ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 360/3398/21
адміністративне провадження № К/9901/37377/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки
про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 (головуючий суддя - Захарова О.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2021 (головуючий суддя - Сіваченко І.В., судді - Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу середньомісячного грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.11.2015 по 19.05.2021;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.11.2015 по 19.05.2021.
2. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з тим, що виклад позовних вимог не відповідає критеріям та вимогам КАС України щодо змісту позовних вимог; відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі; а також у зв`язку з пропуском строку на звернення до адміністративного суду. Запропоновано позивачу подати уточнену позовну заяву, оформлену з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законом розмірі, а також вказати інші підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
3. Судом проаналізовано причини пропуску строку звернення позивача до суду з цим позовом, зазначені у клопотанні про поновлення процесуального строку - посилання на колізію норм права та пріоритетності однієї норми права перед іншою при їх застосуванні, а саме частини першої статті 233 КЗпП України разом із частиною третьою статті 122 КАС України (3 місячний строк) та частиною п`ятою статті 122 КАС України (місячний строк) - та визнано їх неповажними з огляду на те, що відсутність у позивача юридичної освіти чи необізнаність з нормами законодавства мають суб`єктивний характер та не виключають можливість позивача звернутися за отриманням правової допомоги (в тому числі безоплатної) у разі, якщо такої допомоги він потребував, у межах строку, встановленого законом для звернення до адміністративного суду з цим позовом, який був достатнім для вчинення відповідних дій.
4. 12 липня 2021 року від представника позивача до суду надійшла заява, до якої додано уточнену позовну заяву та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
5. Заявник зазначав, що остаточний розрахунок з позивачем відповідач провів 20.05.2021, однак про цей факт позивач дізнався тільки 08.06.2021, коли отримав довідку в банку, хоча безпосередньо відповідач повинен був повідомити позивача про виплату грошового забезпечення, але в порушення норм КЗпП України цього не зробив. На думку заявника, позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин, а саме у зв`язку з певною колізією норм права та пріоритетності однієї норми права перед іншою при їх застосуванні, а саме частини першої статті 233 КЗпП України разом із частиною третьою статті 122 КАС України (3 місячний строк) та частиною п`ятою статті 122 КАС України (місячний строк) та тим, що відповідач порушуючи норми КЗпП України не повідомив позивача про виплату грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі №360/4932/20, про що позивач дізнався тільки 08.06.2021.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14.07.2021, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2021, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, а також ч. 2 ст. 123 КАС України.
5. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що отримавши 20.05.2021 грошове забезпечення на виконання рішення суду у справі №360/4932/20, позивач повинен був дізнатись про порушення своїх справ, однак позивач не вчинив жодних активних дій з метою з`ясування походження коштів. За висновками суду першої інстанції, пропуск строку звернення до суду з даним позовом зумовлений власною пасивною поведінкою позивача, байдужістю до своїх прав чи небажання скористатися цим правом, та представником позивача інших належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, не надано та не зазначено.
6. Суд апеляційної інстанції підтримав висновки суду першої інстанції, а також з посиланням на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 зазначив, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача; позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2021, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
8. У касаційній скарзі позивач зазначає, що відповідач здійснив виплату за рішенням суду 20.05.2021 з порушенням ст. 110 КЗпП України, тобто без повідомлення про її здійснення, що призвело до неодержання позивачем своєчасної інформації та, як наслідок, до пропуску строку звернення до суду.
9. На думку скаржника, судами помилково застосовано до спірних правовідносин висновки, зазначені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі №240/12017/19, оскільки в даному випадку виплата за рішенням суду не є постійною (регулярною), та могла бути здійснена у будь-який момент часу.
10. Крім того, скаржник зазначає про наявність колізії норм права та пріоритетності однієї норми права перед іншою при їх застосуванні, а саме частини першої статті 233 КЗпП України разом із частиною третьою статті 122 КАС України (3 місячний строк) та частиною п`ятою статті 122 КАС України (місячний строк), ставлення до розв`язання якої періодично змінюється.
11. Відзиву на касаційну скаргу у встановлений судом строк від відповідача не надходило.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
12. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021 для розгляду справи №360/3398/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мельник-Томенко Ж.М., Соколов В.М.
13. Ухвалою Верховного Суду від 03.11.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
14. Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2023 адміністративну справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Позиція Верховного Суду
15. Згідно з ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
17. Відповідно до встановлених у справі обставин підставою для повернення позовної зави став пропуск позивачем строку звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України. Так, розрахунок з позивачем був проведений 20.05.2021, а з позовом позивач звернувся лише 01.07.2021.
18. У касаційній скарзі, так само як і в клопотанні про поновлення пропущеного строку, поданого на виконання ухвали про залишення позову без руху від 05.07.2021, позивач зазначає, що про те, що відповідачем було проведено остаточний розрахунок він дізнався лише 08.07.2021, після отримання ним відповідної банківської довідки. Також зазначає, що протягом усього часу до 08.07.2021 вважав, що 20.05.2021 йому надійшла заробітна плата від роботодавця, у якого він працював станом на дату подання позову.
19. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пропуск строку звернення до суду з даним позовом зумовлений власною пасивною поведінкою позивача, байдужістю до своїх прав чи небажання скористатися цим правом, та вказав, що позивач, отримавши двічі зарахування коштів 20.05.2021, не вчинив жодних активних дій з метою з`ясування походження коштів.
20. Вирішуючи питання поважності пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, колегія суддів враховує таке.