Постанова
Іменем України
02 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 464/8705/21
провадження № 61-9641св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 квітня 2022 року у складі судді Теслюка Д. Ю. та постанову Львівського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позов мотивований тим, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності позивачу, її дочці ОСОБА_3 та онуці ОСОБА_4 .
У спірній квартирі зареєстровано четверо осіб: ОСОБА_1, онука ОСОБА_4, колишній зять ОСОБА_2 та онук ОСОБА_5
06 лютого 2016 року автомобіль під керування відповідача потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої загинула дочка позивача ОСОБА_3 .
Відповідача було засуджено до п`яти років позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
Після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 деякий час проживав у спірній квартирі, однак згодом забрав свої речі та добровільно виїхав з квартири разом з онуками, і більше не повертався.
З того часу, за винятком періоду відбування покарання, останній проживає за іншою адресою і повертатися наміру не проявляє.
ОСОБА_2 був звільнений з місць позбавлення волі 12 лютого 2021 року. Після звільнення до квартири АДРЕСА_1 так і не прибув.
Отже, відповідач понад один рік не проживає у житловому приміщенні за місцем реєстрації, комунальних послуг не сплачує, відтак є таким, що втратив право користування квартирою.
Позивач просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 26 квітня 2022 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що одним із співвласників квартири АДРЕСА_1 є дочка відповідача ОСОБА_4, 2006 року народження, яка на даний час проживає разом з ним. Окрім цього, у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є малолітній син ОСОБА_5, 2012 року народження, який також на даний час проживає з батьком. Оскільки ОСОБА_3, яка є співвласником квартири АДРЕСА_1, померла, відтак її діти: неповнолітня ОСОБА_4 та малолітній ОСОБА_5 вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті матері, яка складається із частки у вказаній квартирі. Відтак відповідач ОСОБА_2, як член сім`ї співвласників житлового приміщення, має право на користування таким житлом. Більше того, згідно із частиною першою статті 177 СК України, батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси. Оскільки мати малолітнього ОСОБА_5 померла, а місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2, то саме вказане житлове приміщення є місцем проживання малолітньої дитини (одного з батьків), відтак вимоги позивача суперечать статті 29 ЦК України.Згідно із наданими в судовому засіданні поясненнями сторін між ними склалися неприязні відносини, через що відповідач залишив місце реєстрації та позбавлений можливості вільно та безперешкодно користуватися квартирою. Окрім того, ОСОБА_2 до 12 лютого 2021 року відбував покарання у місцях позбавлення волі. Виходячи з цього, суд першої інстанції зробив висновок, що відповідач не проживав у спірній квартирі з поважних причин.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в силу трагічних життєвих обставин, пов`язаних із загибеллю в ДТП доньки позивача, винним у чому вироком суду визнано відповідача, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склались вкрай напружені та неприязні стосунки, в результаті чого відповідач залишив спірну квартиру, як місце свого постійного проживання, та з 2016 року разом з неповнолітніми дітьми, які є та залишаються співвласниками спірної квартири, проживає за межами цієї квартири. Неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (2006 та 2012 років народження), як співвласники спірної квартири, мають усі права на користування цією квартирою, як своєю власністю, в тому числі - і право на проживання у ній. В той же час, за змістом статті 29 ЦК України, місцем проживання неповнолітнього є місце проживання його батьків або одного з них. Оскільки мати неповнолітніх загинула, то з 2016 року їхнім місцем проживання є місце проживання батька - відповідача ОСОБА_2, який (у відповідності до частини 1 статті 177 СК України) без спеціальних на те повноважень зобов`язаний управляти майном, належним його дітям, дбати про його збереження та використання в інтересах дітей. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що визнання відповідача таким, що втратив право на користування спірною квартирою, співвласниками якої є його неповнолітні діти, безпосередньо зачіпає права та інтереси цих дітей. Крім того, позивачем даний позов було подано лише через 10 місяців після звільнення відповідача з місць позбавлення волі, тобто відповідачем не доведено, що особа є відсутньою у спірному житлі без поважних причин понад один рік.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 квітня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач добровільно виїхав із квартири АДРЕСА_1, в якій він зареєстрований. З того часу проживає за іншою адресою і повертатись наміру не має. В суді першої інстанції відповідач пояснив, що має лише намір зберегти квартиру для своїх дітей, однак, проживати в даному приміщенні до того часу, поки його колишня теща ОСОБА_1 не помре, наміру не має. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову, посилаючись на порушення прав відповідача на користування та розпорядження квартирою, як батька неповнолітніх дітей. Однак, право батька на розпорядження і користування майном неповнолітніх дітей в їхніх інтересах і особисте право особи, яке виникає у неї після реєстрації місця проживання у житловому приміщенні - ці різні права, і, позбавлення особи його особистого права на розпорядження майном, не впливає на право особи як батька неповнолітніх дітей, так як такого права відповідача позбавити ніхто не вправі, хіба що у разі позбавлення останнього батьківських прав.
Мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції повністю відрізняється від мотивації суду першої інстанції, однак, незважаючи на те, суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції в силі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 464/8705/21 з суду першої інстанції.
У грудні 2022 року матеріали цивільної справи № 464/8705/21 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 07 листопада 2022 року зазначено, що у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини
Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_3 (дочка позивач) та ОСОБА_4 (онука позивача).
08 лютого 2010 року у спірній квартирі зареєстровано відповідача ОСОБА_2 - чоловіка ОСОБА_3 .
У 2012 році у подружжя ОСОБА_8 народився син ОСОБА_7, який також зареєстрований у спірній квартирі.