ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М, Сімоненко В. М., Штелик С. П.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 (провадження № 11-126заі22)
за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання частково протиправним і скасування указу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року (судді Хохуляк В. В., Васильєва І. А., Гімон М. М., Пасічник С. С., Чумаченко Т. А.)
14 липня 2021 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Гриненко Т. В., звернувся до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати Указ Президента України Зеленського В. О. від 21 травня 2021 року № 203/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" у частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо ОСОБА_1 (пункт 649 додатку 1 до рішення; далі - Указ № 203/2021).
26 жовтня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд обґрунтовував свою ухвалу неприбуттям представника позивача в судове засідання повторно, неповідомленням позивача про причини неприбуття його представника до суду повторно та неподанням заяви про розгляд справи за його відсутності.
Не погодившись із цим судовим рішенням, адвокат Гриненко Т. В. від імені позивача ОСОБА_1 подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу цього суду від 26 жовтня 2022 року.
Представник позивача в апеляційній скарзі зазначив про наявність поважних причин неявки в судове засідання, зокрема й у зв`язку з важкими умовами життя в місті Миколаєві та Миколаївській області під час воєнного стану.
Крім того, представник була тимчасово непрацездатною у період із 17 по 28 жовтня 2022 року, а тому не мала можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що підтверджується листками непрацездатності № 5489425-2010511647-1 та 5489425-2010600368-1. Щоденні обстріли міста Миколаїв, де знаходиться робоче місце адвоката іне завжди є інтернет, змусили її змінити місце проживання та переселитися за 17 км від Миколаєва до селища Зайчівське, с. Каравелове, про що свідчить довідка вимушено переміщеної особи від 08 вересня 2022 року.
Гриненко Т. В. зазначає, що хвороба завадилазавчасно повідомити суд через систему "Електроний суд" і надіслати заяву про відкладення розгляду справи, та стверджувала, що вона направляла суду повідомлення про свою хворобу з власного мобільного телефону та мобільного інтернету, однак, можливо, через проблеми з електроенергією та інтернетом її заява не була отримана судом.
На вказану нею у позові електронну адресу не надходило повідомлення про призначене на 26 жовтня 2022 року судове засідання в режимі відеоконференції, як і телефонне запрошення на це засідання від секретаря судового засідання.
При цьому ОСОБА_1, перебуваючи у Молдові та отримавши рішення про відмову в перетині державного кордону України від 04 жовтня 2022 року № 1662, самостійно не мав можливості зареєструватися в системі "Електронний суд" та направляти суду відповідні заяви й повідомлення.
12 січня 2023 року постановою Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що суд першої інстанції вжив усіх можливих заходів з використанням передбачених нормами КАС України процесуальних засобів щодо належного повідомлення позивача, представника позивача про час, місце та дату судового засідання.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач, представник позивача не з`явились у судове засідання 26 жовтня 2022 року, про причини неявки суд не повідомили. До суду від позивача, представника позивача не надходили повідомлення про зміну адреси місця проживання (перебування, знаходження), не надходили й заяви про поважність причин, з яких представник не міг з`явитися в судові засідання, призначені на 10 серпня та 26 жовтня 2022 року, клопотань про відкладення розгляду справи, так само як і заяв про розгляд справи за їх відсутності також не надіслано.
З висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємосята відповідно до статті 34 КАС України висловлюємо окрему думку.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.
Стаття 13 Конвенції гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France"), заява № 23805/94).
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.
Із матеріалів справи вбачається, що 02 серпня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду відкрито провадження у справі № 9901/278/21 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним і скасування Указу № 203/2021 в частині. Перевіривши клопотання позивача про залучення третіх осіб і витребування доказів, суд зробив висновок, що вони підлягають розгляду в судовому засіданні за участю сторін. Судове засідання за участю представників сторін призначено на 22 вересня 2021 року.
21 вересня 2021 року до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю вчасно прибути у судове засідання (а. с. 139, т. 1).
22 вересня 2022 року у судовому засіданні за участі представника відповідача колегія суддів задовольнила клопотання представника позивача, відклала розгляд справи на 03 листопада 2021 року (а. с. 149, т. 1).
05 жовтня 2021 року судом задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 9901/278/21. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції доручено Миколаївському апеляційному суду (а. с. 158-160, т. 1).
03 листопада 2021 року проведено судове засідання в режимі відеоконференції, із протоколу якого вбачається, що позивач та представник позивача до Миколаївського апеляційного суду не з`явились. Про місце і час судового засідання повідомлені. Колегія суддів відклала розгляд справи на 08 грудня 2021 року (а. с. 165-167, т. 1).
Від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява від 03 листопада 2021 року про відкладення судового засідання у зв`язку з її хворобою (а. с. 170, т. 1).
08 грудня 2021 року представником позивача заявлено клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Раду національної безпеки і оборони України, Кабінет Міністрів України. Крім того, подано клопотання про витребування у Служби безпеки України, Національної поліції України, Державної Міграційної служби України додаткових доказів, клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (а. с. 180-185, т. 1).
08 грудня 2021 року у судове засідання позивач, представник позивача не з`явились. Розгляд справи відкладено на 23 лютого 2022 року (а. с. 212, 213, т. 1).
13 грудня 2021 року на електронну адресу суду надійшла заява представника позивача про те, що у судове засідання 08 грудня 2021 року позивач та його представник прибули до Миколаївського апеляційного суду, вважаючи, що ухвала про розгляд справи у режимі відеоконференції прийнята на весь час розгляду справи. Просила провести розгляд справи 23 лютого 2022 року та усі подальші судові засідання у справі № 9901/278/21 у режимі відеоконференції у зв`язку з карантинними обмеженнями та великою відстанню від міста Миколаєва до міста Києва (а. с. 225, т. 1).
25 січня 2022 року ухвалою суду клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 9901/278/21 задоволено. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції доручено Миколаївському апеляційному суду (а. с. 227-229, т. 1).
23 лютого 2022 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з відпусткою головуючого судді (а. с. 233, т. 1).
Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому законами України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, від 21 квітня 2022 року № 02212-ІХ та від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено відповідні укази Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022 та від 17 травня 2022 року № 341/2022, якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, а потім з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.