Постанова
Іменем України
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 750/958/20
провадження № 61-10606св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Офіс Генерального прокурора, Державна казначейська служба України;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Подосінова Андрія Олександровича - на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова
від 18 січня 2021 року у складі судді Карапути Л. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Мамовнової О. Є., Висоцької Н. В., касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2021 року у складі судді
Карапути Л. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 вересня 2022 року, касаційну скаргуДержавної казначейської служби України
на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 рокуу складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Мамовнової О. Є., Висоцької Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями і рішеннями органів досудового слідства, прокуратури і суду.
Позовна заява мотивована тим, що з 2000 року він працював на різних посадах в органах прокуратури України, остання посада - військовий прокурор Чернігівського гарнізону Центрального регіону України.
З вересня 2014 року по липень 2019 року відносно нього здійснювалося незаконне кримінальне переслідування за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
22 вересня 2014 року Генеральною прокуратурою України внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014000000000947 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, за фактом вимагання та одержання ним, військовим прокурором Чернігівського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_1, за посередництва ОСОБА_3 неправомірної вигоди від ОСОБА_4 за повернення вилученого транспортного засобу і не притягнення останнього до кримінальної відповідальності.
У подальшому, 23 липня 2019 року, ухвалою Деснянського районного
суду м. Чернігова кримінальне провадження № 42014000000000947
у частині його, ОСОБА_1, обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, було закрито на підставі пункту 2 частини другої статті 284 КПК України
у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.
Таким чином, з 2014 року по 2019 рік відносно нього вчинялися ряд заходів кримінального переслідування.
Позивач вказував, що внаслідок незаконних рішень, дій органів досудового слідства, прокуратури і суду його 58 місяців було обмежено у конституційних правах і свободах, а саме у праві на свободу, особисту недоторканість, таємницю листування та телефонних розмов, невтручання у особисте і сімейне життя, недопущення збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, свободу пересування, вільного вибору місця проживання, у праві вільно залишати територію України, володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, у праві на працю і захист від незаконного звільнення.
Позивач зазначав, що вказаними незаконними рішеннями та діями йому була завдана майнова та моральна шкода внаслідок незаконного затримання, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, застосування запобіжного заходу у вигляді застави, покладення обов`язків підозрюваного, незаконного проведення обшуку, вилучення грошових коштів та іншого належного йому майна, незаконного накладення арешту на вказане майно, незаконного відсторонення від посади та вчинення інших дій.
Посилаючись на викладене, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку на його користь: на відшкодування майнової шкоди у вигляді втраченого заробітку 1 310 093,90 грн; компенсацію втрати частини заробітної плати у сумі 224 150,02 грн;
на відшкодування витрат у сумі 1 688,49 грн, оплати за надану юридичну допомогу у сумі 675 230 грн; на відшкодування моральної шкоди
у сумі 750 тис. грн, а всього - 2 961 162,41 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1
на відшкодування майнової шкоди у вигляді втраченого заробітку у сумі
1 310 093,90 грн, компенсації втрати частини заробітної плати у сумі
224 150,02 грн та моральної шкоди у сумі 348 тис. грн, а всього на загальну - суму 1 882 243,92 грн шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова
від 12 лютого 2021 року заяву представника ОСОБА_1 -
Подосінова А. О. - задоволено частково. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 30 984,84 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року
у частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь
ОСОБА_1 шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку, змінено шляхом збільшення розміру відшкодування моральної шкоди
з 348 тис. грн до 750 тис. грн.
Змінено розмір зазначеної у абзаці 2 резолютивної частини рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року загальної суми відшкодування, який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку, збільшено розмір загальної суми відшкодування, зазначеної
у абзаці 2 резолютивної частини рішення Деснянського районного
суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року, а саме з 1 882 243,92 грн до
2 284 243,92 грн.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування сплаченої суми у зв`язку з наданням юридичної допомоги, частково задоволено позовні вимоги у вказаній частині.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1
на відшкодування сплаченої суми у зв`язку з наданням юридичної допомоги 50 тис. грн шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку.
У іншій оскаржуваній частині рішення Деснянського районного суду
м. Чернігова від 18 січня 2021 року залишено без змін.
Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня
2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Відмовлено у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 у частині збільшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції на 6 853,50 грн (з 30 984,84 грн до 37 838,34 грн), визначених додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова
від 12 лютого 2021 року, яке не було предметом перегляду апеляційного суду.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку 15 тис. грн у рахунок відшкодування понесених судових витрат за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, 254,40 грн у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою поштових послуг.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року касаційні скарги представника ОСОБА_1 - Подосінова А. О. - на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року, постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року та додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року задоволено частково. Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора на постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року, додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня
2021 року задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року
(у незміненій частині) та постанову Чернігівського апеляційного суду
від 01 липня 2021 року у частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди залишено без змін.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року
та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року
у частині вирішення вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування витрат на проведення психологічної експертизи та експертизи відеофайлів залишено без змін.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року
у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування суми, сплаченої у межах кримінального провадження у зв`язку з наданням юридичної допомоги та у частині збільшення розміру загальної суми відшкодування скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня
2021 року у частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 15 254,40 грн у рахунок відшкодування понесених судових витрат за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції залишено без змін.
Додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня
2021 року у частині відмови змінення розподілу судових витрат, понесених в суді першої інстанції, скасовано.
Справу у частині розподілу судових витрат, понесених у суді першої інстанції, направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-12600св21).
Останньою постановою Чернігівського апеляційного суду від 30 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року
у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування суми, сплаченої в межах кримінального провадження у зв`язку з наданням юридичної допомоги скасовано.
Позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування суми, сплаченої в межах кримінального провадження у зв`язку з наданням юридичної допомоги, задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1
240 тис. грн на відшкодування суми, сплаченої в межах кримінального провадження у зв`язку з наданням юридичної допомоги.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року
у частині визначеного розміру загальної суми відшкодування змінено, збільшено визначений розмір загальної суми відшкодування з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 з 1 882 243,92 грн до
2 524 243,92 грн.
Додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова
від 12 лютого 2021 року змінено, збільшено стягнуту з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу з 30 984,84 грн до 40 704,84 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем доведено обставини надання йому юридичної допомоги у кримінальному провадженні, її оплату адвокату. Проте відшкодуванню підлягає
240 тис. грн, виходячи зі змісту умов договорів про надання юридичної допомоги від 26 вересня 2014 року та від 12 квітня 2016 року (10 тис. грн гонорар адвоката за підготовку та участь в одному судовому засіданні)
і кількості (24) проведених за участю адвоката Подосінова А. О. судових засідань.
Оскільки частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування суми, сплаченої в межах кримінального провадження
у зв`язку з наданням юридичної допомоги, у розмірі 240 тис. грн,
то рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня
2021 року у частині визначеного розміру загальної суми відшкодування підлягає зміні, збільшивши визначений розмір загальної суми відшкодування з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1
з 1 882 243,92 грн до 2 524 243,92 грн.
Враховуючи збільшення загальної суми відшкодування на користь ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції змінив здійснений додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого
2021 року розподіл судових витрат, поклавши такі витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнувши
з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу з 30 984,84 грн до 40 704,84 грн.
Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня
2022 року заяву представника ОСОБА_1 - Подосінова А. О. - про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 905 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції.
Ухвалюючи додаткове судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що понесені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, надану
у суді апеляційної інстанції адвокатом Подосіновим А. О., мають бути відшкодовані, так як вони підтверджені належними та допустимими доказами.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційні скарзі представник ОСОБА_1 - Подосінов А. О., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 вересня 2022 року
в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди
у вигляді сплаченої суми у зв`язку з наданням юридичної допомоги скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким зазначені позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди у вигляді сплаченої суми
у зв`язку з наданням юридичної допомоги у розмірі 675 230 грн задовольнити.
У касаційні скарзі Офіс Генерального прокурора, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 вересня 2022 року в частині вирішення позову щодо стягнення з Державного бюджету України на відшкодування суми, сплаченої в межах кримінального провадження, у зв`язку з наданням юридичної допомоги скасувати, рішення Деснянського районного суду
м. Чернігова від 18 січня 2021 року у цій частині залишити без змін. Додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова
від 12 лютого 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду
від 30 вересня 2022 року у частині збільшення стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 суми витрат на професійну правничу допомогу з 30 984,84 грн до 40 704,84 грн скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.
У касаційні скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року скасувати
й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення з Державного бюджету України на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції, відмовити у повному обсязі.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2022 року за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Подосінова А. О. - відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду м. Чернігова.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року за касаційною скаргою Державної казначейської служби України відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2022 року за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора відкрито касаційне провадження
у справі.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року зазначену вище справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Подосінова А. О. - мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши обставини
(обсяг, зміст) надання позивачу юридичної допомоги у кримінальному провадженні, її оплату позивачем у сумі 675 230 грн, неправильно застосував положення статті 14 Податкового кодексу України та відмовив
у її відшкодуванні у зв`язку з ненаданням доказів, що адвокат позивача має касу і веде касову книгу. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в цій частині та частково задовольнив на відшкодування сплаченої позивачем суми за надання юридичної допомоги у сумі
240 тис. грн, виходячи з кількості проведених за участю адвоката Подосінова А. О. судових засідань. Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що відшкодуванню підлягають не всі понесені позивачем витрати на юридичну допомогу у кримінальному провадженні, а виключно витрати за участь адвоката у розгляді кримінальної справи судом першої інстанції (судові засідання за участю адвоката). Не враховано дії (роботу) адвоката по наданню юридичної допомоги як на стадії досудового розслідування, так і судового провадження. Суд апеляційної інстанції, визначаючи розмір відшкодування, неправильно застосував положення статей 22, 1176 ЦК України,
статей 1, 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури
і суду", відповідні норми КПК України. Позивачу завдано майнову шкоду, яку він вимушено поніс внаслідок необхідності здійснення юридичного захисту своїх прав у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. Розмір реальних збитків у сумі 675 230 грн, які понесені позивачем у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги, встановлено судом першої та апеляційної інстанції. Відмовляючи у відшкодуванні цієї суми суд першої інстанції, а суд апеляційної інстанції частково стягуючи її, неправильно застосували положення статті 22 ЦК України. При цьому суд апеляційної інстанції з власної ініціативи зменшив суму, яка підлягає відшкодуванню, оскільки відповідачі клопотань про зменшення цієї суми не заявляли.
Касаційна скарга Офісу Генерального прокурора мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про стягнення на користь позивача 240 тис. грн на відшкодування суми, сплаченої в межах кримінального провадження, у зв`язку з наданням юридичної допомоги, оскільки судом не враховано, що захист ОСОБА_1 здійснювали адвокати: Копейкін С. О. та Подосінов А. О. Згідно з актами виконаних
робіт (наданих послуг) від 12 квітня 2016 року, від 13 серпня 2019 року,
від 06 серпня 2019 року, виконаних вказаними адвокатами, позивач повинен був сплатити Подосінову А. О. кошти за фактично надану йому юридичну (правову) допомогу у сумі 60 тис. грн, 75 тис. грн, 287 730 грн,
а Копейкіну С. О. - 252 500 грн, що у загальному розмірі становить
675 230 грн. За договором про надання правової допомоги від 12 квітня 2016 року ОСОБА_1 сплатив Подосінову А. О. вищевказану суму,
про що свідчить копія квитанції від 29 квітня 2020 року № 3/38/16.
Проте матеріали справи не містять доказів того, що Подосінов А. О. та Копейкін С. О. ведуть спільну адвокатську діяльність і Подосінов А. О. уповноважив Копейкіна С. О. на отримання гонорару за надання ним правової допомоги ОСОБА_1 . Тому виникає обґрунтований сумнів щодо достовірності квитанції від 29 квітня 2020 року № 3/38/16 про сплату 675 230 грн Подосінову А. О . Крім того, визначена на відшкодування позивачу сума у розмірі 240 тис. грн є помилковою, оскільки за умовами договору про надання правової допомоги від 12 квітня 2016 року, укладеного між Подосіновим А. О. та позивачем, останній за надання адвокатом правової допомоги у кримінальному провадженні сплатив гонорар за підготовку та участь у 21 судовому засіданні у розмірі
210 тис. грн (21 х 10 тис. грн) та тричі під час відкриття додаткових доказів захисту у розмірі 1 500 грн (3 х 500 грн), в яких адвокат Подосінов А. О. особисто брав участь. Також помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог позивача про відшкодування суми, сплаченої в межах кримінального провадження у зв`язку з наданням юридичної допомоги, у розмірі
240 тис. грн, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 січня 2021 року в частині визначення загальної суми відшкодування підлягає зміні, збільшивши загальний розмірі відшкодування з 1 882 243,92 грн до 2 524 243,92 грн, оскільки не врахував, що різниця між цими сумами становить 642 тис. грн, а не 240 тис. грн, які суд ухвалив стягнути на користь позивача.
Крім того, не ґрунтується на нормах права висновки судів попередніх інстанцій щодо стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 суми витрат на професійну правничу допомогу
у розмірі 40 704,84 грн, оскільки така сума, зважаючи на категорію складності справи, відсутність детального опису гонорару адвоката, не є співмірною та не відповідає принципу справедливості. У зв`язку з цим додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2021 року про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 984,84 грн та постанова Чернігівського апеляційного суду від 30 вересня 2022 року у частині збільшення розміру цих витрат, а саме з 30 984,84 грн до 40 704,84 грн, підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Касаційна скарга Державної казначейської служби України мотивована
тим, що, ухвалюючи додаткове судове рішення від 18 жовтня 2022 року,
суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 3 905 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції. Проте суд не звернув уваги на те, що адвокатом не було направлено органу Казначейства заяву про ухвалення додаткового рішення, а про існування додаткової постанови суду апеляційної інстанції Казначейство дізналося з Єдиного державного реєстру судових рішень. Водночас неповідомлення учасника справи про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також ненаправлення на його адресу документів на підтвердження відповідних вимог позбавляє учасника справи можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - Подосінова А. О. - на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, в якому зазначено, що додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2021 року
в апеляційному порядку не переглядалося, а тому оскарження його в касаційному порядку Офісом Генерального прокурора суперечить вимогам процесуального законодавства.
Доводи касаційної скарги Офісу Генерального прокурора про відсутність доказів ведення Копейкіним С. О. та Подосіновим А. О. спільної адвокатської діяльності не заслуговують на увагу. Так, юридична
(правова) допомога позивачу у кримінальному провадженні надавалася Копейкіним С. О. на підставі договору про надання правової допомоги
від 16 березня 2016 року. Відповідно до акту виконаних робіт від 06 серпня 2019 року вартість фактично наданих адвокатом Копейкіним С. О. послуг (юридичної допомоги) становила 252 500 грн. Додатковою угодою
від 27 квітня 2020 року, укладеною між Копейкіним С. О. та позивачем, сторони визначили порядок оплати гонорару шляхом сплати грошових коштів адвокату Подосінову А. О. Отже, сторони договору, будучи вільними
у виборі умов договору, визначили умови оплати послуг за вказаним договором шляхом сплати позивачем гонорару Подосінову А. О., що й було зроблено згідно з квитанцією від 29 квітня 2020 року № 3/38/16.
Посилання касаційної скарги Офісу Генерального прокурора на незаконність постанови Чернігівського апеляційного суду від 30 вересня 2022 року
в частині збільшення суми витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, є безпідставними, так як за результатами останнього перегляду в апеляційному порядку справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни рішення
суду першої інстанції та збільшення загальної суми відшкодування
з 1 882 243,92 грн до 2 524 243,92 грн. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції змінив здійснений місцевим судом розподіл судових витрат, поклавши такі витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Саме з цих підстав додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2021 було змінено та збільшено стягнуту з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу з 30 984,84 грн до 40 704,84 грн.
Разом з тим, як зазначалося вище, апеляційний суд не переглядав
вказане додаткове рішення районного суду в апеляційному порядку,
а лише збільшив витрати на професійну правничу допомогу відповідно до
частини тринадцятої статті 141 ЦПК України.
У зв`язку з цим представником ОСОБА_1 - Подосіновим А. О. - подано до Верховного Суду клопотання від 27 грудня 2022 року про закриття касаційного провадження в частині оскарження додаткового рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого
2021 року, оскільки вказане додаткове рішення суду в апеляційному порядку не переглядалося.
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - Подосінова А. О. - на касаційну скаргу Державної казначейської служби України, в якому зазначено, що додаткова постанова Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач очікував понести
у зв`язку з розглядом справи, було зазначено позивачем в апеляційній скарзі. 30 вересня 2022 року у судовому засіданні за участю представника Державної казначейської служби України адвокатом позивача було заявлено намір надати докази, що підтверджують розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, та просив суд вирішити питання про розподіл цих витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
04 жовтня 2022 року позивачем рекомендованим листом на адресу Державної казначейської служби України направлено копію заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та докази таких витрат. Докази направлення такої заяви (фіскальний чек
від 04 жовтня 2022 року) надані позивачем апеляційному суду разом із заявою про ухвалення додаткового рішення та містяться у матеріалах справи. 11 жовтня 2022 року апеляційним судом на адресу Державної казначейської служби України було направлено судову повістку на судове засідання 18 жовтня 2022 року, на яке представники Казначейства не з`явилися, про причини неявки не повідомили. Отже, Державній казначейській службі України завчасно надані докази судових витрат позивача на професійну правничу допомогу та направлено повістку з датою та часом судового засідання.
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив Державної казначейської служби України на касаційну скаргу представника
ОСОБА_1 - Подосінова А. О. , в якому зазначено, що питання відшкодування витрат на юридичну допомогу, понесених сторонами в кримінальному провадженні, повинно вирішуватися під час винесення судом вироку. Таким чином, понесені позивачем витрати на юридичну допомогу у розмірі 675 230 грн не підлягають стягненню, оскільки вони понесені саме в кримінальному провадженні і до цієї справи не відносяться.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Подосінова А. О. - підлягає задоволенню, касаційна скарга Офісу Генерального прокурора - задоволенню частково, а касаційна скарга Державної казначейської служби України - залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Щодо вирішення вимог про відшкодування суми, сплаченої у зв`язку з наданням юридичної допомоги в межах кримінального провадження
Судом установлено, що 22 вересня 2014 року Генеральною прокуратурою України внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 42014000000000947 за ознаками злочину, передбаченого
частиною третьою статті 368 КК України, за фактом вимагання
та одержання військовим прокурором Чернігівського гарнізону
ОСОБА_1 за посередництва ОСОБА_3 неправомірної вигоди від ОСОБА_4 у розмірі 3 тис. доларів США за повернення вилученого транспортного засобу та не притягнення останнього до кримінальної відповідальності (т. 1, а. с. 24).
26 вересня 2014 року слідчим Генеральної прокуратури України проведено освідування ОСОБА_1 та обшук в його службовому кабінеті, вилучені належні йому грошові кошти, мобільні телефони, правоустановчі документи на нерухоме майно (домоволодіння, земельні ділянки), закордонний паспорт (т. 1, а. с. 25-28).
26 вересня 2014 року ОСОБА_1 було затримано слідчим Генеральної прокуратури України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України (т. 1, а. с. 29-32).
27 вересня 2014 року ОСОБА_1 оголошено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України (т. 1, а. с. 33-39).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2014 року застосовано щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави
у розмірі 48 720 грн та покладено строком на два місяці обов`язки підозрюваного: не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзду з України і в`їзд в Україну (т. 1, а. с. 58-61).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року відсторонено ОСОБА_1 від посади військового прокурора Чернігівського гарнізону строком на 2 місяці. Строк відсторонення
від посади обраховувати із дати повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а саме 11 год. 28 хвилин
27 вересня 2014 року (т. 1, а. с. 62).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року стосовно позивача за апеляційною скаргою прокурора застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначеним розміром застави 97 440 грн. На строк до 27 листопада 2014 року покладено обов`язки підозрюваного: прибувати до слідчого із встановленою періодичністю; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзду з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими у кримінальному провадженні (т. 1, а. с. 68-71).
З 08 жовтня 2014 року до 10 жовтня 2014 року позивач утримувався
у слідчому ізоляторі м. Києва.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2014 року продовжено строк дії обов`язків, покладених ухвалою Апеляційного суду
м. Києва від 08 жовтня 2014 року на ОСОБА_1, а саме прибувати до слідчого із встановленою ним періодичністю; не відлучатися з населенного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для визду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими у кримінальному провадженні. Строк дії обов`язків, покладених судом, продовжено на два місяці, а саме з 28 листопада 2014 року по 26 січня 2015 року включно
(т. 1, а. с. 67).
З 25 вересня 2014 року до 07 листопада 2014 року на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва та постанови прокурора Генеральної прокуратури України Юр`євої Н. В. проводились негласні слідчі (розшукові) дії щодо позивача. Зокрема, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (контроль за телефонними розмовами і зняття інформації з каналів зв`язку), установлення місце знаходження радіоелектронного засобу, аудіо-відео контроль особи (негласна фіксація та обробка із використанням технічних засобів розмов позивача або інших звуків, рухів, дій пов`язаних з його діяльністю або місцем його перебування) та аудіо-відео контроль місця, візуальне спостереження з використанням спеціальних технічних засобів для спостереження за позивачем (відеозапису, фотографування), а також контроль за вчиненням злочину.
19 грудня 2014 року позивачу оголошено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
29 грудня 2014 року прокурором Генеральної прокуратури України
Юр`євою Н. В. затверджено обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчинені злочину, передбаченого частиною третьою
статті 368 КК України, який направлено до суду.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2014 року накладено арешт на належні позивачу грошові кошти у сумі
11,5 тис. доларів США та 40 тис. грн, вилучені під час обшуку службового кабінету (т. 1, а. с. 63-65).
04 листопада 2014 року слідчим Генеральної прокуратури України визначено місце зберігання належних позивачу грошових коштів в акціонерному товаристві "Укрексімбанк".
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року накладено арешт на майно позивача, зокрема домоволодіння у с. Саливінки Київської області (будинок та земельна ділянка), автомобіль МАZDA 3, 2005 року випуску (т. 1, а. с. 66).
23 жовтня 2014 року слідчим Генеральної прокуратури України визнані речовими доказами вилучені у позивача мобільні телефони у кількості три одиниці та визначено місце їх зберігання - у матеріалах кримінального провадження.