ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2023 року
м. Київ
справа № 643/8323/17
провадження № 51-5150 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_8 і ОСОБА_6 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 27 липня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220470003537, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, мешканки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Московського районного суду м. Харкова від 27 липня 2020 року ОСОБА_7 засуджена за ч. 2 ст. 345 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнана винуватою в тому, що вона, 30 травня 2017 року, знаходячись в службовому автомобілі екіпажу управління патрульної служби поліції у складі інспекторів поліції ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які цього ж дня о 22:02 отримали від неї повідомлення про побиття подруги за адресою вул. Героїв Праці, 46, у м. Харкові, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у ході з`ясування поліцейськими причин виклику, висловлювалася стосовно вказаних працівників поліції нецензурною лайкою і порушуючи громадський порядок наносила руками та ногами удари по автомобілю, не реагуючи на законні вимоги поліцейських припинити протиправні дії. Достовірно знаючи, що зазначені особи є працівниками правоохоронного органу, умисно, усвідомлюючи незаконність своїх дій, звільнила свою праву руку від кайданків, що були застосовані до неї працівниками поліції з метою припинення її дій, захопила ОСОБА_9 правою рукою за тулуб, а лівою рукою нанесла останній удар в обличчя, внаслідок чого спричинила інспектору поліції ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження, а саме садна на голові й крововилив у білкову оболонку лівого ока.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати судові рішення з підстави істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрити на підставі п. 3 ч.1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення її винуватості і вичерпанням можливостей їх отримати.
Посилається на те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам сторони обвинувачення, якими, на його думку, не доведено вчинення ОСОБА_7 незаконних дій, не перевірив послідовність надходження виклику від ОСОБА_7, не зважив на розбіжності в показаннях потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 щодо складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та кількості нанесення ударів потерпілій, не зазначив, в чому саме полягає суперечливість у показаннях засудженої, не з`ясував причин вимкнення відеореєстраторів у обох поліцейських та обставини випадку застосування спеціальних засобів - кайданок.
Вважає, що висновки суду першої інстанції в частині доведеності винуватості ОСОБА_7 ґрунтуються на суперечливих показаннях поліцейських та недопустимих доказах. Суд апеляційної інстанції не навів в ухвалі обґрунтувань в частині доводів сторони захисту щодо причин незастосування поліцейськими відеореєстраторів.
Стверджує, що стороною обвинувачення в ході досудового слідства не надано доказів належного отримання й достовірності диску з відеофайлом, наданого з телефону потерпілої.
Посилається на те, що судами першої й апеляційної інстанцій безпідставно відмовлено в задоволенні клопотань сторони захисту про допит свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12, які можуть підтвердити або спростувати факт знаходження ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння та її неправомірну поведінку.
Під час апеляційного розгляду провадження, суд не дослідив показання експерта ОСОБА_13 та його висновок щодо кількості спричинених потерпілій ушкоджень, який не відповідає зазначеній кількості ударів в пред`явленому обвинуваченні, не допитав експерта в судовому засіданні, чим порушив вимоги статей 23, 404 КПК.
Стверджує про те, що при визначенні розміру та виду покарання, суд першої інстанції не врахував, що обвинувачена раніше не судима, має інвалідність третьої групи, на обліку в лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно. Судами безпідставно враховано обтяжуючу покарання обставину - вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння, оскільки освідування на стан алкогольного сп`яніння не проводилося, інших доказів цього, окрім показань поліцейської ОСОБА_9, яка є зацікавленою особою, стороною обвинувачення не надано. Апеляційним судом безпідставно не взяті до уваги надані стороною захисту довідки та характеристика, оскільки суду були надані оригінали цих документів, а довідка про стан здоров`я обвинуваченої міститься в матеріалах провадження.
Захисник ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. У разі скасування судових рішень зазначає за необхідне обрати ОСОБА_7 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.
Зазначає про те, що в кримінальному провадженні слідчі дії здійснено, а процесуальні рішення прийнято не уповноваженою особою - старшим слідчим ОСОБА_14, оскільки відсутня постанова про призначення вказаної особи слідчим, що, на думку захисника, є підставою для визнання всіх доказів недопустимими.
Крім того, захисник зазначає про те, що судами обох інстанцій безпідставно не визнано неналежним доказом висновок судово-медичного експерта від 13 червня 2017 року № 1945-С/17, оскільки експертиза була проведена з порушенням ч. 4 ст. 69, 93, ч. 3 ст. 101 КПК, зокрема, без встановлення особи потерпілої та медичної документації щодо неї, без дослідження в судовому засіданні наданої потерпілою довідки від 30 травня 2017 року, без з`ясування джерела походження в кримінальному провадженні наданих експерту медичних документів.
Стверджує, що суд першої інстанції допустив неповноту судового слідства, не усунув протиріччя між показаннями експерта ОСОБА_13, потерпілої ОСОБА_9 і свідка ОСОБА_10 щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілій. Суд не звернув уваги на доводи сторони захисту щодо здійснення незаконних дій зі сторони поліцейських ОСОБА_9 і ОСОБА_10, та безпідставно відхилив клопотання про витребування з місцевого суду матеріалів про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173 КУпАП.
Вважає, що наведені у вироку обставини про негативну характеристику обвинуваченої та перебування на обліку в лікаря нарколога, не відповідають дійсності та спростовуються характеристикою від 03 серпня 2020 року з місця проживання ОСОБА_7 та довідкою "Обласного наркологічного диспансеру" від 05 березня 2019 року. Судом не враховано те, що обвинувачена з 06 квітня 2018 року мала інвалідність другої групи, а на час постановлення вироку в неї наявна третя група інвалідності.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні просила касаційні скарги захисників залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Захисник ОСОБА_6 підтримав доводи касаційної скарги, просив судові рішення скасувати тапризначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Засуджена ОСОБА_7 підтримала касаційні скарги сторони захисту, просила судові рішення скасувати.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд кримінального провадження, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 вказаної статті КПК підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційних скарг вбачається, що сторона захисту, крім іншого, не погоджується з оцінкою доказів сторони обвинувачення, наданою судами першої й апеляційної інстанцій, тобто, вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та допущена неповнота судового розгляду, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не належить.
Доводи у касаційній скарзі ОСОБА_8 про недопустимість доказів, якими суд першої інстанції мотивував свої висновки щодо доведення винуватості ОСОБА_7, а також не встановлення достатніх доказів доведення її вини, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
За результатами перевірки матеріалів кримінального провадження установлено, що висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК, який ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.