ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2023 року
м. Київ
Справа № 518/988/21
Провадження № 51-3455 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Одеського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120211600000000377, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Кірове Кобеляцького району Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 ККУкраїни.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ширяївського районного суду Одеської області від 20 липня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК УкраїниОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Згідно з вирокомОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 04 березня 2021 року о 05:05 год., керуючи автопоїздом у складі вантажного контейнеровоза "MAN TGX 26.440" з причепом-контейнеровозом "KRONE AZW 18", рухаючись по проїзній частині автодороги "Київ - Одеса", наближаючись до ділянки, розташованої на 379 км + 950 м в Березівському районі Одеської області, в порушення вимог п.п. 1.5., 2.3. б), 2.9. б), 12.3 Правил дорожнього руху, перебуваючи у стані стомлення проявив неуважність до дорожньої обстановки, своєчасно не виявив попереду свого автомобіля перешкоду для свого подальшого руху, а саме автопоїзд у складі вантажного сідлового тягача "DAF FT XF 105.460" з напівпричепом-контейнеровозом "SCHMITZ SCS 27", який нерухомо стояв на зазначеній ділянці автодороги з увімкненими вогнями аварійної світлової сигналізації та з увімкненими габаритними вогнями, внаслідок чого не відреагував на її зміну, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, продовживши рух у зазначеному режимі.
При цьому він скоїв наїзд колесом свого автомобіля на знак аварійної зупинки, а після цього скоїв наїзд правою передньою частиною кабіни керованого ним вантажного автомобіля "MAN TGX 26.440" на задню ліву частину напівпричепа-контейнеровоза "SCHMITZ SCS 27", в результаті чого автопоїзд у складі вантажного сідлового тягача "DAF FT XF 105.460" з напівпричепом-контейнеровозом "SCHMITZ SCS 27" змістився з місця свого попереднього розташування та контактував з тілом пішохода ОСОБА_7, який перебував на проїзній частині попереду цього вантажного тягача "DAF FT XF 105.460". Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.
Одеським апеляційним судом за апеляційною скаргою прокурора вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 у частині призначеного покарання було скасовано та ухвалено новий вирок від 13 жовтня 2022 року, яким ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК УкраїниОСОБА_6 було звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки. У решті вирок місцевого суду було залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й даним про його особу, просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити в частині призначення додаткового покарання, зокрема виключити з вироку апеляційного суду застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, залишивши в іншій частині вирок щодо нього без зміни.
Зазначає, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про необхідність призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, не врахувавши, що робота водія є єдиним джерелом для його існування. Окрім того посилається на те, що він визнав вину, має на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить її відхилити.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 ККУкраїни, а також вид та розмір призначеного йому основного покарання у касаційній скарзі засудженого не оспорюються.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Доводи засудженого ОСОБА_6, наведені ним у касаційній скарзі, щодо необґрунтованого призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами колегія суддів вважає безпідставними.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.