Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 161/6126/19
провадження № 51- 5659 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018030010004458, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Тернополі, зареєстрований на АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз - 27 квітня 2018 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді арешту на строк 6 місяців,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2021року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна. На підставі статей 71, 72 КК за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2018 року, та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років2 місяці з конфіскацією майна.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 23 квітня 2021 року, приблизно о 16:50, перебуваючи неподалік Дому молитви "Церкви Христа Спасителя", що за адресою: вул. Вороніхіна, 14а, у м. Луцьку, діючи умисно, повторно, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, перебуваючи за кермом автомобіля марки "Volkswagen PassatB5", реєстраційний номер Республіки Литви " НОМЕР_1", який перебував у користуванні ОСОБА_10, погрожуючи застосувати насильство, небезпечне для життя і здоров`я потерпілого, що виразилось у погрозі застосування відносно ОСОБА_10 предмету зовні схожого на пістолет, висловив потерпілому вимогу залишити автомобіль. Після чого, всупереч волі останнього поїхав у напрямку вул. Дубнівської у м. Луцьку, тим самим незаконно заволодівши зазначеним транспортним засобом.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. На думку захисника, зібрані у кримінальному провадженні докази обвинувачення є неналежними, недопустимими та недостатніми для доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК. Разом з цим, вказані докази у своїй сукупності не отримали правильної оцінки суду першої інстанції, який, не навівши переконливих мотивів прийнятого рішення, необґрунтовано ухвалив обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 . Вказане, на думку захисника, не отримало належної оцінки суду апеляційної інстанції, який всупереч приписам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) доводів сторони захисту не перевірив, обґрунтованих відповідей на них не дав та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_9 підтримала свою касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Захисник ОСОБА_8 та засуджений ОСОБА_6 також підтримали касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника та просила залишити судові рішення щодо ОСОБА_6 без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Залишаючи без задоволення апеляційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_9, в яких порушувалися питання невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, відсутності доказів, що поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, недопустимості доказів, які були покладені в основу обвинувального вироку суду щодо останнього, апеляційний суд, навівши мотиви постановленого рішення та не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без змін.
Переглянувши вирок у межах доводів апеляційних скарг, перевіривши в апеляційному порядку обставини, встановлені судом першої інстанції, а також обговоривши доводи сторони захисту, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що досліджені судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 94 КПК та покладені в основу вироку докази, а саме: показання потерпілого ОСОБА_10, показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, дані протоколів слідчих дій, речові докази, дані висновків судових експертиз, інших письмових документів, підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК, з чим погоджується і колегія суддів.
Висновок суду апеляційної інстанції достатньо мотивований й ґрунтується на даних, які були належним чином перевірені апеляційним судом та змістовно наведені в ухвалі.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які би у контексті приписів статей 85, 86, 87 КПК свідчили про необхідність визнання доказів недопустимими або неналежними, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_9 про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, яке, на її думку, полягає у тому, що суд ухвалив обвинувальний вирок на недопустимих доказах, а саме: даних протоколів огляду, що по суті були обшуками, оскільки вони проведені з порушенням вимог КПК, то вони є безпідставними з огляду на таке.