Постанова
Іменем України
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 207/2523/14-ц
провадження № 61-2480св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 16 травня 2007 року № 8/2007/840-МК23/32 станом на 15 травня 2014 року у розмірі 24 233,51 доларів США основного боргу та 104 417,22 грн пені і штрафу.
Позовну заяву мотивувало тим, що 16 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", назву якого змінено на ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 8/2007/840-МК23/32, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 14 000,00 доларів США строком до 15 травня 2014 року.
У забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором, 16 травня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед банком відповідати за належне виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за договором у повному обсязі.
Позивач вказував, що відповідачі порушують умови договорів, не виконують взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого станом на 15 травня 2014 року за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 24 233,51 доларів США, яка складається із: 12 451,32 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 141 964,97 грн, - заборгованість за кредитом; 11 782,19 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 134 335,82 грн, - заборгованість за процентами; 34 914,09 грн - пеня та 69 503,13 грн - штрафи. Добровільно заборгованість відповідачі не повернули. За умовами договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення кредиту позивач має право вимагати дострокового погашення кредиту у повному обсязі, сплати процентів та відповідних штрафних санкцій.
ПАТ "КБ "Надра" просило суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 16 травня 2007 року № 8/2007/840-МК23/32, яка утворилась станом на 15 травня 2014 року у розмірі 24 233,51 доларів США основного боргу та 104 417,22 грн пені і штрафу.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 серпня 2014 року, ухваленим у складі судді Литвинчука В. П., позовні вимоги ПАТ КБ "Надра" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" 380 718,01 грн, що складається із: 141 964,97 грн - заборгованість за сумою кредиту; 134 335,82 грн - заборгованість за процентами; 34 914,09 грн - пеня; 69 503,13 грн - штрафи.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог.
Ухвалою Баглійського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2015 року, постановленою у складі судді Бистрової Л. Л., заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Залишаючи без задоволення заяву про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції послався на відсутність підстав, визначених частиною першою статті 288 ЦПК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 серпня 2014 року скасовано та ухвалено нове.
Позовні вимоги ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 16 травня 2007 року № 8/2007/840-МК23/32 станом на 15 травня 2014 року, що складається з тіла кредиту у розмірі 12 451,32 доларів США та пеню у розмірі 19 451,01 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "Надра" судові витрати, що складаються із судового збору, по 1 827,00 грн з кожного.
Стягнуто з ПАТ "КБ "Надра" на користь ОСОБА_3 судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 5 481,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_3 без обов`язкового належного повідомлення її про дату, час і місце розгляду справи, на підставі пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, тому суд ухвалив нове рішення по суті позовних вимог.
Вирішуючи спір у частині солідарного стягнення боргу за кредитним договором (тіло кредиту та проценти) як з позичальника, так із поручителя, суд апеляційної інстанції встановив, що пунктом 1.1 кредитного договору передбачений термін повернення кредиту до 15 травня 2014 року, а пунктом 3.2.2.4 цього договору передбачено, що відсотки, нараховані у порядку, передбаченому пунктом 3.2 цього договору, повинні сплачуватися позичальником у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, а відсотки за останній період користування кредитом сплачуються одночасно зі сплатою останнього платежу за кредитом.
Із наданого банком розрахунку, складеного станом на 15 травня 2014 року, суд апеляційної інстанції встановив, що останній платіж за кредитом здійснено позичальником 17 липня 2008 року, тобто наступний періодичний платіж повинен був бути здійснений у серпні 2008 року, однак з цим позовом до суду банк звернувся 28 травня 2014 року, тобто протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, який настав 15 травня 2014 року у зв`язку з закінченням строку дії кредитного договору, тобто до спливу шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, хоча і після спливу шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову у частині стягнення заборгованості із поручителя ОСОБА_3 за період з серпня 2008 року по листопад 2013 року слід відмовити з підстав пропуску строку звернення до суду.
При цьому врахував, що за іншими платежами, які повинні були бути здійснені позичальником за кредитом у межах шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а саме за період з листопада 2013 року по травень 2014 року, порука не припинена.
Вирішуючи позовні вимоги у частині стягнення заборгованості з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції встановив, що розмір заборгованості, визначений позивачем станом на 15 травня 2014 року, становить: 12 451,32 доларів США, що еквівалентно 141 964,97 грн - сума кредиту, 11 782,19 доларів США, що еквівалентно 134 335,82 грн - проценти за період з 16 травня 2007 року по 17 липня 2008 року.
При цьому суд апеляційної інстанції врахував клопотання відповідача ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності, заявлене в апеляційній скарзі, та дійшов висновку про відмову у стягненні з відповідачів заборгованості за тілом кредиту та процентами за період з серпня 2008 року по квітень 2011 року у зв`язку з пропуском строку позовної давності.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позбавлений можливості перевірити дійсний розмір заборгованості за процентами у зв`язку з ненаданням позивачем такого розрахунку за інший період, а саме станом на 15 травня 2014 року, а тому дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами слід відмовити також з підстав недоведеності.
Остаточно суд апеляційної інстанції вважав за необхідне солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитом за період з травня 2011 року по травень 2014 року у розмірі 12 451,32 доларів США, який розрахований у межах строку позовної давності, з урахуванням того, що стороною позивача іншого розрахунку заборгованості не надано.
Задовольняючи частково позов у частині стягнення пені, суд апеляційної інстанції послався на положення статей 549, 258 ЦК України, визначив період, за який підлягає стягненню пеня на рівні подвійної облікової ставки НБУ (з 05 травня 2013 року по 04 травня 2014 року) та дійшов висновку про стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача пені у розмірі 19 451,01 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення штрафу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11 лютого 2022 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила частково скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, виключивши з резолютивної частини рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21 лютого 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі, витребувано її матеріали із Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу, зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року до закінчення касаційного провадження у справі.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
10 січня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Зокрема, суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку зібраним доказам.
Заявник вказує, що у матеріалах справи міститься копія договору поруки, який вона на укладала та не підписувала, про існування якого вона не знала.
Вказує, що про те, що між нею та банком не укладався договір поруки свідчить додаток до договору про відступлення права вимоги від 17 липня 2020 року, укладений між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінсгруп", предметом якого є договір кредитної лінії від 16 травня 2007 року № 8/2007/840-МК23/32, де містяться відомості про забезпечення кредиту з боку ОСОБА_4 тільки договором іпотеки від 16 травня 2007 року (том 1, а.с. 43). У пункті 2.1-2.3 розділу 2 цього договору зазначено, що у забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором позичальник передає у заставу квартиру. Положень про забезпечення виконання умов договору порукою цей договір не містить.
Крім того, посилаючись на положення статей 513, 514 ЦК України, заявник вказує, що з укладенням 17 липня 2020 року між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" договору відступлення прав вимоги кредитного договору, ПАТ "КБ "Надра" вибуло із цивільного процесу у справі № 207/2523/14-ц як сторона і позивач, отже, ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором із заставодавця ОСОБА_4 на користь банку протиправно.
Посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статей 42, 45, 48, 50 ЦПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини четвертої статті 559 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 травня 2007 року між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 8/2007/840-МК23/32, згідно умов якого остання отримала кредит у розмірі 14 000,00 доларів США строком до 15 травня 2014 року.
Пунктом 1.1 кредитного договору передбачений термін повернення кредиту до 15 травня 2014 року, а пунктом 3.2.2.4 цього договору передбачено, що проценти, нараховані у порядку, передбаченому пунктом 3.2 цього договору, повинні сплачуватися позичальником у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, а проценти за останній період користування кредитом сплачуються одночасно зі сплатою останнього платежу за кредитом.
В якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором, 16 травня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед банком відповідати за належне виконання позичальником взятих на себе усіх зобов`язань за договором у повному обсязі.
Всупереч умов договору кредиту та договору поруки відповідачі не виконують взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого за кредитним договором від 16 травня 2007 року № 8/2007/840-МК23/32 станом на 15 травня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 24 233,51 доларів США, яка складається із: 12 451,32 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 141 964,97 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11 782,19 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 134 335,82 грн - заборгованість за процентами; а також пеня - 34 914,09 грн та штрафи - 69 503,13 грн.
Із розрахунку, складеного банком станом на 15 травня 2014 року, останній платіж за кредитом позичальник здійснила 17 липня 2008 року, тобто наступний періодичний платіж повинен був бути здійснений у серпні 2008 року, однак з цим позовом до суду ПАТ КБ "Надра" звернулося 28 травня 2014 року.
Розрахунковий період заборгованості за сумою кредиту - з 20 червня 2007 року по 17 липня 2008 року, за процентами - з 16 травня 2007 року по 17 липня 2008 року.
Інших періодів вказаний розрахунок не містить.
Згідно з договором про відступлення прав вимоги від 17 липня 2020 року № GL48N718070-1-3, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А. В. та зареєстрований за № 509, первісний кредитор ПАТ "КБ "Надра" відступив права вимоги на користь нового кредитора ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" за кредитними договорами (договорами про надання кредиту, договорами поруки, іпотечними договорами, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, в тому числі і за кредитним договором від 16 травня 2008 року № 8/2007/840-МК23/32, укладеним між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 (а.с. 40-44 том 1).
На виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2021 року, якою витребувано від ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" повну копію кредитної справи за кредитним договором від 16 травня 2007 року № 8/2007/840-МК23/32, укладеним між ВАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1, ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" надало розрахунок заборгованості, який не містить розрахунків за весь період строку дії кредитного договору. Наданий розрахунок відрізняється від розрахунку заборгованості, який доданий позивачем ПАТ КБ "Надра" до позовної заяви.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" підтримав позов та просив суд взяти до уваги лише розрахунок заборгованості, який був доданий до позовної заяви (том 1, а.с. 4). Не підтримав розрахунок, наданий на виконання ухвали суду апеляційної інстанції та просив його не враховувати (том 1, а. с. 264-167).
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 заявила клопотання про застосування строку позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження