Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 348/2067/19
провадження № 61-5049св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Пасічнянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, від імені яких діє адвокат Брайляк Емільяна Ярославівна, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 травня 2022 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Девляшевського В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У жовтні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до Битківської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2020 року замінено відповідача у справі - Битківську селищну раду Надвірнянського району Івано-Франківської області на її правонаступника Пасічнянську сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що вони є рідними братами і зареєстровані та проживають в АДРЕСА_1 . 20 квітня 2011 року їхня мати ОСОБА_4 склала заповіт на користь ОСОБА_1, який був посвідчений секретарем виконавчого комітету Битківської селищної ради і зареєстрований в реєстрі за № 47. Цим заповітом ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 усе належне їй майно, з чого воно б не складалося і де б воно не було, в тому числі і на домоволодіння АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, після смерті якої відкрилася спадщина за заповітом на вищевказане домоволодіння. Не зважаючи на наявність заповіту, ОСОБА_2 має право на обов`язкову частку у спадщині, що залишилася після смерті матері. 13 вересня 2019 року позивачі подали заяви до Надвірнянської районної нотаріальної контори про отримання свідоцтва про право на спадщину. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначене домоволодіння їм було відмовлено, оскільки вони не подали документ, який би підтверджував право власності ОСОБА_4 на спадкове майно. Згідно з технічним паспортом від 06 грудня 2018 року домоволодіння складається з: літ. "А" - садибного (індивідуального) житлового будинку загальною площею 104,1 кв. м, житловою площею 52,8 кв. м, 1970 року побудови, літ "Б" - літньої кухні площею 36,0 кв. м, 1970 року побудови, літ. "В" - стайні площею
30,4 кв. м, 1970 року побудови; літ. "Г" - садибного (індивідуального) житлового будинку загальною площею 84,3 кв. м, житловою площею
57,6 кв. м, 1991 року побудови, та літ. "Д" - колодязю, 1970 року побудови, ринковою вартістю 142 300,00 грн. Домоволодіння побудоване в межах земельної ділянки, закріпленої за цим господарством для обслуговування житлового будинку, площа якої становить 0,1500 га. Земельна ділянка не приватизована.У зв`язку з наведеним позивачі просили визнати за ними право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з: літ. "А" - садибного (індивідуального) житлового будинку загальною площею 104,1 кв. м, житловою площею 52,8 кв. м, 1970 року побудови, літ. "Б" - літньої кухні площею 36,0 кв. м, 1970 року побудови,
літ. "В" - стайні площею 30,4 кв. м, 1970 року побудови; літ. "Г" - садибного (індивідуального) житлового будинку загальною площею 84, 3 кв. м, житловою площею 57,6 кв. м, 1991 року побудови, та літ. "Д" - колодязю,
1970 року побудови, ринковою вартістю 142 300,00 грн, з яких: за
ОСОБА_1 визнати право власності на частки, а за ОСОБА_2 - на частку зазначеного домоволодіння.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від
28 травня 2021 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на частки спадкового майна після смерті ОСОБА_4, а саме: будинковолодіння у АДРЕСА_1, і складається з: літ. "А" - садибного (індивідуального) житлового будинку загальною площею
104,1 кв. м, житловою площею 52,8 кв. м, 1970 року побудови, літ. "Б" - літньої кухні площею 36,0 кв. м, 1970 року побудови, літ. "В" - стайні площею
30,4 кв. м, 1970 року побудови; літ. "Г" - садибного (індивідуального) житлового будинку загальною площею 84, 3 кв. м, житловою площею
57,6 кв. м, 1991 року побудови, та літ. "Д" - колодязю, 1970 року побудови, ринковою вартістю 142 300,00 грн. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку спадкового майна після смерті ОСОБА_4, а саме: будинковолодіння у АДРЕСА_1, і складається з: літ. "А" - садибного (індивідуального) житлового будинку загальною площею 104,1 кв. м, житловою площею 52,8 кв. м, 1970 року побудови, літ. "Б" - літньої кухні площею 36,0 кв. м, 1970 року побудови, літ. "В" - стайні площею 30,4 кв. м, 1970 року побудови; літ. "Г" - садибного (індивідуального) житлового будинку загальною площею 84, 3 кв. м, житловою площею 57,6 кв. м, 1991 року побудови, та літ. "Д" - колодязю, 1970 року побудови, ринковою вартістю 142 300,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог. Суд зазначив, що інших спадкоємців на спадкове домоволодіння немає, спору про спадкове майно немає, тому ОСОБА_1 і ОСОБА_2 можуть бути визнані власниками домоволодіння.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3, яка не була залучена до участі у цій справі, оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на те, що вона була дружиною померлого ОСОБА_5, який також мав права на будинок, оскільки прибудова під літ. "Г" була зведена саме ним.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 травня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в задоволенні позову.
Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що спірний житловий будинок не може входити до складу спадщини (спадкової маси) після смерті ОСОБА_4, оскільки відсутні дані про дозвіл на його будівництво, виділення для його будівництва земельної ділянки та введення його в експлуатацію саме спадкодавцем чи іншими особами з дозволу спадкодавця. У засіданні апеляційного суду представник відповідача вказав, що органу місцевого самоврядування відомо, що будинок під літ. "Г" самовільно збудований чоловіком ОСОБА_3 - ОСОБА_7, який помер у 2008 році і відомостей про його узаконення у селищній раді немає. З огляду на такі твердження, колегія суддів вважала висновок суду першої інстанції про визнання за позивачами права власності на ціле домоволодіння АДРЕСА_1 передчасним і таким, що не відповідає доказам, які містяться у матеріалах справи. При цьому апеляційний суд вказав, що з часу смерті чоловіка ОСОБА_3 у нотаріальну контору чи до відповідних органів місцевого самоврядування та суду з питанням чи позовом про відповідне оформлення чи визнання права на належне спадкодавцю майно не зверталася, тому оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалося питань щодо прав ОСОБА_3 на володіння чи користування самовільно збудованим у 1991 році житловим будинком, який розташований на АДРЕСА_2 в технічному паспорті).
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У червні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1, ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій їхній представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі і її уточненій редакції представник ОСОБА_1,
ОСОБА_2 зазначає, що:
- суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачі мають право на спадкування будинку у визначених частках у порядку спадкування після смерті матері;
- натомість апеляційний суд скасував законне по суті рішення суду першої інстанції, не врахувавши, що право ОСОБА_3 на спадкування частини будинку нічим не підтверджується. ОСОБА_3 не зверталася з позовом про поновлення строку для прийняття спадщини після смерті чоловіка;
- апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що спірне домоволодіння є об`єктом самочинного будівництва, оскільки не врахував, що індивідуальні (садибні) будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Єдиним документом, що засвідчує існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації;
- ОСОБА_3 було відомо про розгляд справи у суді першої інстанції, а тому відсутні підстави вважати, що вона повинна була бути залучена до участі у справі. При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_3 було відомо про розгляд справи у суді першої інстанції;
Зміст відзиву
У жовтні 2022 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_3 надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу представника
ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення, посилаючись на те, що скарга не містить підстав касаційного оскарження. Очевидним є те, що суд першої інстанції вирішив питання про її права, оскільки визнав право власності на садибний будинок під літ. "Г", який збудований її чоловіком, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 03 травня 2022 року заявники зазначають неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц, від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20, від 14 червня 2022 року у справі № 645/4192/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).