Постанова
Іменем України
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 461/5265/19
провадження № 61-4298св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
третя особа - Перша державна Львівська нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 червня 2021 року у складі судді Фролової Л. Д. та постанову Львівського апеляційного суду від 31 березня 2022 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Ванівського О. М., Мельничук О. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Перша державна Львівська нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним та його скасування.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина
її рідного діда ОСОБА_4 - ОСОБА_5, після смерті якої залишилось спадкове майно - квартира АДРЕСА_1 .
Звернувшись до нотаріуса з метою оформлення спадщини, вона дізналася про складення померлою заповіту на користь відповідача.
Вважала, що заповіт порушує її права як законного спадкоємця четвертої черги спадкування, оскільки вона є рідною онукою спадкодавця по чоловікові. На час складення заповіту ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки хворіла на онкозахворювання та була інвалідом ІІ групи; останні роки життя стан її здоров`я різко погіршився і вона перебувала у лікарні, була нетранспортабельною, а тому не могла самостійно з`явитися до нотаріуса для складання заповіту.
Вказувала, що постійно проживала з ОСОБА_5, піклувалася про неї, здійснювала догляд та організувала поховання спадкодавця. Зміст заповіту суперечить волі спадкодавця, оскільки складений на користь ОСОБА_2, який є сторонньою для заповідача особою, напис та підпис у заповіті здійснено не заповідачем ОСОБА_5, а іншою особою, що свідчить про його підробку та є підставою для визнання заповіту недійсним.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним та скасувати заповіт, складений 26 листопада 2015 року ОСОБА_5 та посвідчений державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Сулимою Н. Б., зареєстрований в реєстрі за № 6-1744.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстав для визнання заповіту недійсним. Заповіт, складений 26 листопада 2015 року ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, посвідчено державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Сулимою Н. Б. та зареєстровано в реєстрі за № 6-1744 з дотриманням вимог чинного законодавства. Висновком експерта від 29 жовтня 2020 року № 10/7/664 за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи доведено, що оспорюваний заповіт від 26 листопада 2015 року підписаний саме ОСОБА_5 . Доказів на спростовування висновку експерта позивачем не надано. Надана позивачем та досліджена в судовому засіданні медична документація не містить висновків щодо наявності у спадкодавця психічного або іншого захворювання, внаслідок якого заповідач ОСОБА_5 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Суд першої інстанції також зазначив, що аналіз змісту глави 85 ЦК України свідчить, що у цивільному законодавстві не передбачено можливості скасування заповіту за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. Право скасувати заповіт належить лише заповідачу (статті 1254 ЦК України). Тоді як за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 31 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 червня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного заповіту недійсним, оскільки позивачем не надано належних і достовірних доказів, які б свідчили про те, що заповіт від 26 листопада 2015 року ОСОБА_5 особисто не підписувала або доказів на підтвердження того, що на момент складення оспорюваного заповіту заповідач перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Висновок експерта від 29 жовтня 2020 року № 10/7/664 містить чітку відповідь на поставлене судом питання щодо належності підпису на оспорюваному заповіті саме ОСОБА_5 ; дослідження проведено експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, а отже цей висновок є належним та допустимим доказом в розумінні статтей 77-79 ЦПК України та не суперечить іншими доказами у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 березня 2022 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказувала, що суд застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 524/8818/15, від 20 червня 2018 року у справі № 303/6480/13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 18 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 461/5265/19 із Галицького районного суду м. Львова.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що на час складання оспорюваного заповітуОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки хворіла на важке онкологічне захворювання, лікування якого супроводжувалося важкими психотропними препаратами; волевиявлення на вчинення вказаного правочину не відповідало її волі; ОСОБА_5 спірний заповіт не підписувала.
Суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 524/8818/15-ц, відповідно до якого для визначення тимчасового стану особи, при якому вона внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих станів не може розуміти значення своїх дій та керувати ними у момент укладення нею правочину, необхідно обов`язкове призначення судово-психіатричної експертизи, та висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 303/6480/13-ц, відповідно до якого належним та допустимим доказом того, що на момент посвідчення заповіту спадкодавець через стійкий розлад здоров`я не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними, є саме висновок посмертної судово-психіатричної експертизи.
Суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи та клопотання про проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи; суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання позивача про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи та не прийняв процесуальне рішення про відмову чи задоволення вказаного клопотання.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що з 24 листопада 1966 року ОСОБА_4 (дід позивача) та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 13, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла (а. с. 10, т. 1).
ОСОБА_5 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, в якій вона була зареєстрована та проживала до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також ОСОБА_5 була власником грошових коштів, які знаходилися на відкритих нею рахунках у ПАТ "Державний ощадний банк України".
За життя ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений 26 листопада 2015 року державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Сулимою Н. Б. та зареєстрований в реєстрі за № 6-1744, згідно якого все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день її смерті буде належати їй і на що вона за законом матиме право, в тому числі належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_2 (а. с. 109, т. 1).
24 січня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Першої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, на підставі якої було заведено спадкову справу № 23/2019.
24 червня 2019 року ОСОБА_1 подала до Першої Львівської державної нотаріальної контори заяву, в якій просила не вчиняти жодних нотаріальних дій по оформленню спадщини за заповітом ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з її зверненням до суду з позовом про визнання такого заповіту недійсним.
З метою встановлення дійсності підпису спадкодавця ОСОБА_5 на складеному 26 листопада 2015 року заповіті, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29 травня 2020 року за клопотанням позивача у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: " ОСОБА_5 чи іншою особою виконаний підпис у графі "Підпис" заповіту, що складений 26 листопада 2015 року від імені ОСОБА_5 та посвідчений державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Сулимою Н. Б.?" (а. с. 213-214, т. 1).
Згідно з висновком експерта від 29 жовтня 2020 року № 10/7/664 за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи, досліджуваний підпис від імені ОСОБА_5, який наявний в графі "Підпис" другого примірника заповіту серії НАС № 569275, складеного 26 листопада 2015 року від імені ОСОБА_5, посвідченого державним нотаріусом Першої Львівської державної контори Сулимою Н. Б., - виконаний ОСОБА_5 (а. с. 247-255, т. 1).
Згідно з інформацією від 22 листопада 2019 року за № 1974/01.4.18, наданою комунальним некомерційним підприємством "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня", ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні в закладі не перебувала (а. с. 96, т. 1).
Свідок ОСОБА_7 у суді першої інстанції пояснила, що ОСОБА_5, з якою вона проживала по сусідству, до дня смерті вела активний спосіб життя, самостійно ходила на базар, в магазини, відмовляючись при цьому від запропонованої їй допомоги. На вихідні та свята ОСОБА_5 постійно їздила до свого племінника у гості та розповідала їй про це. Після отриманого у 2014-2015 році перелому ноги ОСОБА_5 пересувалася за допомогою палички, однак це не вплинуло на її активність. Приблизно за півтора місяця до смерті, через погіршення стану здоров`я, вона знову впала в квартирі, що обмежило її рух.
ОСОБА_8 (син відповідача ОСОБА_2 ) пояснив, що його баба і чоловік ОСОБА_5 були рідними братом та сестрою. Вони часто спілкувалися родинами, а після смерті чоловіка ОСОБА_5 приїжджали до них у гості. У листопада 2018 року вони дізналися про її онкологічне захворювання. Після того як ОСОБА_5 впала у квартирі, його батьки почали надавати їй необхідну допомогу, почергово перебували у квартирі. Не заперечував, що позивач ОСОБА_1 також приходила до ОСОБА_5 . Вказував, що ОСОБА_5 завжди була активною, пересувалася громадським транспортом, доглядала за своєю хворою сусідкою.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду із позовом про визнання заповіту недійсним, ОСОБА_1 посилалась на те, що оспорюваний нею заповіт підписаний не заповідачем ОСОБА_5, а іншою особою, волевиявлення заповідача не відповідало її волі.