Постанова
Іменем України
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 344/5006/16-ц
провадження № 61-8693 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача- адвокат Лютан Зиновій Йосипович,
відповідачі: Івано-Франківська міська рада, міський голова
м. Івано-Франківська, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа- Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 липня 2021 року у складі судді
Антоняка Т. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 22 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В.,
Горейко М. Д., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до Івано-Франківської міської ради (далі - Івано-Франківська МР), міського голови м. Івано-Франківська, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської МР, в якому,
з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просила:
- скасувати розпорядження міського голови м. Івано-Франківська
від 22 травня 2013 року № 211-р "Про приватизацію квартир, кімнат, жилих блоків у гуртожитках державного житлового фонду" у частині передачі
у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 квартири
АДРЕСА_1 ;
- визнати факт припинення чинності з 14 квітня 1997 року ордера
на житлове приміщення № 003372 про вселення у вказану квартиру ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 ;
- усунути їй перешкоди у користуванні частиною будинку
по АДРЕСА_2 в межах об`єму квартири № 2, загальною площею 43,4 кв. м, шляхом виселення
ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, а також будь-якої іншої особи, яку вселено ними в цю квартиру, та вселити її в квартиру.
До виселення з квартири вказаних осіб стягнути з Івано-Франківської МР
на її користь щомісячно по 6 000,00 грн із індексацією;
- визнати за нею право на частину земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:06:002:0426, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 669249526101, номер запису про право власності 10224144, загальною площею 0,002 га, цільове призначення - для будівництва
і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться під проїздом до двоквартирного будинку по АДРЕСА_2, пропорційно площі квартири № 2, загальною площею 43,4 кв. м, яка займає частину будинку по АДРЕСА_2 ; визнати незаконним право власності на 2372/10000 частину (23,72 %) вказаної земельної ділянки за ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 ; визнати за нею право на цю частину земельної ділянки
та визнати право на оформлення переходу права власності на частину земельної ділянки від ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 ;
- визнати за нею право на частину земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:06:002:0427, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 668657326101, номер запису про право власності 10214782, загальною площею 0,0254 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться по АДРЕСА_2 ; визнати незаконним право власності на 1/1 частину (100 %) вказаної земельної ділянки, що становить частину приватизованого подвір`я
будинку по АДРЕСА_2,
за ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 ; визнати за нею право на цю частину земельної ділянки та визнати право щодо оформлення переходу права власності на частину земельної ділянки від ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 ;
- визнати помилковим та скасувати рішення 38-ї сесії 6-го демократичного скликання Івано-Франківської МР від 18 жовтня 2013 року № 1250-38
у частині пункту 16 додатку 2 "Про передачу у власність та надання
в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін
до рішень", що стосується громадян: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 ;
- визнати помилковим та скасувати рішення 43-ї сесії 6-го демократичного скликання Івано-Франківської МР від 21 березня 2014 року № 1383-43
"Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень" у частині передачі у спільну сумісну власність земельної ділянки, площею 0,0604 га, на АДРЕСА_2 громадянам: ОСОБА_2,
ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 стосовно громадян ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 ;
- відшкодувати їй за рахунок Івано-Франківської МР 414 000,00 грн майнової шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що на підставі ордера
на житлове приміщення від 21 липня 1988 року № 003372 ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були вселені у квартиру
АДРЕСА_1 .
29 січня 1997 року виконавчим комітетом Івано-Франківської МР прийнято рішення про повернення реабілітованій ОСОБА_6 раніше конфіскованого житлового приміщення - квартири
АДРЕСА_1, на підставі якого 14 квітня 1997 року ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на вказане житло.
Позивач указувала, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину
за заповітом від 06 лютого 2008 року вона є спадкоємцем майна
ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, з часу повернення конфіскованого майна виконавчим комітетом міської ради вирішувалося питання щодо відселення ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 .
Проте, 22 травня 2013 року міський голова м. Івано-Франківська видав розпорядження № 211-р "Про приватизацію квартир, кімнат, жилих блоків
у гуртожитках державного житлового фонду", згідно з яким у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 передано квартиру
АДРЕСА_1 .
Разом із цим, вказана квартира з 14 квітня 1997 року стала відновленим правом приватної власності реабілітованої ОСОБА_6 . Вважала, що саме
з цього моменту припинив чинність ордер № 003372, виданий на ім`я
ОСОБА_2, а квартира перестала бути муніципальним житлом
й не підлягала приватизації, зокрема, особами, які в ній проживали та щодо яких мало відбутися виселення з наданням їм іншого житла.
Крім того, 18 жовтня 2013 року Івано-Франківська МР прийняла рішення
№ 1250-38 "Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень", яким надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам, у тому числі, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 .
Рішенням Івано-Франківської МР від 21 березня 2014 року № 1383-43 внесено зміни у пункт 16 додатку 2 до вищевказаного рішення від 18 жовтня 2013 року, у частині зміни кількості співвласників ( ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ) при передачі у спільну сумісну власність земельної ділянки, площею 0,0604 га, по АДРЕСА_2 .
Вважала, що рішення про передачу у власність земельної ділянки, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), є незаконним, оскільки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не є власниками квартири
АДРЕСА_1 й вказане порушує принцип нерозривності нерухомого майна та земельної ділянки.
При цьому вона не може користуватися вказаною квартирою, так як сім`ю ОСОБА_7 не відселено.
Позивач зазначала, що такими діями Івано-Франківської МР
їй створювалися умисні перешкоди у користуванні її власністю, яка могла
б приносити щомісячний дохід у розмірі 6 000,00 грн від здачі квартири
в оренду, тобто їй завдано збитки у вигляді неодержаних доходів
на загальну суму 414 000,00 грн.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано розпорядження міського голови м. Івано-Франківська
від 22 травня 2013 року № 211-р "Про приватизацію квартир, кімнат, жилих блоків у гуртожитках державного житлового фонду" у частині передання
у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 квартири
АДРЕСА_1 .
Визнано нечинним ордер № 003372 про вселення в житлове приміщення - квартиру
АДРЕСА_1, виданий на ім`я ОСОБА_2 (із вписанням
до нього вселюваних ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ).
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з часу оформлення ОСОБА_6 права власності на квартиру
АДРЕСА_1, тобто з 14 квітня
1997 року, квартира перестала бути муніципальним житлом та не підлягала приватизації. Із цього часу став недійсним (припинив чинність) ордер
№ 003372, виданий на ім`я ОСОБА_2 (із вписанням до нього вселюваних ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ). Тому суд першої інстанції вважав обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 22 травня
2013 року № 211-р "Про приватизацію квартир, кімнат, жилих блоків
у гуртожитках державного житлового фонду" у частині передачі
у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 указаної квартири та про визнання нечинним ордеру № 003372 на житлове приміщення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішень органу місцевого самоврядування про передачу ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 у власність земельних ділянок, надання їй в користування земельних ділянок та визнання за нею права
на частину спірних земельних ділянок, суд першої інстанції, врахувавши відповідні норми ЗК України, виходив із того, що ОСОБА_1
не зверталася у визначеному законом порядку до Івано-Франківської МР
із клопотанням про надання їй земельної ділянки, розташованої
по АДРЕСА_2 .
Крім того, позивачем не надано доказів реальної можливості отримання доходу від оренди житла, тому відсутні правові підстави для відшкодування ОСОБА_1 упущеної вигоди у розмірі 414 000,00 грн.
У цій частині судом першої інстанції враховано правові позиції Верховного Суду України та Верховного Суду у подібних справах.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанцій
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1, Івано-Франківської МР, ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 липня 2021 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 21 березня 2014 року № 1383-43 та рішення від 18 жовтня 2013 року № 1250-38 у частині окремих пунктів
й у частині задоволення позовної вимоги про визнання факту припинення чинності ордеру про вселення в квартиру скасовано. Ухвалено у цих частинах нове рішення.
У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання факту припинення чинності ордера на вселення у квартиру відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення Івано-Франківської МР від 21 березня 2014 року № 1383-43 та рішення від 18 жовтня 2013 року № 1250-38 задоволено.
Скасовано рішення Івано-Франківської МР від 18 жовтня 2013 року
№ 1250-38 "Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень" у частині надання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,0604 га, по АДРЕСА_2 (пункт 16).
Скасовано рішення Івано-Франківської міської ради від 21 березня
2014 року № 1383-43 "Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень" у частині передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельної ділянки, площею 0,0604 га,
по АДРЕСА_2 (пункт 27).
Мотивувальну частину рішення суду першої інстанції у частині відмови
у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності
на частину земельної ділянки викладено у редакції цієї постанови.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, застосувавши відповідні норми ЦК України,
ЖК України та Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", встановивши, що з 14 квітня 1997 року спірна квартира належала
на праві приватної власності ОСОБА_6, тому перестала відноситися
до державного житлового фонду, погодився з висновками суду першої інстанції про скасування розпорядження міського голови
м. Івано-Франківська від 22 травня 2013 року № 211-р "Про приватизацію квартир, кімнат, жилих блоків у гуртожитках державного житлового фонду" у частині передачі у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 спірної квартири.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що розпорядження видано міським головою на підставі поданих нею документів, необхідних для приватизації квартири, так як спірна квартира станом на травень 2013 рік не відносилася до державного житлового фонду й не підлягала приватизації.
Разом із цим, суд першої інстанції зробив помилкові висновки у частині визнання ордера нечинним. Позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність підстав, передбачених нормами ЖК України, для визнання ордера недійсним. Факт оформлення права власності на спірну квартиру
за позивачем не є правовою підставою для визнання ордера недійсним. Такий факт не є підставою і для визнання його нечинним, що помилково зроблено судом першої інстанції. Сім`я ОСОБА_7 правомірно вселилася
у спірну квартиру на підставі відповідного ордера, а відновлення порушеного права ОСОБА_6, спадкоємцем якої є ОСОБА_1, повинно здійснюватися в інший визначений законом спосіб.
Крім того, суд першої інстанції в судовому рішенні не навів мотивів вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод
у користуванні спірною квартирою шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та вселення її в цю квартиру й стягнення
на її користь по 6 000,00 грн щомісячно у порядку грошової індексації, хоча за змістом резолютивної частини в задоволенні цих вимог відмовлено.
Вирішуючи вказані позовні вимоги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши положення Конвенції про захист прав людини і основоположним свобод
(далі - Конвенція), норми Конституції України та ЖК України, а також прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), указав, що для ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 спірна квартира є єдиним місцем проживання, тому їхнє виселення без надання іншого житла не відповідає легітимній меті в контексті статті 8 Конвенції.
При цьому неможливість для власника здійснювати фактичне користування житлом через його зайняття іншими особами, не означає втрату власником володіння такою нерухомістю.
У зв`язку з такими висновками не підлягає задоволенню й позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення до виселення з квартири вищевказаних осіб
на її користь із Івано-Франківської МР щомісячно по 6 000,00 грн
із індексацією.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права
на земельну ділянку біля будинку, апеляційний суд виходив із того, що саме на підставі рішень міської ради від 18 жовтня 2013 року № 1250-38
та від 21 березня 2014 року № 1383-43 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 оформили право власності на спірну земельну ділянку.
Земельна ділянка у спільну сумісну власність може передаватися тільки співвласникам жилого будинку (стаття 89 ЗК України). Проте, станом на час прийняття оскаржуваних рішень міської ради сім`я ОСОБА_7 не була власником житлового будинку (чи його частини) й з огляду на встановлену незаконність розпорядження про передачу їм у власність спірної квартири відсутні правові підстави для отримання ними права на земельну ділянку, пов`язану з цим житловим приміщенням.
Тому передача у спільну сумісну власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельної ділянки, площею 0,0604 га,
по АДРЕСА_2 порушує права
та інтерес ОСОБА_1 як власника квартири в указаному будинку,
а оскаржувані позивачем рішення міської ради підлягають скасуванню
у частині надання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
та ОСОБА_5 дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка),
площею 0,0604 га, по АДРЕСА_2 та у частині передачі їм у спільну сумісну власність вказаної земельної ділянки, що є ефективним способом захисту порушеного права позивача.
При цьому земельна ділянка передана у спільну сумісну власність, тому рішення підлягають скасуванню і в частині співвласника ОСОБА_5 .
Позивачем заявлено вимогу про визнання права на земельні ділянки,
в якій ОСОБА_1 фактично просить визнати за нею право власності
на частини сформованих земельних ділянок для будівництва
і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться по
АДРЕСА_2, кадастровий номер 2610100000:06:002:0426, кадастровий номер 2610100000:06:002:0427, які належали ОСОБА_2, ОСОБА_4 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Однак, право на землю набувається у визначений законом спосіб та у випадках, передбачених законом, на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тобто при необхідності здійснення ряду комплексних дій. Тому вказана позовна вимога у визначений ОСОБА_1 спосіб судового захисту порушеного права не може бути задоволена.
Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 14 червня 2022 року касаційну скаргу Івано-Франківської МР залишено без задоволення. Окрему ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року залишено
без змін (провадження № 61-1473св22).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду та короткий зміст
її вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду
із касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 22 грудня 2021 року, в якій просить оскаржувану постанову апеляційного суду у частині відмови у задоволенні її позовної вимоги про усунення перешкод в користуванні частиною будинку по
АДРЕСА_2 в межах об`єму квартири № 2, загальною площею
43,4 кв. м, шляхом виселення ОСОБА_4, ОСОБА_3,
ОСОБА_2, а також будь-якої іншої особи, яку вселено ними
в цю квартиру, та вселення її в квартиру скасувати, справу у цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Це повторна касаційна скарга, так як ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову суду апеляційної інстанції визнано неподаною та повернуто заявникові (провадження
№ 61-1473ск22).
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Лютана З. Й., про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Лютану З. Й., строк на касаційне оскарження рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 16 липня 2021 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у справі
за уточненою касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 липня
2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня
2021 року. Витребувано із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області вищевказану цивільну справу (№ 344/5006/16-ц). Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих
до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник
у змісті уточненої касаційної скарги, у якій просить судові рішення скасувати й направити справу на новий судовий розгляд, посилається
на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
З урахуванням постанови Верховного Суду від 14 червня 2022 року (провадження № 61-1473св22) і доводів касаційної скарги ОСОБА_1 судові рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні частиною будинку по АДРЕСА_2 в межах об`єму квартири № 2, загальною площею 43,4 кв. м, шляхом виселення ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, а також будь-якої іншої особи, яку вселено ними в цю квартиру, та вселення
її в квартиру.
В іншій частині судові рішення не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 у частині усунення їй перешкод у користуванні частиною будинку по АДРЕСА_2 в межах об`єму квартири № 2, загальною площею 43,4 кв. м, шляхом виселення ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, а також
будь-якої іншої особи, яку вселено ними в цю квартиру, та вселення
її в квартиру, не врахували той факт, що відповідачі забезпечені власним житлом, загальною площею 153,2 кв. м.
Зокрема, ОСОБА_4 належить на праві власності житловий будинок, площею 153,2 кв. м, розташований по
АДРЕСА_3,
на земельній ділянці з кадастровим номером 2625881601:08:059:0006, площею 0,05 га, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 295509111
від 20 січня 2022 року). Указана обставина, на думку заявника касаційної скарги, була прихована від суду.
Вважає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у відповідній частині, зробив помилкові висновки про відсутність у відповідачів іншого житла, не перевірив
цю обставину, тому безпідставно відмовив у задоволенні позову
ОСОБА_1 у цій частині.
Посилається на положення Конвенції та прецедентну судову практику ЄСПЛ.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_4, в якому вказується про те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити
їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Вказує, що проживає у спірній квартирі та зареєстрований у ній з 1995 року, на законних підставах вселився у квартиру.
Щодо наданої представником позивача інформаційної довідки
про наявність у нього іншого житла зазначає, що у вказаному у цій довідці будинку він не проживає, оскільки там проживають його дружина - ОСОБА_8, 1974 року народження, та діти: ОСОБА_9, 2003 року народження, ОСОБА_10, 2007 року народження. Він, як й інші відповідачі, у будинку не проживає й не зареєстрований за відповідною адресою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської МР від 29 січня
1997 року № 4 зобов`язано управління житлового господарства міськвиконкому та обласне бюро технічної інвентаризації оформити
право власності на будинковолодіння і квартири громадянам
(згідно з додатком № 1) та видати їм свідоцтво на право власності
(а. с. 7, т. 1).
У додатку № 1 "Перелік будинків, що підлягають поверненню реабілітованим громадянам" до цього рішення зазначено прізвище
ОСОБА_6 (а. с. 8, т. 1).
На підставі вказаного рішення 14 квітня 1997 року міське управління житлового господарства видало ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на житло - квартиру
АДРЕСА_1, загальною площею 43,4 кв. м (а. с. 9, т. 1).
На підставі рішення виклнавчого комітету Івано-Франківської МР
від 13 червня 1998 року № 191 ОСОБА_2 на склад сім`ї із 3 осіб
видано ордер на житлове приміщення № 003372 - квартиру
АДРЕСА_1 (а. с. 30, т.1).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 лютого 2008 року, виданого державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори, Заведюк Т. О. є спадкоємцем ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається із квартири
АДРЕСА_1 (а. с. 10, т. 1).
Розпорядженням міського голови м. Івано-Франківська Анушкевичуса В. А. від 22 травня 2013 року № 211-р "Про приватизацію квартир, кімнат, жилих блоків у гуртожитках державного житлового фонду" у власність
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 передано квартиру
АДРЕСА_1 у (а. с. 14, 15 т. 1).
Рішенням Івано-Франківської МР від 18 жовтня 2013 року № 1250-38
"Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень" ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надано дозвіл
на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,0604 га, по
АДРЕСА_2 (пункт 16) (а. с. 16-18, т. 1).
Рішенням Івано-Франківської МР від 21 березня 2014 року № 1383-43