Постанова
Іменем України
13 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 757/6074/15-ц
провадження № 61-7973 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (відповідач за об`єднаним позовом),
відповідачі: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (позивач за об`єднаним позовом), ОСОБА_2, ОСОБА_3 (відповідачі за об`єднаним позовом) ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада
2021 року у складі судді Батрин О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2022 року у складі колегії суддів: Нежури В. А.,
Вербової І. М., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 .
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі -
АТ КБ "ПриватБанк", банк), Печерської філії АТ КБ "ПриватБанк"
про визнання недійсними додаткових угод до договору про іпотечний кредит, застосування наслідків недійсності правочину та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 03 квітня 2008 року між ним та банком було укладено договір про іпотечний кредит
№ K3D0GI0000006771, за умовами якого він отримав кредит у розмірі
100 000,00 грн, цільове використання - для поліпшення якості його квартири, на строк до 03 квітня 2013 року зі сплатою 15 % річних
за користування кредитом.
Сторонами договору узгоджено, що погашення платежів за вказаним договором здійснюється позичальником виключно у національній валюті (гривнях). Додатком № 1 до договору визначено загальну вартість
кредиту - 43 396,40 грн. Тобто загальний борг складає 100 000,00 грн
та 43 396,40 грн відсотків, а всього - 143 396,40 грн.
У липні 2008 року працівники Печерської філії АТ КБ "ПриватБанк" умовили його підписати додаткову угоду (від 28 липня 2008 року) до договору
про іпотечний кредит, за якою погашення платежів повинно було здійснюватися у доларах США, проте, не надали розрахунків нової вартості кредиту, не роз`яснили обсяг його відповідальності перед кредитором.
Позивач указував, що з того часу погашав кредит у доларах США, відповідні суми для погашення йому називали працівники банку у день сплати.
Він уважав, що ця сума перераховується у гривні і зараховується
як виконання зобов`язання у гривнях за договором про іпотечний кредит. Згодом він зрозумів, що його обманули, внаслідок чого станом на 03 квітня 2013 року він сплатив кредитору 188 806,50 грн, а станом на 23 лютого
2015 року - 269 742,94 грн.
Крім того, за вказаним договором про іпотечний кредит існує заборгованість у розмірі 7 538,82 доларів США (еквівалент - 198 713,57 грн) станом на день видачі йому довідки про його заборгованість від 18 лютого 2015 року. Однак, відповідно до цієї довідки заборгованість за договором про іпотечний кредит відсутня, кредит погашено, що свідчить
про використання банком його необізнаності у фінансових справах
й шляхом обману стягнення з нього грошових коштів, розмір яких перевищує його борг перед банком, який ним сплачено.
Позивач уважав, що додаткова угода від 28 липня 2008 року укладена
з порушенням статей 11, 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки йому не було надано інформацію, необхідну
для свідомого укладення угоди, що є підприємницькою практикою,
яка вводить в оману споживача. Крім того, він не отримав додаток № 1
у вигляді узгодженого сторонами графіку погашення кредиту, внаслідок чого не розумів коли, в якій кількості, валюті повертати кредит, яка його загальна вартість, в якій валюті необхідно сплачувати планові платежі.
При цьому відповідно до пункту 8.1 додаткової угоди банк зобов`язався надати йому кредитні кошти у розмірі 20 904,54 доларів США на строк
з 28 липня 2008 року по 03 квітня 2013 року включно шляхом перерахування на рахунок, відкриття якого сторонами не погоджувалося, грошових коштів із указаного рахунку в доларах США він не отримував.
Наслідком нечесної підприємницької практики є також укладена між ними додаткова угода № 2 від 17 лютого 2009 року, відповідно до пункту 1.1 якої банк зобов`язався надати йому кредит у розмірі 20 904,54 доларів США
на термін по 03 квітня 2018 року включно. Останню сплату ануїтетного платежу він повинен здійснити не пізніше 03 квітня 2018 року (пункт 2.4 додаткової угоди). При цьому йому не надано інформацію щодо загальної вартості змін у кредитних відносинах із банком, з ним не узгоджено графік кредитних платежів.
Позивач уважав, що невідповідність умов указаних додаткових угод
вимогам справедливості, положенням статей 11, 18, 19 Закону України
"Про захист прав споживачів" тягне за собою їх недійсність (статті 203,
215 ЦК України) та, як наслідок, стягнення з АТ КБ "ПриватБанк"
на його користь безпідставно отриманих банком грошових коштів
у розмірі 126 346,54 грн.
Крім того, такими діями банк завдав йому моральну шкоду, яку він оцінив
у 150 000,00 грн, так як він постійно перебував у психологічній напрузі,
з відчуттям страху, стан його здоров`я погіршився, сімейні відносини стали напруженими, втратилися звичні соціальні зв`язки.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсними додаткову угоду до договору про іпотечний кредит
від 28 липня 2008 року та додаткову угоду № 2 від 17 лютого 2009 року,
які укладено між ним та банком;
- визнати припиненими правовідношення з банком за договором
про іпотечний кредит від 03 квітня 2008 року № К3D0GI0000006771
та іпотечним договором від 03 квітня 2008 року № К3D0GI0000006771 унаслідок виконання зобов`язання за ними;
- застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь 126 346,54 грн;
- стягнути з банку на його користь 150 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року відкрито провадження у справі № 757/6074/15-ц за позовом ОСОБА_1
до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсними додаткових угод
до договору про іпотечний кредит, застосування наслідків недійсності правочину та відшкодування моральної шкоди (далі - позов ОСОБА_1 ).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року позов ОСОБА_1 у частині вимог до Печерської філії АТ КБ "Приватбанк" залишено без розгляду.
Короткий зміст позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк"
У серпні 2015 року АТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості
за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог банк зазначав, що 03 квітня 2008 року
між ним та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит
№ K3D0GI0000006771, відповідно до якого, з урахуванням додаткової
угоди до договору від 28 липня 2008 року, останній отримав кредит
у розмірі 20 904,54 доларів США на строк з 28 липня 2008 року по 03 квітня 2013 року. Додатковою угодою від 17 лютого 2009 року сторонами погоджено, що кредит надано на термін по 03 квітня 2018 року включно. Останню сплату ануїтетного платежу позичальник повинен здійснити
не пізніше 03 квітня 2018 року.
На забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором 03 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договори поруки, за якими останні несуть солідарну відповідальність за невиконання позичальником умов кредитного договору.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань
за кредитним договором станом на 25 червня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 7 497,80 доларів США, яка складається:
6 973,35 доларів США - заборгованість за кредитом; 386,19 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;
94,90 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 43,36 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань
за договором.
З урахуванням наведеного, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 кредитну заборгованість у розмірі 7 497,80 доларів США, еквівалент - 158 728,43 грн.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2015 року відкрито провадження у справі № 757/28402/15-ц за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором (далі - позов АТ КБ "ПриватБанк").
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року провадження у справі № 757/28402/15-ц за позовом АТ КБ "ПриватБанк"
зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі
№ 757/6074/15-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк"
про визнання недійсними додаткових угод до договору про іпотечний кредит, застосування наслідків недійсності правочину та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 березня
2019 року об`єднано в одне провадження справу № 757/28402/15-ц
за позовом АТ КБ "Приватбанк" та справу № 757/6074/15-ц за позовом ОСОБА_1, присвоєно справі № 757/6074/15-ц.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2019 року поновлено провадження у справі у частині позову АТ КБ "ПриватБанк".
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позов АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь
АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість по тілу та відсоткам у розмірі
7 359,54 доларів США та пеню у розмірі 1 131,38 грн. Стягнуто солідарно
з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість по тілу та відсоткам у розмірі 7 359,54 доларів США та пеню
у розмірі 1 131,38 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, урахувавши, у тому числі, відповідні норми ЦК України, Закону України "Про захист прав споживачів", роз`яснення, викладені у пунктах 19, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", виходив із того,
що сторони, підписавши кредитний договір та оспорювані додаткові угоди, погодили всі умови кредитних зобов`язань. ОСОБА_1 не заявляв додаткових умов щодо спірних правочинів та в подальшому їх виконував, будучи ознайомленим з умовами кредитування.
Районний суд відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що він не отримував кредит у доларах США, оскільки останній особисто подав заяву про зміну умов кредитування (валюти) та погодився на таку зміну. Указане, на думку суду першої інстанції, спростовує й доводи позичальника про укладення оспорюваних ним додаткових угод унаслідок тиску та шантажу з боку АТ КБ "ПриватБанк". При цьому відповідно до заяви про продаж іноземної валюти від 28 липня 2008 року ОСОБА_1 доручив банку продати грошові кошти
у розмірі 20 904,50 доларів США за гривні, що склало 96 678,96 грн,
які перераховано на транзитний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1, відкритий банком із відповідним призначенням платежу.
Укладеною між сторонами додатковою угодою від 17 лютого 2009 року закріплено, що позичальник зобов`язується здійснити останню сплату ануїтетного платежу не пізніше 03 квітня 2018 року.
ОСОБА_1 не довів факт умисних дій чи бездіяльності банку з метою його обману, тиску на нього та шантажу з боку АТ КБ "ПриватБанк" при укладенні оспорюваних додаткових угод, як і відсутність власного вільного волевиявлення на їх укладення та доказів належного виконання ним зобов`язань за кредитним договором та оспорюваними додатковими угодами.
Крім того, дії АТ КБ "ПриватБанк" щодо підвищення процентної ставки
є правомірними та узгоджуються з умовами кредитного договору
та додаткових угод до нього, підписаних сторонами, та діючим на час підвищення процентної ставки законодавством.
З цих підстав районний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними додаткових угод
до договору про іпотечний кредит, визнання припиненими правовідношень
за договором про іпотечний кредит та іпотечним договором унаслідок виконання зобов`язань за ними, як і його позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з банку на його користь грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, які є похідними
від вищевказаних позовних вимог.
При цьому районний суд відхилив доводи банку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 із підстав пропуску строку позовної давності, так як позов останнього необґрунтований.
Частково задовольняючи позов АТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що позичальник не виконував належним чином узяті
на себе зобов`язання за договором про іпотечний кредит, у зв`язку
з чим станом на 25 червня 2015 року утворилася заборгованість
у розмірі 7 497,80 доларів США, яку банком підтверджено відповідним розрахунком, який позичальником і поручителями не спростовано.
При цьому 30 червня 2015 року АТ КБ "Приватбанк" направлено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 повідомлення про необхідність погашення кредитної заборгованості, яке ними не виконано.
Суд першої інстанції, врахувавши відповідні норми ЦК України та положення укладених між сторонами договорів поруки, зазначив, що поручителі підтвердили, що вони ознайомлені та згодні зі всіма умовами кредитного договору, надали згоду на запровадження будь-яких інших нових умов кредитного договору, з моменту їх внесення у кредитний договір,
на збільшення обсягу відповідальності поручителів у зв`язку з такими змінами. Тому розмір заборгованості перед банком підлягає стягненню солідарно з позичальника та поручителів, з кожного окремо, так як поручителі не несуть солідарної відповідальності між собою, оскільки відсутня їх спільна порука.
У цій частині судом ураховано правову позицію Верховного Суду
у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладену
у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 757/4111/13-ц (провадження
№ 61-37688сво18).
Суд першої інстанції, у тому числі, з урахуванням положень укладених
між сторонами договорів, зазначив про те, що виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству,
тому у спірних правовідносинах заборгованість за кредитом і процентами підлягає стягненню в іноземній валюті, проте пеня підлягає стягненню
у гривневому еквіваленті.
Разом із цим, не підлягають задоволенню позовні вимоги банку
про стягнення комісії з позичальника, оскільки умова кредитного договору про її нарахування та сплату порушує публічний порядок й інші умови договору.
У цій частині районний суд урахував правовий висновок Верховного Суду
у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений
у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 13 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції зробив правильні висновки про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, так як сторони, підписавши кредитний договір та оспорювані додаткові угоди, погодили всі умови кредитних зобов`язань. Позичальник не заявляв додаткових умов щодо оспорюваних правочинів, виконував їх, був ознайомлений з умовами кредитування. При цьому на час укладення договору про іпотечний кредит та додаткових угод до нього Закон України "Про захист прав споживачів" не передбачав заборони щодо надання споживчих кредитів в іноземній валюті.
ОСОБА_1 особисто подав заяву про зміну умов кредитування
та погодився на таку зміну, він не довів факт укладення оспорюваних додаткових угод під тиском кредитора, обману, замовчування банком інформації, необхідної для підписання оспорюваних угод, як і не відкликав свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту (частина шоста статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів").
Крім того, ОСОБА_1 не надав доказів належного ним виконання своїх кредитних зобов`язань та припинення правовідношень між сторонами
у зв`язку з їх виконанням.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції
про часткове задоволення позову АТ КБ "ПриватБанк", оскільки позичальник порушив умови кредитного договору, унаслідок чого утворилася заборгованість перед банком, яка підлягає стягненню солідарно з позичальника та поручителів (з кожного окремо). При цьому позичальник не спростував наданий банком розрахунок заборгованості.
Судом ураховано відповідну судову практику Верховного Суду.
ОСОБА_1 заперечував також проти об`єднання в одне провадження справ № 757/28402/15-ц та № 757/6074/15-ц, які, на його думку,
не може бути об`єднано. Проте, апеляційний суд, ураховуючи положення
статті 188 ЦПК України, предмет та підстави позовів ОСОБА_1
та АТ КБ "ПриватБанк", відхилив указані доводи й вказав, що суд першої інстанції обґрунтовано об`єднав позови в одну справу й це не суперечить нормам процесуального закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження
У серпні 2022 року ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 липня
2022 року, в якій просив: оскаржувані судові рішення скасувати, справу
№ 757/28402/15-ц за позовом АТ КБ "Приватбанк" відновити в статусі зупиненої до набрання законної сили рішенням у справі № 757/6074/15-ц
за позовом ОСОБА_1 із подальшим переданням на розгляд іншому складу суду, справу № 757/6074/15-ц за позовом ОСОБА_1 повернути
на розгляд іншому складу суду. Крім того, заявник наводив свої обґрунтування щодо необхідності скасування ухвал Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2019 року та від 03 грудня 2019 року
(частина друга статті 406 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року касаційну скаргу
ОСОБА_3 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, заявнику запропоновано: надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи,
що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; надати оформлений належним чином документ (довіреність, ордер, тощо), який підтверджує повноваження Костри Ю. О. представляти у Верховному Суді інтереси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; уточнити зміст касаційної скарги в частині посилання на підстави касаційного оскарження судових рішень; уточнити прохальну частину касаційної скарги і викласти вимоги касаційної скарги відповідно
до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень
статті 409 ЦПК України, а також надіслати суду копії уточненої редакції касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, вказаною ухвалою Верховного Суду у прийнятті доповнення ОСОБА_3 до касаційної скарги на судові рішення судів попередніх інстанцій відмовлено та повернуто їх заявникові.
У наданий судом строк заявник надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
У змісті уточнень прохальної частини касаційної скарги заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3
частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада
2021 року відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив
на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга, з урахуванням її уточнень, мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалою від 01 березня 2019 року помилково об`єднав в одне провадження справу № 757/28402/15-ц за позовом АТ КБ "Приватбанк"
та справу № 757/6074/15-ц за позовом ОСОБА_1, оскільки провадження
у справі № 757/28402/15-ц за позовом АТ КБ "Приватбанк" було зупинено
й об`єднані судом справи мають різні предмет і підстави позовів.
Провадження у справі № 757/28402/15-ц за позовом банку зупинено ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року, тобто до об`єднання справ в одне провадження 01 березня 2019 року. Поновлено провадження у справі ухвалою районного суду від 03 грудня 2019 року, тобто після вказаного об`єднання.
Указані процесуальні порушення суду першої інстанції, на які не відреагував суд апеляційної інстанції, вплинули на реалізацію процесуальних прав ОСОБА_1 .
Заявник зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, розглянув позов ОСОБА_1 без урахування його уточнень, що вплинуло на встановлення всіх фактичних обставин спору. При цьому районний суд не надав належну правову оцінку поданим сторонам доказам.
Крім того, вирішуючи спір у частині позовних вимог банку до позичальника та поручителів про стягнення заборгованості, суд установив обставини,
що мають значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема, наданого банком розрахунку заборгованості, й стягнув у резолютивній частині судового рішення на користь банку грошові суми, які перевищують заявлені банком вимоги.
Суд апеляційної інстанції на вказані порушення, на думку заявника,
не відреагував, формально пославшись у тексті оскаржуваної постанови
на відповідну правову позицію Верховного Суду, хоча висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах відсутній.
Заявник уважає, що постанова суду апеляційної інстанції не мотивована, апеляційний суд вирішив лише другорядні питання спору, зокрема,
які стосуються договорів поруки.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення
від АТ КБ "ПриватБанк" на касаційну скаргу (по суті відзив на касаційну скаргу), в яких банк просить залишити без задоволення касаційну скаргу
ОСОБА_3, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах: ОСОБА_1, ОСОБА_2, задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.