ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 лютого 2023 року
м. Київ
справа 335/5160/20
провадження № 51-2173 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_8,
осіб, щодо яких закрито
кримінальне провадження ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_10,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62018000000000003, за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК,
за касаційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 травня 2022 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2021 року кримінальне провадження, щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Скасовано запобіжний захід, застосований до ОСОБА_9 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2019 року у вигляді застави розміром 192 100 грн, яку повернуто ОСОБА_9, або іншому заставодавцю, зазначеному в платіжному документі.
Скасовано запобіжний захід, застосований до ОСОБА_10 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2019 року у вигляді застави розміром 153 680 грн, яку повернуто ОСОБА_10, або іншому заставодавцю, зазначеному в платіжному документі.
Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 року на речі та грошові кошти, вилучені в ході особистого обшуку ОСОБА_9 та на речі та грошові кошти, вилучені в ході особистого обшуку ОСОБА_10 .
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 17 травня 2022 року ухвалу місцевого суду залишив без змін.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення норм КПК, просить ухвали суду першої та апеляційної інстанціїскасувати іпризначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що в оскаржуваних судових рішеннях:
- не надано оцінки доводам прокурора про бездоказовість висновків судів стосовно того, що між повідомленням стороні захисту в порядку ст. 290 КПК та "фактичним відкриттям матеріалів" минув майже рік, а в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про те, що у розумні строки після здійснення такого повідомлення стороні захисту дійсно було надано можливість ознайомитись з матеріалами досудового розслідування;
- не враховано, що за змістом повідомлень у порядку ст. 290 КПК від 27 червня та 1 липня 2019 року сторона захисту повідомлялась не лише про факт відкриття матеріалів справи для ознайомлення, а і про конкретне місце та час його здійснення (робочий час за винятком вихідних і святкових днів), можливість ознайомлюватись із матеріалами досудового розслідування не відтерміновувалась на певну дату, а зазначалось, що захист може її реалізувати будь-коли з моменту отримання повідомлення у робочий час;
- суди вживають терміни "фактичний доступ до матеріалів справи", "фактичне відкриття матеріалів", котрі не передбачені чинним КПК, і які судами не роз`яснюються;
- відсутні будь-які підтвердження того, що стороною обвинувачення після здійснення повідомлень у порядку ст. 290 КПК чинились перешкоди (відмова у наданні матеріалів для ознайомлення, обмеження у часі ознайомлення, обмеження в обсязі матеріалів тощо) у самостійній реалізації стороною захисту такого права та можливості;
- не враховано усталену практику Верховного Суду (постанова від 12 березня 2020 року, справа № 688/2831/17), згідно з якою на орган досудового розслідування покладено обов`язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися із доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов`язаний здійснювати таке ознайомлення в обов`язковому порядку за відсутності ініціативи сторони кримінального провадження;
- твердження про ненадання стороні захисту одразу та упродовж майже року після здійснення повідомлення в порядку ст. 290 КПК можливості ознайомитись з матеріалами досудового розслідування не підтверджуються доказами. У порушення ч. 1 та ч. 3 ст. 370 КПК у цій частині оскаржувані судові рішення є необґрунтованими;
- відповідно до змісту протоколів про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 3 та 12 червня 2020 року у підозрюваних та їх захисників були відсутні будь-які зауваження;
- відсутність будь-яких перешкод з боку сторони обвинувачення у самостійній реалізації стороною захисту свого права на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування підтверджується наданими суду копіями листів прокурора на адресу захисників ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 стосовно необхідності оформлення ними допуску до державної таємниці у розумні строки з метою виконання вимог ст. 290 КПК;
- не враховано, що немає жодних повідомлень з боку сторони захисту про неможливість з`явитися для ознайомлення з матеріалами провадження через карантинні обмеження;
- не враховано, що строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, визначений ч. 5 ст. 219 КПК розпочався з 27 червня 2019 року, коли здійснене повідомлення в порядку ст. 290 КПК, і саме з цього моменту у сторони захисту виникло право ознайомитись із матеріалами досудового розслідування та безперешкодна можливість реалізації нею цього права. Цей строк закінчився 12 червня 2020 року, коли сторона захисту, закінчивши здійснення реалізації свого права на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, письмово підтвердила цей факт стороні обвинувачення;
- застосовуючи норми права щодо обрахування строків, передбачених ч. 5 ст. 219 КПК та строків досудового розслідування в інший спосіб, ніж зазначено у висновках щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, місцевий суд в ухвалі не надав будь-якого висновку з цього питання, незважаючи на схожість правовідносин, і не вмотивував необхідність відступу від них, а отже, в порушення вимог ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" знехтував ними;
- суд апеляційної інстанції вмотивував необхідність відступу від висновків щодо застосування норм права, що містяться у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2021 року (справа № 758/12538/20, провадження № 51-3811км21) та інших постановах Верховного Суду, бездоказовими твердженнями, що, на думку прокурора, свідчить про необґрунтованість та невмотивованість судового рішення, а відтак, про порушення апеляційним судом вимог частин 1, 3, 4 ст. 370 КПК;
- суди не дотримались положень ч. 1 ст. 113, ч. 5 ст. 219 КПК в частині визначення терміну "процесуальні строки", а отже не керувались законом під час оцінки доказів, чим, на думку прокурора, порушили вимоги ст. 94, частин 1-3 ст. 370 КПК, що свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Крім того прокурор вважає, що судами не в достатній мірі враховано, що у цьому кримінальному провадженні строк виконання вимог ст. 290 КПК обумовлений також необхідністю надання доступу до документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, а саме:
- доступ здійснювався відповідно до частин 1, 4 ст. 517 КПК з дотриманням вимог режиму секретності, які включали в себе, зокрема оформлення захисниками допуску до державної таємниці відповідної форми, прийняття наказів про надання доступу до конкретної таємної інформації, виділення спеціального приміщення для здійснення ознайомлення та низку інших обставин;
- у силу положень статей 22, 27 Закону України "Про державну таємницю" та інших вимог режиму секретності, встановлених Порядком № 939, процес отримання допуску та доступу до державної таємниці здійснювався захисниками за їхнім добровільним волевиявленням (на підставі заяв адвокатів ОСОБА_8 від 29 травня 2019 року, ОСОБА_7 від 03 червня 2019 року та ОСОБА_6 від 29 липня 2019 року). Вплив на строки надання такого допуску, розгляду заяв про його надання, контроль за здійсненням відповідного листування, вирішенням можливих питань, що при цьому виникають, тощо, не перебував у межах процесуальних повноважень слідчого, прокурора у кримінальному провадженні. Ці питання перебували в компетенції Служби безпеки України та режимно-секретного органу Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора);
- сторона обвинувачення не отримувала від сторони захисту письмових повідомлень про оформлення захисниками допуску до державної таємниці. Проте в ході судових розглядів захисник ОСОБА_6 повідомив, що такий допуск він отримав у листопаді 2019 року, а захисник ОСОБА_7 10 травня 2022 року повідомив апеляційному суду, що під час оформлення ним допуску до державної таємниці йому спочатку відмовлялось у наданні такого допуску (доступу), і лише у березні 2020 року йому стало відомо про його надання;
- сторона обвинувачення про оформлення захисниками допуску до державної таємниці дізналася лише у травні 2020 року.
Водночас прокурор вважає, що неспроможними є твердження апеляційного суду про те, що стороні обвинувачення станом на 07 жовтня 2019 року зі змісту листа захисника ОСОБА_6 було відомо про позицію сторони захисту щодо незгоди з необхідністю надання окремих документів, критеріїв висунення ряду вимог, проте сторона обвинувачення не вжила відповідних заходів щодо недопущення порушення вимог ст. 290 КПК, оскільки:
- ці твердження не враховують положення Закону України "Про державну таємницю" та інших вимог режиму секретності, встановлених Порядком № 939, в силу яких процес отримання допуску та доступу до державної таємниці захисниками зумовлювався їхнім добровільним волевиявленням;
- указані твердження також не враховують, що чинний КПК не встановлює будь-яких повноважень прокурора щодо впливу на строки надання громадянину допуску до державної таємниці, контролю та нагляду за розглядом заяв про таке надання, здійсненням відповідного листування, щодо іншого втручання у відповідні процеси;
- суд апеляційної інстанції не зазначив, які саме передбачені кримінальним процесуальним законом заходи мала вжити сторона обвинувачення, отримавши інформацію про незгоду захисника ОСОБА_6 з діями та рішеннями органів, уповноважених вирішувати питання про надання доступу до державної таємниці, і водночас не взяв до уваги, що незгода з такими діями, рішеннями, бездіяльністю не перебуває у площині невиконання вимог ст. 290 КПК.
Крім того, прокурор посилається на те, що суди, визначивши два взаємовиключні способи, у які мав діяти прокурор, щоб уникнути порушень, а саме: направити обвинувальний акт до суду до 25 липня 2019 року, або ж спочатку надати стороні захисту для ознайомлення матеріали кримінального провадження відразу після повідомлення про завершення досудового розслідування, а надалі, після оформлення допуску до державної таємниці учасникам провадження, у разі такої необхідності, надати стороні захисту відповідні матеріали, не врахували, що:
-направлення обвинувального акту до суду до 25 липня 2019 року суперечило б вимогам п. b) ч. 3 ст. 6 Конвенції, ч. 2 ст. 114, ч. 10 ст. 290, ст. 517 КПК та висновкам щодо застосування норм права, які містяться у постановах Верховного Суду, оскільки, станом на цю дату сторона захисту не ознайомилась з матеріалами досудового розслідування і відповідно не підтвердила письмово стороні обвинувачення факт такого ознайомлення, або відмову його здійснювати, отже виконання стороною обвинувачення вимог частин 1, 2, 3 та 6 ст. 290 КПК відповідно до вимог Закону не було б підтверджене, оскільки процес отримання захисниками ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 допуску та доступу до державної таємниці не був завершений, що унеможливлювало здійснення захисниками ознайомлення з частиною матеріалів кримінального провадження, відкритих у порядку ст. 290 КПК, відтак свідчило про недостатність часу, необхідного для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування;