ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 135/1003/19
провадження № 51-3167км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора (відеоконференція) ОСОБА_5,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_6,
засудженого (відеоконференція) ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 липня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22019020000000043, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Тульчин Вінницької області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення у провадженні з моменту його затримання, а саме з 12 березня 2019 року, до набуття вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 21 317,52 грн. витрат на залучення експертів.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України, маючи умисел на незаконний збут наркотичного засобу, діючи повторно, за попередньою змовою з особою, досудове розслідування щодо якої здійснюється в іншому провадженні, 12 березня 2019 року о 15:30 год на автовокзалі (автостанції) м. Ладижин біля будинку по вул. Процишина, 10А/1 з метою подальшого незаконного збуту отримав посилку, в якій знаходився наркотичний засіб, обіг якого обмежено, метадон, розфасований у 24 згортках вагою 2,879 г, що є великим розміром, і який у нього о 15.35 год було вилучено працівниками поліції.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 липня 2022 року вирок в частині стягнення судових втрат змінено. Стягнуто із ОСОБА_7 на користь держави 18 177, 32 грн. процесуальних витрат на залучення експертів. У решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі захисник просить вирок та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Стверджує, що досудове розслідування проведено з порушенням правил підслідності, оскільки ч. 2 ст. 307 КК України підслідна слідчим органам Національної поліції, а не слідчим УСБУ у Вінницькій області. При цьому прокурором вищого рівня було безпідставно визначено підслідність за слідчим органом УСБУ у Вінницькій області, не вирішено питання про спрямування вказаного провадження для розслідування до належного правоохоронного органу, а тому усі процесуальні та слідчі дії, що були здійснені слідчими УСБУ у Вінницькій області, не можна визнати законними.
Окрім того вважає, що в кримінальному провадженні не дотриманні строки досудового розслідування, визначені ст. 219 КПК України, оскільки обвинувальний акт було направлено до суду після закінчення вказаного строку, що є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вказує, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Стверджує, що суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, не навів формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Посилається на порушенням прав обвинуваченого у зв`язку з тим, що суд продовжив оголошувати вирок, незважаючи на те, що було перервано зв`язок відеоконференції із СІЗО, де перебував обвинувачений ОСОБА_7, після чого йому не було роз`яснено прав, передбачених ч. 3 ст. 376 КПК України, що, на думку захисника, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали подану скаргу.
Прокурор заперечував щодо задоволення скарги.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
У п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів не вбачає обґрунтованими доводи захисника про те, що у кримінальному провадженні не дотриманні строки досудового розслідування, визначені ст. 219 КПК України, оскільки обвинувальний акт направлено до суду після закінчення строку досудового розслідування, що є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до положень ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. При цьому досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Разом з тим, строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею (ч. 5 ст. 219 КПКУкраїни).
Частина 4 ст. 219 КПК України встановлює, що строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 Глави 24 цього Кодексу. При цьому за ч. 5 ст. 294 КПК України строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.
Статтею 283 КПК України встановлено форми закінчення досудового розслідування, однією із яких є звернення до суду з обвинувальним актом.
З аналізу наведених правових норм слідує, що початок та кінець досудового розслідування в контексті цього конкретного провадження закон пов`язує із вчиненням чітко визначеної процесуальної дії: початок - з моментом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а закінчення - із направленням до суду обвинувального акта.
Згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування ОСОБА_7 було повідомлено про підозру 13 березня 2019 року (т. 1 а. п. 8), а ухвалою слідчого судді від 08 травня 2019 року було продовжено строк досудового розслідування до 13 липня 2019 року (т. 1 а. п. 7).
26 червня 2019 року було надано доступ до матеріалів досудового розслідування в порядку, визначеному положеннями ст. 290 КПК України, підозрюваному ОСОБА_7 та його захиснику ОСОБА_6 (т.3 а. п. 42).
В цей же день був затверджений перший обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 (т.1, а.п. 79-80), який згідно зі змістом ухвали Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 липня 2019 року надійшов до суду з додатками 01 липня 2019 року (т. 1 а.п. 76-78).
У подальшому вказаною ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 липня 2019 року обвинувальний акт був повернутий прокурору, оскільки він не відповідав вимогам ст. 291 КПК України.
16 липня 2019 року був складений новий обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 та затверджений прокурором (т.1 а. п. 2-9). 23 липня 2019 року новий обвинувальний акт був одержаний Ладижинським міським судом Вінницької області (т.1 а. п. 1).
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України з моменту звернення з обвинувальним актом до суду досудове розслідування вважається закінченим.
Повернення обвинувального акта для приведення його у відповідність вимогам КПК не відновлює досудове розслідування і подальше тривання строку досудового розслідування, тому в цьому аспекті значення має час надходження першого обвинувального акту до суду в межах чи поза межами строку досудового розслідування.
Таким чином, оскільки кінцевим днем строку досудового розслідування було 13 липня 2019 року, а обвинувальний акт надійшов до суду 01 липня 2019 року, немає підстав вважати, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 надійшов до суду поза межами строку досудового розслідування.
При цьому даних про те, що після повернення першого обвинувального акту стороною обвинувачення були вчинені дії, які можуть бути розцінені як відновлення досудового розслідування, немає, а строк, протягом якого стороною обвинувачення вирішувалося питання про складання і направлення до суду нового обвинувального акту, відповідає критеріям розумності. В цьому аспекті колегією суддів враховується позиція, висловлена в постанові ККС ВС від 08 листопада 2022 року, справа № 636/336/21, провадження № 51-5720км21.
Твердження у касаційній скарзі про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КК України не є предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки оцінка відповідності обвинувального акта вимогам КПК України проводиться місцевим судом на стадії підготовчого судового засідання.
Також колегія суддів не може погодитися із доводами захисника, що суд у вироку не навів формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, оскільки у вироку суду достатньо детально вказано всі необхідні складові, які утворюють склад інкримінованого особі правопорушення.
Не є слушними доводи скарги й щодо порушення прав обвинуваченого у зв`язку з тим, що місцевий суд продовжив оголошувати вирок незважаючи на те, що було перервано зв`язок відеоконференції із СІЗО, де перебував обвинувачений ОСОБА_7, тому обвинувачений не чув частину такого оголошення. Зокрема, йому не було роз`яснено порядок і строк оскарження вироку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 КПК України судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.
Ця норма є імперативною і встановлює обов`язок проголошення судом ухваленого рішення незалежно від того, хто зі сторін чи учасників провадження фактично присутній особисто чи в режимі відеоконференції під час такого оголошення.
Разом з цим, суд повинен сприяти і створювати умови для сторін чи учасників провадження, які виявили бажання бути присутніми під час оголошення рішення, для такої можливості, зокрема й в режимі відеоконференції.
На виконання зазначених приписів суд після виходу з нарадчої кімнати 28 квітня 2022 року у судовому засіданні негайно проголосив вирок. Всім учасникам провадження була забезпечена можливість бути присутніми особисто чи в режимі відеоконференції при оголошенні вироку, тобто всі бажаючі були запрошені до зали судових засідань й з усіма бажаючими був встановлений відеоконференцзв`язок.
Враховуючи це, на думку колегії суддів, продовження оголошення вироку судом за умови переривання в ході такого оголошення з незалежних від суду причин відеоконференцзв`язку з однією зі сторін чи учасників провадження не може розглядатися як істотне порушення судом вимог КПК України, що має призводити до скасування оскаржуваного вироку.
Однак доводи сторони захисту щодо аспектів підслідності кримінального провадження вбачаються такими, що заслуговують на увагу в певній частині.
Зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам