Постанова
Іменем України
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 760/22643/21
провадження № 61-10244св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Київська міська рада,
треті особи: Сьома київська державна нотаріальна контора, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Миклуш Марини Ігорівни на постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Яворського М.А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, відзивів на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, треті особи: Сьома київська державна нотаріальна контора, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний дядько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1, автомобіль Soueast Lioncel, реєстраційний номер НОМЕР_1, гаражний бокс № НОМЕР_2 в гаражно-будівельному кооперативі "Первомайський", що розташований у Солом`янському районі міста Києва по вулиці Уманській, 12-А. Спадкоємцем ОСОБА_3 була його сестра ОСОБА_4 (матір позивача), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_4 не встигла прийняти спадщину після смерті свого брата ОСОБА_3 у зв`язку з проживанням в російській федерації, припиненням авіасполучення між російською федерацією та Україною, відсутністю закордонного паспорта, спалахом гострої респіраторної хвороби Covid-19, а також її незадовільним станом здоров`я на фоні існуючої інвалідності 2 групи та посиленням інших складних захворювань, в тому числі множинного раку, та тих, які ускладнювали її пересування. Крім того, ОСОБА_4 не була обізнана про смерть свого брата ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_4 він захворів гострою респіраторною хворобою Covid-19 і вимушений був лікуватися в період з 01 березня 2021 року по 16 квітня 2021 року, що унеможливило приїзд до України для пошуків дядька ОСОБА_3 . Після одужання та послаблення карантинних обмежень 31 травня 2021 року він прибув до України та дізнався про смерть ОСОБА_3 . Після цього він подав до Сьомої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 в порядку спадкової трансмісії, однак листом Сьомої київської державної нотаріальної контори від 06 серпня 2021 року йому повідомлено про те, що заява не може бути прийнята з огляду на її подання після спливу строку для прийняття спадщини. Він пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, так як не знав про смерть ОСОБА_3, на момент його смерті проживав на території російської федерації та доглядав за важко хворою матір`ю ОСОБА_4 . Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві ОСОБА_3 терміном три місяці після набрання рішенням суду законної сили.
25 жовтня 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кулішенко М. Ю. подав до суду заяву, в якій просив залучити ОСОБА_2 до участі у справі як третю особу, посилаючись на те, що рішення суду в цій справі може вплинути на її права, так як вона проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1998 року до його смерті. Після відкриття спадщини ОСОБА_2 звернулася до Сьомої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, однак постановою від 04 вересня 2020 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Крім того, ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 28 травня 2021 року було відкрито провадження у справі № 753/18089/20 за позовом ОСОБА_2 до Сьомої київської державної нотаріальної контори, Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності.
Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року ОСОБА_2 залучено до участі у справі як третю особу.
У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_2 - адвокат Кулішенко М. Ю. заперечив проти позову та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач не надав доказів на підтвердження його родинного зв`язку з ОСОБА_3 та поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини. Крім того, право на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії може виникнути протягом строку для прийняття спадщини, який згідно зі статтею 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) становить шість місяців і починається з часу відкриття спадщини. Оскільки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_4 не подавала заяву про прийняття спадщини після його смерті, внаслідок чого вважається такою, що не прийняла спадщину, та померла ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто через дев`ять місяців, то син ОСОБА_4 - ОСОБА_1 не міг набути право на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 в порядку спадкової трансмісії.
Київська міська рада також подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що в матеріалах справи відсутня інформація щодо звернення позивача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, тому позов є передчасним.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року у складі судді Оксюти Т. Г. позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 в порядку спадкової трансмісії після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 в місті Санкт-Петербурзі додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в місті Києві. Постановлено обчислювати перебіг зазначеного строку з моменту набрання рішенням законної сили.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_4 була рідною сестрою ОСОБА_3 та мала право на спадкування за законом після його смерті, однак після відкриття спадщини померла і не встигла її прийняти у зв`язку з проживанням в російській федерації, тяжким станом здоров`я, припиненням авіасполучення між російською федерацією та Україною, відсутністю закордонного паспорта, спалахом гострої респіраторної хвороби Covid-19, тобто з поважних причин. Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 та спадкоємцем першої черги за законом після її смерті, тому має право на визначення йому додаткового строку (три місяці), достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії після смерті його матері ОСОБА_4, яка є спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_3, оскільки зазначені строки ними пропущені з поважних причин.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року скасовано і постановлено нове судове рішення. В задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що право на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії може бути здійснене у строк, який не сплив на момент смерті спадкодавця. Тобто смерть спадкоємця, який мав би право на спадщину, має настати в межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини після смерті першого спадкодавця. Право на прийняття спадщини за спадковою трансмісією переходить до спадкоємців цієї особи в межах строків для прийняття спадщини. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а його сестра ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (майже через 9 місяців), тобто поза межами шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України. При цьому суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 мала намір реалізувати своє право на прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_3 з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 26 листопада 2020 року . Посилання позивача на хворобу ОСОБА_4, відсутність у неї закордонного паспорта, її необізнаність про смерть брата ОСОБА_3, складнощі у виїзді за межі російської федерації не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, а також не свідчать про те, що ОСОБА_4 за життя мала намір реалізувати свої права на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Тому доводи позивача про те, що він в порядку спадкової трансмісії набув такі права після смерті своєї матері, є безпідставними, а висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 через хворобу не мала можливості своєчасно у шестимісячний строк подати заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, - необґрунтованим, так як за наявними в матеріалах справи письмовими доказами (медичними документами), наданими позивачем, в період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 26 листопада 2020 року ОСОБА_4 проходила лікування амбулаторно, у зв`язку з чим не була позбавлена можливості надіслати поштою на адресу нотаріальних органів України відповідну письмову заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . За таких обставин позов не підлягає задоволенню у зв`язку з його недоведеністю.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
17 жовтня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Миклуш М. І. подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), представник ОСОБА_1 - адвокат Миклуш М. І. вказала, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 06 червня 2018 року у справі № 370/150/16-ц, якою підтверджено право спадкоємця на поновлення строку на прийняття спадщини за принципом спадкової трансмісії у зв`язку з поважністю причин пропуску шестимісячного строку (з огляду на психоемоційний стан та хворобу дітей, що унеможливило подання відповідної заяви у шестимісячний строк); від 08 липня 2020 року у справі № 202/2278/17, в якій суд визнав обґрунтованим надання додаткового строку для прийняття спадщини за принципом спадкової трансмісії з огляду на важке онкологічне захворювання спадкодавця; від 13 січня 2021 року у справі № 663/2151/17 про те, що надання додаткового строку на прийняття спадщини неможливе лише при умові, що спадкоємець, після смерті якого заявляється застосування спадкової трансмісії, був обізнаний про смерть спадкодавця, і міг вчинити дії щодо прийняття спадщини, але не вчинив такі дії і не хотів їх вчиняти. Крім цього, заявник зазначила, що наявні підстави для відступу від правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 720/2683/19, на яку послався апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні, про те, що право на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії може бути здійснене в межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини після смерті першого спадкодавця.
02 грудня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кулішенко М. Ю. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені заявником правові висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, так як їх зроблено за інших фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Солом`янського районного суду міста Києва.
04 грудня 2022 року справа № 760/22643/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2022 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Кулішенко М. Ю. про продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу задоволено, продовжено до 02 грудня 2022 року ОСОБА_2 строк для подання відзиву на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Миклуш М. І. на постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року в цій справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті від 16 червня 2021 року № 00031254194.
ОСОБА_3 був рідним братом ОСОБА_4 та дядьком позивача ОСОБА_1 .
Матір позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
Після смерті і поховання ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 захворів на гостру респіраторну хворобу Covid-19 та перебував на лікуванні в період з 01 березня 2021 року по 16 квітня 2021 року, що підтверджується випискою з амбулаторної карти, виданою 26 травня 2021 року Поліклінічним відділенням для дорослих № 115 Санкт-Петербургского державного бюджетного закладу охорони здоров`я "Міська поліклініка № 114".
Після одужання та послаблення карантинних обмежень 31 травня 2021 року ОСОБА_1 прибув до України, однак не міг відшукати свого дядька ОСОБА_3, у зв`язку з чим звернувся із заявою до Солом`янського управління поліції Головного управління національної поліції в місті Києві.
В подальшому позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 помер.
05 червня 2021 року ОСОБА_1 подав до Сьомої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 в порядку спадкової трансмісії, однак листом цієї нотаріальної контори від 06 серпня 2021 року йому повідомлено про те, що заява не може бути прийнята з огляду на її подання після спливу строку для прийняття спадщини.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (статті 1261-1262 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.