Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 127/4387/20
провадження № 61-9909св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3,
відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, Публічне акціонерне товариство "Укргазбанк", Державне підприємство "СЕТАМ", ОСОБА_4,
треті особи: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, ОСОБА_5,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3, подану представником адвокатом Касьяненком Дмитром Леонідовичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2021 року у складі судді Антонюка В. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2021 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю., Сала Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У лютому 2020 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О. В., Пбулічного акціонерного товариства "Укргазбанк" (далі - ПАТ "Укргазбанк"), Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ"), ОСОБА_4, треті особи: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, ОСОБА_5, про визнання протиправними дій приватного виконавця, визнання недійсними електронних прилюдних торгів з реалізації арештованого майна предмету іпотеки.
Позов мотивований тим, що вона, її чоловік ОСОБА_6 та їхні діти постійно проживають та зареєстровані у будинку АДРЕСА_1 .
Її сестра ОСОБА_5 повідомила її про те, що в рамках примусового виконання виконавчого листа від 12 травня 2010 року № 2-425/10, виданого на підставі рішення Староміського районного суду Вінницької області від 23 березня 2010 року у справі № 2-425/2010 у виконавчому провадженні № 58553051, на електронних торгах, що відбулись 01 липня 2019 року, було реалізовано нерухоме майно - предмет іпотеки, а саме житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в
АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510100000:03:018:0026, право користування якими мають її малолітні діти.
Згідно з протоколом № 416182 проведення електронних торгів від 01 липня 2019 року переможцем електронних торгів став ОСОБА_4 .
Крім того, вона дізналась від ОСОБА_5, що 15 червня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Укргазбанк" (далі - ВАТ "Укргазбанк"), кредитний договір № 110-Ф/06, у забезпечення виконання умов якого між ПАТ "Укргазбанк" та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки від 15 червня
2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І. І., зареєстрований в реєстрі за № 3457. Згідно з пунктом 2.1.1. цього договору предметом іпотеки є цілий житловий будинок з господарськими будівлями, розташований у АДРЕСА_1, та земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510100000:03:018:0026.
Рішенням Староміського районного суду міста Вінниці від 23 березня 2010 року у справі № 2-425-2010 позов ПАТ "Укргазбанк" до ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто солідарно з них заборгованість за кредитним договором в розмірі 513 614, 61 доларів США.
05 березня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський О. В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 58553051 з примусового виконання виконавчого листа
№ 2-425/10, виданого 12 травня 2010 року.
27 березня 2019 року він виніс постанову про опис та арешт майна боржника, за якою описав та наклав арешт на нерухоме майно - предмет іпотеки: житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510100000:03:018:0026. Жодної з цих постанов ОСОБА_5 не отримувала.
Станом на дату відкриття виконавчого провадження № 31553051, так і станом на дату реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах в будинку у АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали малолітні діти: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ні вона, ні її діти не мають іншого житла.
Приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський О. В не звертався до Служби у справах дітей Вінницької міської ради щодо надання згоди на передачу спірного нерухомого майна на примусову реалізацію, а також на проведення примусової реалізації нерухомого майна: житлового будинку та земельної ділянки площею 0, 1000 га, розташовані на АДРЕСА_1 в рамках виконавчого провадження № 58553051.
Натомість рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 13 лютого 2014 року № 312 відмовлено в наданні дозволу на реалізацію цих житлового будинку та земельної ділянки, право користування якими мають малолітні діти.
Виконавчий лист від 12 травня 2010 року № 2-425/10 вже перебував на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - Управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області).
Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 26 листопада 2015 року у виконавчому провадженні № 19400845 виконавчий лист від 12 травня 2010 року № 2-425/10 повернуто стягувачу у зв`язку з наявністю рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 13 лютого 2014 року № 312 про відмову в наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна - предмету іпотеки.
У подальшому постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 29 січня 2018 року у виконавчому провадженні № 50366587 виконавчий лист
№ 2-425/10 від 12 травня 2010 року повернуто стягувачу у зв`язку з наявністю рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 20 липня 2017 року № 1625 про відмову в наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна - предмету іпотеки.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 31 березня 2015 року у справі № 127/22186/14-ц за позовом ПАТ "Укргазбанк" до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_1, як законного представника ОСОБА_3, третя особа - відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області, про звернення стягнення на майно, виселення та зняття з реєстрації відмовлено в частині позовних вимог щодо виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_5 та членів її сім`ї.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 127/22186/14-ц залишено без змін ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні заяви ПАТ "Укргазбанк" про зміну способу виконання рішення суду.
Зазначала, що всі вищенаведені обставини підтверджують той факт, що електронні торги з реалізації арештованого майна - житлового будинку та земельної ділянки, оформлені протоколом проведення електронних торгів № 416182, у процедурі примусового виконання виконавчого листа від 12 травня 2010 року № 2-425/10 у виконавчому провадженні № 58553051, відбулись незаконно. Протиправними є і дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О. В. щодо подання заявки на реалізацію арештованого майна від 21 травня 2019 року за вихідним № 657.
Власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_5, яка є сестрою позивачки, а тому вона та малолітні діти ОСОБА_2 і ОСОБА_3 мають сервітутне право користування спірним нерухомим майном.
Наголошувала, що вона та її малолітні не є стороною виконавчого провадження № 58553051, у зв`язку з чим позбавлені права на звернення до суду зі скаргою на протиправні дії або бездіяльність приватного виконавця.
Позивачка просила:
- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О. В. щодо подання заявки на реалізацію арештованого нерухомого майна від 21 травня 2019 року № 657;
- визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки площею 0,100 га за кадастровим номером 0510100000:03:018:0026, розташованих у АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3, відмовлено.
Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів для визнання електронних торгів недійсними.
Неповідомлення ОСОБА_5 про виконавчі дії не можуть бути підставою для визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна, оскільки відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими укладається відповідний договір. Дії державного (приватного) виконавця, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб та строки оскарження, а тому не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визначено незаконними в зазначений спосіб.
Обов`язковість отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування необхідно виключно на укладання правочинів стосовно нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти, а в цьому випадку має місце реалізація арештованого майна з прилюдних торгів у межах виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження та примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки у визначений судовим рішенням спосіб.
Малолітні діти не є членами сім`ї боржниці ОСОБА_5, сам факт їх реєстрації не може свідчити про право користування житловим приміщенням. ОСОБА_1 не надала доказів, які б свідчили про державну реєстрацію права користування житловим приміщенням дітьми або спільного проживання дітей з власником обтяженого сервітутом житла та ведення спільного господарства.
Суд звернув увагу на те, що договір іпотеки укладено 15 червня 2006 року, в той час як діти зареєстровані в будинку, який реалізований на прилюдних торгах, у 2013 та 2015 роках. Здійснюючи реєстрацію місця проживання дітей в будинку усупереч пункту 3.4.3 договору іпотеки, вже після його укладення, ОСОБА_1 не могла не розуміти можливих наслідків (звернення стягнення на предмет іпотеки) у разі неналежного виконання вимог кредитного договору.
ОСОБА_1 не надала будь яких обґрунтувань, а також доказів наявності порушень, що могли вплинути на результати торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення її права та права малолітніх дітей, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Д. Л. залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2021 року - без змін.
Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що дії державного (приватного) виконавця, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб та строки оскарження, а тому не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб, який узгоджується із правовим висновками Верховний Суд, викладених у постановах від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 295/10613/17-ц, від 14 лютого2018 року у справі № 490/5475/15.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про порушення прав дітей, вказавши, що сама по собі реєстрація місця проживання дітей в будинку не свідчить про наявність у них речового права, зокрема встановленого статтею 405 ЦК України права сервітутного користування житлом як членів сім`ї власника житлового будинку, а здійснюючи реєстрацію місця проживання дітей в будинку всупереч пункту 3.4.3 договору іпотеки після укладення договору іпотеки, позивачка не могла не розуміти можливих наслідків (звернення стягнення на предмет іпотеки) у разі неналежного виконання вимог кредитного договору. Ні Законом України "Про виконавче провадження", ні Законом України "Про іпотеку" не передбачено отримання дозволу для примусової реалізації предмета іпотеки. До того ж батьки малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - позивачка у справі ОСОБА_1 і ОСОБА_6 мають власне житло.
Звертаючись до суду із позовом про визнання недійсними електронних торгів з підстав відсутності дозволу органу опіки і піклування на реалізацію предмета іпотеки, у якому всупереч умовам договору іпотеки після його укладення без дозволу іпотекодержателя були зареєстровані малолітні діти, реєстрація місця проживання яких відбулася після набрання законної сили рішенням суду про стягнення боргу за кредитним договором, ОСОБА_1 переслідувала мету не допустити виконання зазначеного рішення суду, яке внаслідок дій боржників і позивачки залишається невиконаним більше одинадцяти років, що є несумісним з установленим пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України принципом обов`язковості судових рішень. На переконання апеляційного суду, такі умисні дії позивачки необхідно оцінити як недобросовісні, спрямовані на порушення права АТ "Украгазбанк" на отримання задоволення боргових зобов`язань ОСОБА_7 і ОСОБА_5, стягнутих рішенням Староміського районного суду міста Вінниці від 23 березня 2010 року за рахунок предмета іпотеки.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У червні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3, надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3, зазначає, що:
- суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що дії державного виконавця, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, можуть бути підставою для визнання недійсними торгів, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в порядку оскарження дій державного виконавця, пославшись на нерелевантні висновки Верховного Суду. Позов у цій справі подано особою, яка не є стороною виконавчого провадження, проте має майнові права на реалізоване майно, а тому вона позбавлена права звернення до суду зі скаргою на дії виконавця;
- сестра позивачки ОСОБА_5 є власником спірного майна. Сервітутне право користування житло набувають члени сім`ї власника житла за фактом набуття статусу члена сім`ї, у зв`язку з чим її діти мають сервітутне право користування спірною нерухомістю;
- суди не врахували, що в разі передачі на реалізацію нерухомого майна необхідній дозвіл органів опіки та піклування, право власності на яке або право користування яким мають діти, який був відсутній. У справі міститься достатньо доказів, які підтверджують факт реєстрації і проживання дітей у спірному будинку;
- суди необґрунтовано послалися на те, що діти були зареєстровані у будинку усупереч пункту 3.4.3. кредитного договору після його укладення. Банку було відомо про права малолітніх дітей на будинок, який був предметом іпотеки. Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 13 лютого 2014 року відмовлено у наданні дозволу на реалізацію предмета іпотеки, право користування яким мають малолітні діти;
- до проведення примусової реалізації предмета іпотеки банк повинен був звернутися до суду з позовом про виселення дітей зі спірного будинку;
- при відмові у задоволенні позову суди вказали, що ні Законом України "Про виконавче провадження", ні Законом України "Про іпотеку" не передбачено обов`язковості отримання дозволу для примусової реалізації предмета іпотеки. Разом з тим рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не перебував на примусовому виконанні. Виконавчий лист, на примусове виконання якого проводилися електронні торги, у виконавчому провадженні № 58553051 видавався саме на примусове виконання рішення суду від 23 березня 2010 року у справі № 2-425-2010 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим посилання на Закон України "Про іпотеку" є необґрунтованим;
- відомості у листах КП ВМБТІ про наявність у позивачки іншого нерухомого майна не спростовують факту відсутності згоди органи опіки та піклування на примусову реалізацію спірного майна. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за нею і батьком дітей не зареєстроване жодне нерухоме майно;
- апеляційний суд необґрунтовано зробив висновок про недобросовісність позивачки;
- відмова у задоволенні цього позову порушує права дітей, оскільки спірне майно є єдиним їхнім житлом.
Короткий зміст відзивів і пояснення
У серпні 2021 року до Верховного Суду від ДП "СЕТАМ" надійшов відзив, у якому його представник вказує, що інформаційне повідомлення про лот формується організатором торгів виключно на підставі заявки виконавця. Порушення Закону України "Про виконавче провадження" має місце тільки на стадії підготовки і передачі майна на реалізацію, обов`язки з виконання яких покладено на органи виконавчої служби, дії яких мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Наполягає на тому, що примусова реалізація об`єктів житлової нерухомості, що перебуває в іпотеці, де без згоди іпотекодержателя зареєстровані малолітні діти (після укладення договору іпотеки) має відбуватися без отримання відповідного попереднього дозволу органу опіки та піклування.
У серпні 2021 року до Верховного Суду від АБ "Укргазбанк" надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3, залишити без задоволення, посилаючись на обґрунтованість висновку судів про відмову у задоволенні позову. Позивачка не довела, що її діти фактично проживають у будинку. Позивачка є співвласником квартири АДРЕСА_2 (дата набуття у власність - 24 червня 1993 року), а її чоловік ОСОБА_6, який є батьком дітей, є співвласником квартири АДРЕСА_3 (дата набуття у власність - 29 січня 1993 року), що підтверджується листами КП ВМБТІ. З 01 січня 2013 року в Україні почала діяти нова система реєстрації речових прав на нерухоме майно і та їх обтяжень, а тому права на нерухоме майно, зареєстроване до набрання чинності Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", визнаються дійсними за умов якщо реєстрація права власності проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
У серпні 2021 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3, надійшли пояснення, у яких він вказує на необґрунтованість аргументів, викладених у відзивах на касаційну скаргу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень зазначає, що: апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17, 15 березня 2018 року у справі № 915/1071/14, 10 жовтня 2019 року у справі № 761/15667/15-ц, 25 листопада 2019 року у справі № 718/482/15-ц, 18 грудня 2019 року у справі
№ 755/10564/18, 30 вересня 2020 року у справі № 303/3043/19, 07 жовтня 2020 року у справі № 2-2661/10, Верховного Суду України від 21 вересня 2011 року у справі № 6-57868св10, 04 лютого 2015 року у справі № 6-238цс14, 29 червня 2016 року у справі № 6-370цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).