Постанова
Іменем України
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 463/4859/21
провадження № 61-8115св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
від 28 липня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою.
Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 09 лютого 2006 року йому, а також його брату ОСОБА_2 та матері ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1, яка складається з трьох житлових кімнат.
Співвласники нерухомості зареєстровані у спірній квартирі, однак фактично в ній проживала лише ОСОБА_3 .
Договором про визначення ідеальних часток у спільній сумісній власності від 05 вересня 2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н. С. за реєстровим № 1712, визначено ідеальні частки у спільній власності на вказану квартиру (по 1/3 частині за кожним із співвласників).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після чого відповідач змінив замок у вхідних дверях квартири та здає її в оренду, чим позбавляє позивача можливості користуватися належним йому майном.
ОСОБА_1 вказує, що з метою врегулювання спору, він неодноразово намагався порозумітись з ОСОБА_2, проте останній стверджує, що оскільки отримав від матері в дарунок 1/3 частину спірної квартири, а частка позивача є незначною, він не має права користуватись квартирою.
Посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 складається з трьох житлових кімнат, існує можливість встановити порядок користування нею, ОСОБА_1 просив:
- виділити йому в користування житлову кімнату, позначену на плані під № 4-5 площею 11,3 кв. м;
- виділити ОСОБА_2 в користування житлову кімнату, позначену на плані під № 4-7 площею 27,1 кв. м, комірку, позначену на плані під
№ 4-6 площею 3,7 кв. м, балкон, позначений на плані під
№ 4-8 площею 0,8 кв. м;
- залишити в спільному користуванні сторін: житлову кімнату, позначену на плані від № 4-4 площею 19,9 кв. м (для можливості доступу ОСОБА_1 в кімнату, позначену на плані № 5 площею
11,3 кв. м), кухню, позначену на плані під № 4-3 площею 5,4 кв. м, ванну кімнату, позначену на плані під № 4-2 площею 2,9 кв. м, коридор, позначений на плані під № 4-1 площею 4,8 кв. м, а також підвал, позначений на плані під № 1 площею 26,2 кв. м, який не входить в загальну площу квартири, проте перебуває у спільному користуванні співвласників квартири незалежно від належної їм частки.
У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на частину квартири, стягнення вартості частини квартири та визнання права власності на частину квартири.
Зустрічний позов ОСОБА_2 мотивований тим, що 27 вересня 2018 року мати подарувала йому 1/3 частини квартири
АДРЕСА_1, після чого він став власником 2/3 частин спірної нерухомості.
Загальна площа квартири становить 75,9 кв. м, житлова - 58,3 кв. м. При цьому із трьох житлових кімнат у квартирі, одна є прохідною.
Спірна квартира є неподільною, адже знаходиться в багатоквартирному будинку і з неї неможливо виділити дві окремі квартири із самостійними житловими та допоміжними приміщеннями, площі яких би відповідали часткам співвласників.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 тривалий час у спірній квартирі не проживає та забезпечений житлом, добровільно відмовляється припинити своє право на частку у спільному майні за відповідну компенсацію,
ОСОБА_2, уточнивши позовні вимоги, просив:
- припинити право власності ОСОБА_1 на 1/3 частини квартири
АДРЕСА_1 ;
- стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, внесену на депозитний рахунок;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова, у складі судді
Стрепка Н. Л. від 16 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено порядок користування квартирою
АДРЕСА_1 наступним чином: виділено ОСОБА_1 в користування житлову кімнату, позначену на плані під № 4-5 площею 11,3 кв. м; виділено
ОСОБА_2 в користування житлову кімнату, позначену на плані під № 4-7 площею 27,1 кв. м, комірку, позначену на плані під № 4-6 площею 3,7 кв. м, балкон, позначений на плані під № 4-8 площею 0,8 кв. м. В спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено житлову кімнату, позначену на плані від № 4-4 площею 19,9 кв. м (для можливості доступу ОСОБА_1 в кімнату, позначену на плані № 5 площею 11,3 кв. м), кухню, позначену на плані під № 4-3 площею 5,4 кв. м, ванну кімнату, позначену на плані під № 4-2 площею 2,9 кв. м, коридор, позначений на плані під № 4-1 площею 4,8 кв. м, підвал, позначений на плані під № 1 площею 26,2 кв. м. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Повернуто ОСОБА_2 557 933, 40 грн, сплачених на депозитний рахунок Личаківського районного суду м. Львова, згідно з квитанцією від 21 січня 2022 року № ПН831.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірні правовідносини не стосуються припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно.
Враховуючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в позасудовому порядку не врегулювали питання порядку користування спірною квартирою, районний суд дійшов висновку про наявність підстав для виділення у користування кожній із сторін відповідної частини квартири, встановивши між співвласникам порядок користування нею.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, місцевий суд виходив з того, що частка ОСОБА_1 становить 1/3 частини в спірній квартирі, а тому не може бути незначною.
Суд не погодився з доводами ОСОБА_2, що припинення права власності ОСОБА_1 на частку в спірній квартирі не завдасть істотної шкоди інтересам останнього. Та обставина, що ОСОБА_1 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 сама по собі не є підставою для висновку, що право співвласника на 1/3 частку в спільному майні може бути припинено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 28 липня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 в розмірі 557 933,33 грн з транзитного рахунка НОМЕР_1, внесених ОСОБА_2 21 січня
2022 року згідно з квитанцією № ПН 831.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що для припинення права на частку в майні на підставі позову інших співвласників достатньо наявності хоча б однієї з умов перелічених законодавцем у частині першій статті 365 ЦК України обставин (зокрема, в пунктах 1-3).
Суд встановив, що ОСОБА_1 проживає у будинку АДРЕСА_2, який на праві власності належить його дружині ОСОБА_5, набутий у період їх шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя.
Встановивши, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що квартира АДРЕСА_1 є єдиним житлом відповідача, і в разі її відчуження останньому буде завдана значна шкода, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, для припинення права ОСОБА_1 на належну йому частку в спірній квартирі зі стягненням з ОСОБА_6 вартості цієї частки за рахунок внесених останнім грошових коштів на депозит суду.
Встановлений районним судом порядок користування співвласниками квартирою апеляційний суд вважав таким, що призведе по погіршення житлових умов цих осіб, оскільки існує відступлення (зменшення) від розміру житлової площі, що припадає на ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18 серпня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2022 року .
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.
У жовтні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17, у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 462/778/17, від 09 жовтня 2019 року у справі № 750/11178/17,
від 26 вересня 2018 року у справі № 202/9171/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 8 частини першої, пунктів 1, 3,
4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Звертає увагу, що висновки апеляційного суду щодо будинку у с. Звенигород Пустомитівського району Львівської області зроблені без встановлення підстав та джерел його придбання, а також року фактичної побудови. Крім того у вказаному будинку, площа якого становить 108,2 кв. м., зареєстровані його дружина, п`ятеро дітей та двоє неповнолітніх онуків.
Стверджував, що позбавлення його права власності на 1/3 частку спірної квартири завдає істотної шкоди як його інтересам так і інтересам членів його сім`ї.
Посилання апеляційного суду на те, що спільне користування квартирою є неможливим через неприязні стосунки сторін, вважає таки, що не дає підстав для припинення його права власності.
Він не заявляв вимог про виділ своєї частки, як помилково вважав апеляційний суд, а лише просив визначити порядок користування квартирою.
Апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, а висновок про те, що за внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду кошти можна придбати рівноцінне житло у м. Львові зроблений на підставі недопустимих доказів.
Крім того апеляційний суд відхилив клопотання щодо необхідності встановлення обставин будівництва будинку у с. Звенигород Пустомитівського району Львівської області батьком ОСОБА_5 та прийняв рішення про її права та обов`язки без залучення до участі у справі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Гевяк П. І. подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що вирішуючи спір, апеляційний суд належним чином дослідив та надав оцінку поданим сторонам доказам, в результаті чого дійшов правильного висновку, що позивач за зустрічним позовом довів наявність передбачених частиною першою статті 365 ЦК України підстав, які дають право на припинення права власності на частку відповідача.
Крім того вказує, що апеляційним судом правильно застосована презумпція спільності майна подружжя щодо будинку у с. Звенигород Пустомитівського району Львівської області збудованого у 1985 році під час шлюбу
ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .
Встановивши, що спірна квартира є неподільною, спільне володіння та користування сторонами квартирою є неможливим, ОСОБА_1 у квартирі не проживає та має інше житло (будинок), апеляційний суд правильно задовольнив зустрічний позов.
Також у письмових поясненнях адвокат Гевяк П. І. вказував, що висновки апеляційного суду не суперечать постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 750/11178/17, а крім того апеляційний суд перевіряв чи може припинення права на частку у спірній квартирі завдати істотної шкоди інтересам ОСОБА_1 та членів його сім`ї.
Вважає, що відшкодування ринкової вартості частки ОСОБА_1 дозволяє йому придбати нове житло.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 09 лютого 2006 року № Л16846, виданого Личаківською районною адміністрацією Львівської області, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .
05 вересня 2018 року ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір про визначення ідеальних часток у спільній сумісній власності, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н. С., відповідно до якого за кожним із співвласників визначені рівні ідеальні частини (по 1/3 частини кожному).
Згідно з договором дарування від 27 вересня 2018 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 належну їй 1/3 частину квартири
АДРЕСА_1 .
Спірна квартира має загальну площу 75,9 кв. м та житлову - 58,3 кв. м. Складається з трьох житлових кімнат площею: 19,9 кв. м, 11,3 кв. м,
27,1 кв. м; кухні площею 5,40 кв. м, ванної кімнати площею 2,9 кв. м, коридору площею 4,8 кв. м, комірки площею 3,7 кв. м, балкона площею
0,8 кв. м та підвалу площею 26,2 кв. м Кімната площею 19,9 кв. м є прохідною, входи до інших житлових кімнат здійснюються через неї.
Згідно висновку експерта від 09 серпня 2021 року № 39/21 ринкова вартість квартири АДРЕСА_1, на дату проведення дослідження становить 1 673 800 грн. Відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва виділити співвласникам 1/3 та 2/3 ідеальні частки у зазначеній квартирі технічно неможливо.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.