Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 753/22802/19
провадження № 61-2258св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,Погрібного С. О., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Київська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року у складі судді Мицик Ю. С. та постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема, нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1, в якій померла була зареєстрована та фактично проживала з 1996 року. ОСОБА_3 є тіткою позивача, а тому він є спадкоємцем за законом усіх прав та обов`язків, що належали ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини. Інші спадкоємці за законом - рідні сестри ОСОБА_3 відмовилися від прийняття спадщини на користь позивача з огляду на його особливі стосунки з померлою.
ОСОБА_1 зазначав, що протягом життя у нього та спадкодавця були близькі стосунки, а в останні роки свого життя тітка тяжко хворіла та потребувала допомоги позивача. В останній місяць позивач планував подати заяву для прийняття спадщини, однак не звернувся у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку із гострою хворобою (гострий обструктивний бронхіт), що підтверджується витягом із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданим Кучаківською медичною амбулаторією загальної практики Бориспільського районного центру первинної медико-санітарної допомоги від 13 травня 2019 року, відповідно до якої в період з 29 квітня 2019 року до 13 травня 2019 року позивач перебував на лікуванні.
Враховуючи приписи закону щодо обов`язковості подання заяви про прийняття спадщини спадкоємцем особисто, позивач не зміг реалізувати своє право на спадкування майна у встановлений законом строк після смерті рідної тітки. Тому, вважає, що він пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини.
З огляду на викладене позивач просив суд визначити йому додатковий строк у один місяць для подання заяви про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено, що він є спадкоємцем за законом усіх прав та обов`язків, що належали ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини, а також не наведено поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, які давали б підстави для надання додаткового строку для прийняття спадщини понад установлений законом шестимісячний строк.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не надали належної оцінки тому, що причиною пропуску позивачем строку на прийняття спадщини стало те, що останній перебував на лікуванні у Кучаківській медичній амбулаторії загальної практики Комунального підприємства "Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" з 29 квітня до 13 травня 2019 року з діагнозом гострий обструктивний бронхіт, а строк прийняття спадщини завершився 09 травня 2019 року;
- не врахували, що спадкодавець помер у місті Києві, а позивач проживає та перебував на лікуванні у іншому населеному пункті, який розташований на значній відставні від м. Києва та є сільською місцевістю, де не розвинена інфраструктура (транспорт, зв`язок, відсутній нотаріус);
- не звернули увагу на те, що перебування особи на амбулаторному лікуванні є об`єктивними, непереборними і істотними труднощами для прийняття спадщини, а тому визнається поважною причиною пропуску строку для її прийняття та є підставою для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини;
- не надали належну оцінку тому, що питання щодо того, чи позивач є спадкоємцем, підлягає вирішенню нотаріусом при розгляді питання про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом і тільки у випадку відмови нотаріусом у видачі позивачу свідоцтва, останній має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних зв`язків із спадкодавцем;
- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 373/1017/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 757/28103/16-ц, від 08 квітня 2019 року у справі № 624/574/17 та від 03 квітня 2019 року у справі № 137/54/17.
Станом на час розгляду справи відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від відповідача до Верховного Суду не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Верховного Суду від 10 лютого 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2022 року (після усунення заявником недоліків касаційної скарги) поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Дарницького районного суд міста Києва від 16 березня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року; відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано матеріали справи № 753/22802/19 з Дарницького районного суду міста Києва та встановлено відповідачеві строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2022 року матеріали справи № 753/22802/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року справу № 753/22802/19 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Підріччя Камінь-Каширського району Волинської області померла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у віці 60 років.
Цей факт підтверджується свідоцтвом про смерть від 12 листопада 2018 року серії НОМЕР_2, виданим Виконавчим комітетом Раково-Ліської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області.
Відповідно до копії паспорта ОСОБА_3 серії НОМЕР_3, виданого Харківським районним управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві 08 лютого 1996 року, місце її проживання було зареєстроване у АДРЕСА_2 .
Згідно з копією паспорта позивача ОСОБА_1 та довідкою Кучаківської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_1, 1977 року народження, зареєстрований на АДРЕСА_3 з 25 травня 2017 року.
Згідно з копією відповіді Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори від 30 червня 2020 року спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводилася.
На підтвердження факту родинних відносин з ОСОБА_3 позивач надав суду копії свідоцтва про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, серії НОМЕР_4, виданого 21 грудня 1978 року, свідоцтва про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, народження серії НОМЕР_5 та свідоцтва про одруження ОСОБА_5 з ОСОБА_4 серії НОМЕР_6 .
Згідно з витягом із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданого Комунальним підприємством "Бориспільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Кучаківською медичною амбулаторією загальної практики від 13 травня 2019 року в період з 29 квітня до 13 травня 2019 року позивач ОСОБА_1 хворів. Діагноз - гострий обструктивний бронхіт.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначив про те, що встановлений частиною першою статті 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строк для звернення із заявою про прийняття спадщини він пропустив з поважної причини у зв`язку із гострою хворобою (гострий обструктивний бронхіт), на яку позивач захворів наприкінці квітня 2019 року, що не дозволило йому подати заяву про прийняття спадщини.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 не доведено, що він є спадкоємцем за законом усіх прав та обов`язків, що належали ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини, не наведено поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, які давали б підстави для надання додаткового строку для прийняття спадщини понад установлений законом шестимісячний строк.
Верховний Суд не може цілком погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.