ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 903/165/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання Калітінського М.Ю.,
представників учасників справи:
від позивача: не з`явився,
від відповідача: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Агротрейд"
на рішення Господарського суду Волинської області
у складі судді Слободян О.Г.
від 24.05.2022
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Олексюк Г.Є., Гудак А.В., Петухов М.Г.
від 07.09.2022
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Агротрейд"
про стягнення 1 780 846,85 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Агротрейд" (надалі - Відповідач, Скаржник) 1 780 846,85 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань щодо повернення Позивачу грошових коштів, сплачених в якості попередньої оплати за товар у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №V4.1.8.1.00430 від 31.08.2021 та додатку до договору (специфікація № РД277-900-0002 від 04.10.2021 р.) (надалі - Договір).
Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.05.2022 позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 780 846,85 грн (з яких: 1 050 000,00 грн сума попередньої оплати, 703 039,79 грн штраф, 18 574, 37 грн інфляційні втрати та 9 232,69 грн 3% річних), а також 26 712,70 грн витрат по сплаті судового збору.
4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідач не повернув Позивачу кошти, які були сплачені як попередня оплата за товар протягом 5 календарних днів з моменту вручення вимоги. Крім того, на підставі умов Договору та статті 625 ЦК України, перевіривши розрахунок Позивача, суд першої інстанції зазначив про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Відповідача штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.
5. Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в частині стягнення штрафу у розмірі 703 039,79 грн.
6. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 залишено без змін рішення суду першої інстанції [в частині стягнення штрафу]. Також стягнуто з Відповідача на користь Позивача 65 151,98 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що Відповідач не звертався до суду першої інстанції із заявою про зменшення розміру штрафу із наданням доказів та обґрунтувань. При цьому суд першої інстанції відкладав розгляд підготовчого провадження, що свідчить про надання можливості Відповідачу у встановленому ГПК України порядку подати відзив на позовну заяву та/або заяву про зменшення розміру штрафних санкцій. Однак питання щодо зменшення розміру суми штрафних санкції було порушено Відповідачем лише при поданні апеляційної скарги. Водночас Відповідач не надав доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення розміру штрафу.
8. Крім того, суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в загальному розмірі 65 151,98 грн. Апеляційний суд зазначив, що такий розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
9. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 24.05.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2022, в якій просив судові рішення обох інстанцій скасувати, а справу передати на новий розгляд.
10. Підставою касаційного оскарження судового рішення за змістом касаційної скарги Скаржник визначив відповідно до частини другої статті 287 ГПК України:
- пункт 1: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував пункт 6 частини першої статті 3, частину третю статті 551 ЦК України, статтю 233 ГК України та статтю 2 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №922/2932/18, від 08.10.2019 у справі №922/2930/18, від 08.10.2019 у справі №923/142/19, від 09.10.2019 у справі №904/4083/18. При цьому Відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 щодо застосування статті 625 ЦК України та інші постанови Верховного Суду щодо врахування майнового стану; суд порушив частину п`яту статті 126 та статті 129 ГПК України та не врахував постанову Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20;
- пункт 4: суд порушив статтю 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 55, 59 Конституції України, статті 2, 42, частину одинадцяту статті 270 ГПК України, п. 8 Резолюції "Професійна етика правосуддя" та необґрунтовано відхилив клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України). При цьому Відповідач зазначив про порушення судом приписів статей 120, 242, п.п.17.1 п. 17 Перехідних положень ГПК України та посилається на постанови Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №679/219/20, від 12.04.2021 у справі №400/1832/20, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 02.06.2020 у справі №910/17792/17, від 18.09.2019 у справі №520/899/18, від 30.10.2019 у справі №548/2296/18, від 22.04.2020 у справі №355/1280/17, від 28.01.2021 у справі №260/1888/20. Також Відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №П/9901/736/18 та постанову Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №904/151/20.
11. Позивачем до суду подано заперечення проти відкриття касаційного провадження.
12. З урахуванням приписів статті 294 ГПК України, Верховний Суд ухвалою від 28.11.2022 відкрив касаційне провадження у цій справі, в частині оскарження Відповідачем штрафу у розмірі 703 039,79 грн та витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 65 151,98 грн.
13. Позивач подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
14. Також Позивач подав до Суду заяву щодо відшкодування витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, в якій просив стягнути з Відповідача на його користь 75 151,98 грн витрат.
15. Відповідач подав до Суду заперечення на заяву Позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про розгляд справи без участі представника Відповідача.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
16. 31 серпня 2021 року між ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" (Покупець) та ТОВ "Волинь Агротрейд" (Постачальник) був укладений договір поставки №V4.1.8.1.00430 (Договір).
17. Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався поставити Покупцеві, а Покупець зобов`язався прийняти від Постачальника та оплатити сільськогосподарську продукцію рослинного походження - урожай зернових 2021 року (надалі - товар) згідно оформлених специфікацій.
18. Згідно п. 2.1-2.2 Договору товар постачається автомобільним транспортом на умовах DAР, FCA, якщо інше не передбачено у специфікації до Договору. Поставка товару здійснюється шляхом передачі товару Постачальником призначеному Покупцем перевізнику в місці поставки, що знаходиться за адресою: DAР - Вінницька область, Вінницький район, смт.Десна, FCA - Волинська область, Володимир-Волинський район, м. Устилуг; Волинська область, Володимир-Волинський район, с.П`ятидні.
19. Товар вважається поставленим (обов`язок Постачальника передати товар Покупцеві вважається виконаним) з моменту фактичної передачі товару Покупцю (п.2.4 Договору).
20. Відповідно до п. 3.1, 7.1, 8.1 Договору кількість, асортимент, строк поставки, ціна товару визначаються в специфікаціях, які є додатками до Договору.
21. Згідно п. 9.2 Договору оплата товару Покупцем здійснюється на умовах:
І-й етап: оплата 86 % вартості товару, визначеної в рахунку-фактурі, повинна бути здійснена Покупцем на умовах передоплати;
ІІ-й етап: решта 14 % вартості товару сплачується Покупцем протягом 2 (двох) робочих днів з дати поставки всієї партії товару та реєстрації Продавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ПКУ.
22. Згідно п. 10.6 Договору у разі прострочення поставки товару Покупець має право в односторонньому порядку розірвати даний Договір, направивши Постачальнику відповідну письмову вимогу (повідомлення), відмовитись від виконаного за ним та вимагати від Постачальника повернення грошових коштів, сплачених покупцем в якості попередньої оплати за товар.
23. Відповідно до п. 10.7 Договору вимоги (повідомлення), про які йдеться в даному Договорі, можуть бути направлені Постачальнику шляхом вручення його представнику або поштою листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. У разі направлення вимоги (повідомлення) шляхом вручення представнику Постачальника вона вважається направленою та врученою з моменту її вручення представнику Постачальника, що підтверджується відповідним написом та підписом представника, вчиненим на другому примірнику вимоги (повідомлення).
24. Пунктами 10.9, 10.10 Договору передбачено, що грошові кошти, отримані Постачальником в якості попередньої оплати за товар повинні бути повернуті Постачальником шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Покупця, зазначений в цьому Договорі, протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту вручення вимоги (повідомлення), зазначеного в п. 10.6 цього Договору або з моменту, коли вимога (повідомлення) вважається врученою (пред`явленою) Постачальнику. У разі прострочення повернення грошових коштів, отриманих Постачальником від Покупця в якості попередньої оплати за товар, Постачальник зобов`язаний сплатити за вимогою Покупця штраф у розмірі 1% від суми попередньої оплати, повернення якої Постачальник прострочив за кожен день прострочення. У разі прострочення поставки товару Покупець має право вимагати від Постачальника сплати штрафу у розмірі 1% від вартості товару, поставку якого прострочено, за кожен день прострочення.
25. Договір набуває чинності з моменту укладення та діє до 30.06.2022 (включно) (п.13.1 Договору).
26. Договір підписаний сторонами, засвідчений печатками та є чинним.
27. 04 жовтня 2021 року між Позивачем та Відповідачем було підписано специфікацію № РД277-900-0002, відповідно до якої Постачальник зобов`язався у строк з 04.10.2021 по 05.11.2021 поставити пшеницю 4 класу в кількості 225 т по ціні 7600,38 грн за 1 т з ПДВ; пшеницю 3 класу в кількості 50 т по ціні 8039,28 грн за 1 т з ПДВ, пшеницю 4 класу в кількості 25 т по ціні 7565,04 грн за 1 т з ПДВ на загальну суму 2 301 175,50 грн з ПДВ. Специфікація підписана сторонами.
28. 04 жовтня 2021 року на виконання п. 9.2 Договору Позивачем здійснено передоплату у розмірі 1 960 898, 04 грн (платіжне доручення № V11004008).
29. У визначений специфікацією № РД277-900-0002 строк Постачальник здійснив лише часткову поставку товару на загальну суму 584 102,16 грн (видатковими накладними: № РН-0000037 від 19.10.2021 р. на суму 205 644,78 грн, № РН-0000038 від 21.10.2021 р. на суму 180 047,95 грн та № РН-0000039 від 21.10.2021 р. на суму 198 409,43 грн).
30. Позивач, згідно умов п.10.6 Договору, на адресу Відповідача направив лист від 11.11.2021 р. про повернення коштів у розмірі 1 376 795, 88 грн (за оплачений, але непоставлений товар).
31. Вказаний лист було вручено представнику Відповідача 30.11.2021.
32. У відповідь на вимогу про повернення коштів, 07.12.2021 Відповідач за вих. №07/12/2021 надіслав Позивачу гарантійний лист, яким зобов`язався в термін до 28.01.2022 у зв`язку з неповним виконанням умов Договору поставки, погасити борг.
33. 10 грудня 2021 року Відповідач повернув Позивачу кошти у розмірі 116 795, 88 грн та 11 січня 2022 року повернув 210 000 грн, тобто зобов`язання згідно гарантійного листа Відповідач виконав частково.
34. Враховуючи умови Договору (п.10.9) Відповідач повинен був повернути Позивачу кошти, які були сплачені як попередня оплата за товар протягом 5 календарних днів з моменту вручення вимоги, тобто 06.12.2021. Станом на момент звернення до суду заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 1 050 000 грн.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
35. Цивільний кодекс України (далі ЦК України)
Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів
1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом
1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов`язання
1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). …
Стаття 551. Предмет неустойки
1. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
2. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
3. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 610. Порушення зобов`язання
1. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов`язання
1. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 612. Прострочення боржника
1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 693. Попередня оплата товару
1. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
2. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Стаття 712. Договір поставки
1. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
36. Господарський кодекс України
Стаття 173. Господарське зобов`язання
1. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. …
Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов`язань
1. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 218. Підстави господарсько-правової відповідальності
1. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
2. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Стаття 230. Штрафні санкції
1. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Стаття 233. Зменшення розміру штрафних санкцій
1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
2. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
37. Господарський процесуальний кодекс України
Стаття 86. Оцінка доказів
1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 123 частина 3
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Стаття 124 частини 1, 3
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Стаття 126
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Стаття 129 частина 5
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Стаття 202. Наслідки неявки в судове засідання учасника справи
1. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
2. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
3. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.
Стаття 300
1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
38. Виходячи з положень статті 300 ГПК України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Щодо доводів Скаржника в частині стягнення штрафу
39. Скаржник в касаційній скарзі зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01.08.2019 у справі №922/2932/18, від 08.10.2019 у справі №922/2930/18, від 08.10.2019 у справі №923/142/19, від 09.10.2019 у справі №904/4083/18.
40. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
41. Водночас, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з подібними правовідносинами у справі, що переглядається.
42. Суд зазначає, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.
43. Задля юридичної визначеності в застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (пункт 39) конкретизувала свої висновки щодо подібності правовідносин, зазначивши таке.
44. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
45. Подібність правовідносин може мати місце не лише у разі тотожності (аналогічності), тобто ідентичності (однаковості) суб`єктного, об`єктного і змістовного критеріїв, але й також у разі їх схожості, що визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
46. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
47. Проаналізувавши правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався Cкаржник у касаційній скарзі, в частині оскарження стягнення штрафу, Суд вважає, що ці висновки стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, з огляду на таке.
48. У справі №922/2932/18 предметом позову були, зокрема, вимоги про стягнення неустойки у зв`язку з невиконанням умов укладеного між сторонами договору поставки природного газу. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, в межах перегляду справи в касаційному порядку, постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції (в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення неустойки на суму 157 726, 63 грн) залишив без змін. У зазначеній постанові колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій частково задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, виходили з того, що відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів, підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому будь-які прострочення споживачів в оплаті послуг теплової енергії тягнуть для відповідача додаткові витрати, що виходять за межі визначеної тарифами вартості послуг. Також, судами попередніх інстанцій досліджено фінансові звіти відповідача (баланси, звіти про фінансові результати) та встановлено, що зазначені докази підтверджують наявність значних збитків у відповідача внаслідок нерозрахунків споживачів за надані послуги теплопостачання. Одночасно, позивачем не надано доказів виникнення у позивача (кредитора) значних збитків, за винятком інфляційних збитків, що нараховані згідно статті 625 ЦК України та стягнені з відповідача за цим судовим рішенням. Відтак, нарахована позивачем до стягнення пеня могла бути визнана судами "значним стягненням" у порівнянні з невстановленими збитками кредитора (позивача) у справі. За таких обставин, Верховний Суд зазначив, що місцевий господарський суд обґрунтовано, дотримуючись принципів справедливості, пропорційності у господарському судочинстві, збалансованості інтересів сторін, задовольнив клопотання відповідача частково та зменшив штрафні санкції на 50%, а не на 90%, як просив відповідач, а також відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду на вісім місяців.
49. У справі 922/2930/18 предметом позову були, зокрема, вимоги про стягнення штрафу у зв`язку з невиконанням умов укладеного між сторонами договору поставки природного газу. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, в межах перегляду справи в касаційному порядку, постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції (в частині зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені на 50%) залишив без змін. У зазначеній постанові зазначено, що суди попередніх інстанцій частково задовольняючи клопотання відповідача і зменшуючи розмір заявленої суми пені на 50% виходили з того, що:
- відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів, у тому числі населення та державних органів, у теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання, та воно не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію за вартістю нижчою за її собівартість;
- наявність тяжкого фінансового стану на підприємстві (у відповідача) підтверджується фінансовими звітами (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи, що містяться в матеріалах справи);
- відповідно до умов укладеного сторонами договору газ, який продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню, а тому невиконання відповідачем договірних зобов`язань виникло з об`єктивних причин, зокрема через значну заборгованість споживачів і їх неплатоспроможність, важкий фінансовий стан боржника;
- матеріали справи не містять доказів спричинення позивачу негативних наслідків у зв`язку з несплатою підприємством за газ у строки, встановлені договором, оскільки втрати від знецінення коштів компенсуються, зокрема, стягненням "інфляційних втрат" та 3% річних за час, у який позивач не міг користуватися коштами;
- відповідач у процесі розгляду справи повністю погасив суму основного боргу;
- прострочення платежів виникло не з вини підприємства, а внаслідок неузгодженості у сфері виділення бюджетних коштів та непокриття тарифами собівартості енергоносіїв.
50. У справі №923/142/19 предметом позову були, зокрема, вимоги про стягнення штрафу у зв`язку з невиконанням умов укладеного між сторонами договору поставки природного газу. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, в межах перегляду справи в касаційному порядку, постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції (в частині зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені) залишив без змін. У зазначеній постанові зазначено, що судами попередніх інстанцій враховано заяву відповідача про зменшення розміру пені та використане право на зменшення розміру штрафних санкцій, зважаючи на те, що природний газ, який постачався за договором використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою населенням послуг централізованого опалення та внаслідок заборгованості держави з виплати відповідачу субвенцій з різниці в тарифах; ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (сплата 85% від повної вартості поставленого природного газу); ненадання позивачем доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій відповідача.
51. У справі №904/4083/18 предметом позову були, зокрема, вимоги про стягнення штрафу у зв`язку з невиконанням умов укладеного між сторонами договору поставки природного газу. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, в межах перегляду справи в касаційному порядку, постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції (в частині зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені на 50 %) залишив без змін, зазначивши, що суди попередніх інстанцій з огляду на встановлені фактичні обставини справи, оцінивши надані докази та обставини справи в їх сукупності, врахувавши, що: