УХВАЛА
25 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/8115/19 (910/13492/21)
провадження № 12-42гс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Сімоненко В. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду
справи № 910/8115/19 (910/13492/21)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктехсервіс" в особі ліквідатора Шевцова Євгена Вікторовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Тек Україна"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про визнання договору недійсним
в межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем пауер інжиніринг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктехсервіс"
про банкрутство
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року (головуючий суддя Сотніков С. В., судді Отрюх Б. В., Гарник Л. Л.)
і ухвалу Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2022 року (суддя Івченко А. М.) та
ВСТАНОВИЛА:
1. У межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктехсервіс" (далі - ТОВ "Зв`язоктехсервіс") ліквідатор ТОВ "Зв`язоктехсервіс" - арбітражний керуючий Шевцов Євген Вікторович (далі - ліквідатор Шевцов Є. В.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Тек Україна" (далі - ТОВ "Ай-Тек Україна") про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 01 липня 2016 року № 01/07 (далі - договір від 01 липня 2016 року).
2. На обґрунтування позовних вимог ТОВ "Зв`язоктехсервіс" стверджувало, що оспорюваний договір за своєю природою є договором факторингу, отже має бути визнаний недійсним, оскільки укладений з порушенням норм цивільного законодавства, що регулюють факторингові операції: частини третьої статті 1079 Цивільного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", пункту 11 частини першої статті 4, частини п`ятої статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", через те, що право вимоги було відступлено на користь ТОВ "Ай-Тек Україна", яке не є фінансовою установою, не має і не мало відповідної ліцензії з надання фінансових послуг.
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2022 року відмовлено повністю у задоволенні заяви ТОВ "Зв`язоктехсервіс" в особі ліквідатора Шевцова Є. В. про визнання недійсним договору від 01 липня 2016 року, укладеного між ТОВ "Звязоктехсервіс" та ТОВ "Ай-Тек Україна".
4. Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції, пославшись на статті 512, 514, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що оспорюваний договір від 01 липня 2016 року не є договором факторингу, оскільки не має за мету фінансування новим кредитором первісного кредитора, адже за його змістом: право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора відразу з моменту підписання сторонами договору відступлення права вимоги (пункт 2.2); оплата відступленого права вимоги відбувається із значним відтермінуванням - 1095 днів з моменту підписання вказаного договору (пункт 3.1); у пункті 2.1 договору прямо визначено, що вказаний договір не є операцією факторингу.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго") залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2022 року - без змін.
6. Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції послався на зміст оспорюваного договору та статті 509-514, главу 73 Цивільного кодексу України, статті 1, 4, 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та зазначив, що предметом оспорюваного договору є відступлення права вимоги до третьої особи (замовника за договором підряду) за плату (купівля-продаж), отже, за своєю правовою природою оспорюваний договір є договором купівлі-продажу майнового права, тому погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір не є договором факторингу.
7. У вересні 2022 року НЕК "Укренерго" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2022 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21), в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
8. Як підставу касаційного оскарження НЕК "Укренерго" визначила пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на неврахування судами попередніх інстанцій при оцінці правової природи оспорюваного договору висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 21 грудня 2021 року у справі № 910/5617/21, від 02 лютого 2022 року у справі № 910/21682/15 (910/18583/20) стосовно правової природи договору факторингу та інших договорів відступлення права вимоги, критеріїв їх розмежування.
9. На обґрунтування доводів касаційної скарги НЕК "Укренерго" посилається на ухвалення оскаржуваних рішень з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, як наслідок, помилковість висновків судів про те, що оспорюваний договір не є договором факторингу, позаяк:
- умова, зафіксована в пункті 2.1 оспорюваного договору про те, що цей договір не є операцією факторингу, не змінює дійсної природи оспорюваного договору, про що зазначено у пункті 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18);
- твердження місцевого господарського суду про те, що передане за оспорюваним договором право вимоги не обмежується грошовими вимогами, суперечить змісту правочину та встановленим судами обставинам справи;
- безпідставним є посилання судів попередніх інстанцій на умову відтермінування оплати за оспорюваним договором, як ознаку саме договору купівлі-продажу права вимоги, адже зазначене за усталеною судовою практикою не віднесено до критеріїв розмежування договору факторингу та інших договорів відступлення права вимоги;
- судами першої та апеляційної інстанцій помилково залишено поза увагою те, що розмір права вимоги (заборгованість за обладнання та програмне забезпечення в розмірі 17 335 901,01 грн, заборгованість за виконані роботи в розмірі 37 398 777,60 грн; три проценти річних; інфляційні втрати) набагато перевищує суму його продажу (1 000 000,00 грн) за оспорюваним договором, отже вказує на отримання фактором плати за надання фінансової послуги (факторингу), що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18);
- апеляційний суд не мотивував відхилення доводів апелянта про необхідність врахування правових висновків щодо природи та ознак договору факторингу, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), натомість послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), не зазначивши які саме правові висновки суду касаційної інстанції підлягають врахуванню у цій справі.
10. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 07 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою НЕК "Укренерго" та вирішив здійснити перегляд судових рішень у судовому засіданні, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
11. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.