274/22
провадження № 51-3794 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
при секретарі ОСОБА_4,
за участю прокурора ОСОБА_5,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022262020001482за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернівці, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 30 липня 2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Першотравневого районного суду
м. Чернівців від 29 серпня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 03 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 29 серпня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту його затримання, а саме з 24 червня 2022 року.
Обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишений без змін.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 03 листопада 2022 року вищевказаний вирок залишено без змін.
За вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно та в умовах воєнного стану, за наступних обставин.
Так, 21 березня 2022 року, приблизно о 18 год. 30 хв., ОСОБА_7, прибувши на автомобілі Мерседес Спринтер, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_8 на територію бази ФОП ОСОБА_9, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, де скориставшись тим, що водій ОСОБА_8 вийшов із зазначеного автомобіля, з корисливих мотивів, повторно, умисно, маючи на меті особисте збагачення, діючи в умовах воєнного стану відповідно до указу Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, перебуваючи в кабіні автомобіля Мерседес Спрінтер із папки документів, таємно викрав грошові кошти в сумі 42 250 грн., які належать ОСОБА_9 .
Після цього, ОСОБА_7 з місця вчинення злочину пішов, а викраденими грошима розпорядився на власний розсуд, чим завдав матеріальної шкоди ФОП ОСОБА_9 на загальну суму 42 250 грн.
Крім того, ОСОБА_7 21 травня 2022 року, приблизно о 18 год. 30 хв., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3, яку раніше орендував для проживання та мав намір забрати особисті речі, скориставшись відсутністю власників даної квартири з корисливих мотивів, повторно, умисно, маючи на меті особисте збагачення, діючи в умовах воєнного стану, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, викрав мобільний телефон марки "Redmi note 10 Pro", який належить ОСОБА_10, вартістю 7637,70 грн.
Після цього, ОСОБА_7 покинув місце злочину, а викраденим мобільним телефоном розпорядився на власний розсуд, чим завдав матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_10 на загальну суму 7637, 70 грн.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений, враховуючи пом`якшуючі покарання обставини та дані про його особу, просить змінити постановлені щодо нього судові рішення, призначивши покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті. Зазначає про те, що на досудовому слідстві при затриманні та обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було порушено його право на захист.
У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи правової кваліфікації дій засудженого та доведеності його вини у скоєному кримінальному правопорушенні, у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду змінити в частині призначеного покарання, застосувати ст.69 КК України, призначивши остаточне покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі.
Зазначає, що ОСОБА_7 правдивими показаннями сприяв розкриттю злочину, вину визнав та щиро розкаявся у скоєному, відшкодував шкоду потерпілій ОСОБА_10, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно.
Вважає, що наведені пом`якшуючі покарання обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та дають підстави для пом`якшення покарання. Обставин, що обтяжують покарання засудженого судом не встановлено.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг сторони захисту, просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи касаційних скарг засудженого та захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок суворості є безпідставними.
Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.