Постанова
Іменем України
30 січня 2023 року
м. Київ
справа № 344/395/22
провадження № 61-12625св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, підписану ОСОБА_3, на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2022 року в складі Бабій О. М. та на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року в складі колегії суддів Луганської В. М., Баркова М. В., Девляшевського В. А.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 пред`явила позов до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування позову зазначала, що 16 лютого 2016 року між сторонами зареєстровано шлюб, від якого вони мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 серпня 2021 року шлюб між подружжям розірвано, неповнолітніх дітей залишено проживати разом з матір`ю - ОСОБА_6 .
Вказує, що 08 вересня 2016 року відповідач зареєстрував за собою право власності на квартиру загальною площею 39,5 м2 за адресою АДРЕСА_1, де позивачка зареєстрована разом із дітьми. Підставою для державної реєстрації є договір купівлі-продажу майнових прав № К/356 від 01 вересня 2015 року.
Вважаючи вказане майно спільною сумісною власністю подружжя, позивачка просить суд поділити його шляхом визнання за нею права власності на 60% вищезазначеної квартири. Підставою для відступу від засади рівності часток подружжя позивачка зазначала, що двоє неповнолітніх дітей проживають з нею; розмір аліментів недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей; спільно набуті кошти з 2018 року, які подружжя планувало витратити на купівлю трьохкімнатної квартири, витрачені відповідачем на шкоду інтересам сім`ї.
Під час підготовчого провадження представник позивачки подала до суду заяву від 04 липня 2022 року, якою доповнила позов вимогою немайнового характеру про встановлення факту спільного проживання сторін однією сім`єю до державної реєстрації шлюбу у період з 18 липня 2015 року до 16 лютого 2016 року.
Зазначала, що 18 липня 2015 року сторони провели таїнство вінчання, на момент якого позивачці не було 18-ти років, тому сторони не могли зареєструвати шлюб. Після проведення таїнства вінчання, для створення належних умов проживання новоствореної сім`ї, відповідач у вересні 2015 року проінвестував спільні кошти сім`ї у будівництво квартири АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу майнових прав від 01 вересня 2015 року.
Оскільки квартира придбана у період спільного проживання сторін, вона підлягає поділу як спільне майно подружжя.
За таких обставин позивач просила:
встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 18 липня 2015 року до 16 лютого 2016 року;
визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру загальною площею 39,5 м2 за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати право власності на 40% квартири за ОСОБА_2 ;
визнати право власності на 60% квартири за ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:
встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 18 липня 2015 року до 16 лютого 2016 року;
визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 ;
у порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_2 ;
у порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_2 ;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, встановивши, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 18 липня 2015 року до 16 лютого 2016 року існували відносини, притаманні подружжю: між ними проведено обряд вінчання, народжено дитину, придбано квартиру для спільного проживання, - зробив висновок, з яким погодився апеляційний суд, про наявність підстав для встановлення факту спільного проживання сторін у вказаний період.
08 вересня 2016 року відповідач зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_2, яку придбав на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № К/356 від 01 вересня 2015 року, укладеного між ТзОВ "Спілка забудовників" та ОСОБА_2 .
Оскільки вказана квартира набута сторонами під час спільного проживання, суди вважали наявними підстави для визнання її спільною сумісною власністю та поділу її між сторонами у рівних частинах.
Аргументи учасників справи
13 грудня 2022 року ОСОБА_2 через свого представника засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд першої інстанції прийняв заяву позивачки від 04 липня 2022 року, відповідно до якої позовна заява доповнена вимогою про встановлення факту спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу. На думку відповідача вказаною заявою одночасно було змінено предмет та підставу позову, що відповідно частини до третьої статті 49 ЦПК України не допускається. Апеляційний суд на вказані порушення норм процесуального права увагу не звернув;
суд апеляційної інстанції в порушення частини третьої статті 367 ЦПК України прийняв нові докази, які позивачка долучила до відзиву, без належного обґрунтування неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції;
матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт спільного проживання сторін, ведення спільного господарства, наявності спільних витрат у період до реєстрації шлюбу;
суди не звернули увагу на те, що спірну квартиру відповідач придбав за особисті кошти, адже постійно працював за кордоном. Відповідачка не надала суду доказів її участі у придбанні квартири. Таким чином, квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_2 та поділу між сторонами не підлягає.
23 січня 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому її представник просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Рух справи
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 15 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 передано на розгляд судді-доповідачу Антоненко Н. О.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 ; витребувано з суду першої інстанції матеріали справи № 344/395/22; надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
04 січня 2023 року матеріали справи № 344/395/22 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачу Антоненко Н. О.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В ухвалі Верховного Суду від 20 грудня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що суд апеляційної інстанції при вирішенні справи не застосував висновків викладених у постановах Верховного Суду від 27 вересня 2021 року в справі № 5026/886/2012, від 11 липня 2018 року в справі № 904/8549/17, від 14 березня 2019 року в справі № 320/4964/17, від 15 серпня 2019 року в справі № 588/350/15, від 12 грудня 2019 року в справі № 490/4949/17, від 27 березня 2019 року в справі № 354/693/17-ц, від 23 вересня 2019 року в справі № 279/2019/15-ц, від 03 червня 2020 року в справі № 363/4852/17, від 24 березня 2021 року в справі № 367/3800/14-ц.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 18 липня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснили таїнство вінчання, що підтверджується свідоцтвом про вінчання.
01 вересня 2015 року ОСОБА_2 уклав із ТзОВ "Спілка забудовників" договір № К/356 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості, квартиру АДРЕСА_3, 4
16 лютого 2016 року між сторонам зареєстровано шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася дочка ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 від 20 травня 2016 року.
08 вересня 2016 року ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Підставою для державної реєстрації права власності був: акт приймання-передачі нерухомого майна від 01 березня 2016 року, договір купівлі-продажу майнових прав № К/356 від 01 вересня 2015 року укладений між ТзОВ "Спілка забудовників" та ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народився син ОСОБА_5 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 серпня 2021 року шлюб між подружжям розірвано, місце проживання дітей судом визначено разом з матір`ю.