Постанова суду № 520/22/19 від 18.01.2023 про визнання нерухомого майна іпотекою та звернення стягнення на предмет іпотеки

Постанова

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 520/22/19

провадження № 61-20438св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сегура-Капітал",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

треті особи:ОСОБА_5, Комунальне підприємство "Право", Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Радіонов Олександр Леонідович, Гусіної Дар`ї Вікторівни, в інтересах якої діє адвокат Пушок Сергій Володимирович, Чеботарьової Галини Іванівни, ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 16 липня 2020 року у складі судді Салтан Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль"), яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Комунальне підприємство "Право" (далі - КП "Право"), Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (далі - Інспекція ДАБК в Одеській області), Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про визнання нерухомого майна іпотекою та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 27 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_5 укладений договір споживчого кредиту 014/0076/74/73926, відповідно до умов якого позичальник отримав кредитні кошти у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 214 928 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,1 % річних, строком до 27 квітня 2021 року.

10 липня 2009 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_5 укладена додаткова угода № 1, відповідно до умов якої сторони домовились пункт 1.4 кредитного договору викласти у новій редакції, відповідно до якої процентну ставку за користування кредитом встановлено у розмірі 12,85 % річних.

23 вересня 2013 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_5 укладена додаткова угода № 014/0076/74/73926/81-1-0-00/5998, згідно з якою, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, сторони дійшли згоди врегулювати виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту викладений у новій редакції в додатках № 1 та № 2.

17 червня 2014 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_5 укладена додаткова угода № 014/0076/74/73926/81-1-0-00/7752, відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, сторони дійшли згоди врегулювати виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту, викладений у новій редакції в додатках № 1 та № 2.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди строк кредиту збільшено на 36 календарних місяців, у зв`язку з чим пункт 1.2, викладений у новій редакції, датою остаточного погашення кредиту визначено 27 квітня 2024 року. Строк кредиту складає 204 місяці.

Також, на підставі додаткової угоди з 17 червня 2014 року фактичну заборгованість за сумою кредиту збільшено на суму заборгованості за процентами, у зв`язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику. Також тимчасово, на період з 15 липня 2014 року до 14 січня 2015 року сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу зі сплати суми кредиту та змінити строк його сплати відповідно до графіку повернення кредиту та сплати інших платежів, що є додатком до додаткової угоди.

Згідно з пунктом 4 додаткової угоди тимчасово, на період з 17 червня 2014 року до 14 грудня 2014 року (включно) сторони домовились встановити процентну ставку за користування кредитом у розмірі 8,00 % річних. Після 14 грудня 2014 року проценти за кредитом розраховуються на підставі процентної ставки передбаченої пунктом 1.4 кредитного договору.

Відповідно до пункту 4 додаткової угоди, якщо протягом вищезазначеного строку позичальник прострочив виконання своїх грошових зобов`язань за кредитним договором на більш ніж 30 календарних днів, процентна ставка, передбачена пунктом 4 додаткової угоди, припиняє застосовуватися і проценти за кредитом розраховуються за процентною ставкою, визначеною у пункті 1.4. кредитного договору, з 31 календарного дня з дати прострочення. При цьому позичальник зобов`язаний протягом вищезазначеного 30-денного строку з`явитися до кредитора (його підрозділу) і підписати новий графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 09 липня 2009 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_5 укладений договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М., зареєстрований в реєстрі за номером 5145.

Згідно з пунктом 1.1 договору іпотеки відповідно до умов цього договору іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - будівлю № 1 пансіонату сімейного відпочинку, загальною площею 238,6 кв. м, у тому числі житловою площею 100,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Предмет іпотеки належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 18 червня 2009 року, зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" (далі - КП "Одеське МБТІ та РОН"), реєстраційний № 27637614.

Відповідно до умов пункту 7.1. договору іпотеки іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, а в разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у наступних випадках: у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання всіх або окремих зобов`язань, що забезпечені іпотекою згідно зі статтею 2 цього договору, та в інших випадках, передбачених кредитним договором; у разі порушення іпотекодавцем всіх або окремих засвідчень і гарантій, вказаних у статті 3 цього договору, та/або у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем всіх або окремих обов`язків, встановлених цим договором.

За вибором іпотекодержателя застосовується один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, визначений у цьому договорі та задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема, за рішенням суду (пункту 7.3.1 пункту 7.3 договору іпотеки).

17 червня 2014 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_5 укладена додаткова угода до договору іпотеки, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди і вирішили викласти пункт 2.1 договору іпотеки в новій редакції.

У ході проведення претензійно-позовної роботи було виявлено, що ОСОБА_5 розділив предмет іпотеки на декілька окремих об`єктів, змінив адресу та продав.

Київський районний суд м. Одеси своїм рішенням від 17 січня 2019 року у справі № 520/5439/18 задовольнив позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист порушеного права шляхом солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнув солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" прострочену заборгованість за кредитним договором від 27 квітня 2007 року, яка станом на 12 квітня 2018 року становить 91 946,67 дол. США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату ухвалення рішення становить 2 574 506,76 грн.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання кредитного договору удаваним правочином відмовив.

25 лютого 2019 року на виконання рішення Київського районного суду м. Одеси у справі № 520/5439/18 видані виконавчі листи, які станом на дату подання уточненої позовної заяви про визнання майна іпотекою банку, звернення стягнення на предмет іпотеки, знаходяться на примусовому виконанні.

За результатом виконавчих дій, які були здійснені приватним виконавцем, предмет іпотеки - будівля № 1 пансіонату сімейного відпочинку, загальною площею 238,6 кв. м, у тому числі житловою площею 100,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, поділений на 4 об`єкти:

1) нежитлові приміщення - апартаменти № НОМЕР_1, загальною площею 68,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_7, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 6-884, виданий 18 червня 2015 року;

2) квартира АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 6832, виданий 11 грудня 2014 року;

3) нежитлові приміщення - апартаменти, загальною площею 52,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1185, виданий 21 грудня 2012 року;

4) нежитлові приміщення - апартаменти № НОМЕР_2, загальною площею 64, 7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3546, виданий 03 грудня 2014 року.

Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою 29 лютого 2012 року, Інспекцією ДАБК в Одеській області прийнято в експлуатацію чотири самостійні приміщення-апартаменти, які утворені після реконструкції будівлі № 1 пансіонату сімейного відпочинку.

Згідно з довідками адресного реєстру міста Одеси від 22 грудня 2011 року зарезервована наступна адреса об`єктів нерухомого майна - нежитлові приміщення - апартаменти:

1) АДРЕСА_2, нежитлове приміщення № 1, загальною площею 56,1 кв. м;

2) АДРЕСА_2, нежитлове приміщення № 2, загальною площею 59,1 кв. м;

3) АДРЕСА_2, нежитлове приміщення № 3, загальною площею 52,8 кв. м;

4) АДРЕСА_2, нежитлове приміщення № 4, загальною площею 64,7 кв. м.

31 жовтня 2012 року на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації замість свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 18 червня 2019 року, на підтвердження, що об`єкт розташований за адресою: АДРЕСА_2, в цілому дійсно належить ОСОБА_5 на праві приватної власності були видані:

1) свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення - апартаменти № 1. Об`єкт в цілому складається з приміщень загальною площею 56,1 кв. м;

2) свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення - апартаменти № 2. Об`єкт в цілому складається з приміщень загальною площею 59,1 кв. м;

3) свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення - апартаменти № 3. Об`єкт в цілому складається з приміщень загальною площею 52,8 кв. м;

4) свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення - апартаменти № 4. Об`єкт в цілому складається з приміщень загальною площею 64,7 кв. м.

Посилаючись на вищевказане, АТ "Райффайзен Банк Аваль" просило суд:

- визнати іпотекою нерухоме майно АТ "Райффайзен Банк Аваль" - нежитлові приміщення - апартаменти № 1, загальною площею 68,1 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 6-884, виданого 18 червня 2015 року; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у сумі 599 606,51 дол. США, що за курсом НБУ становить 16 654 009,65 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлові приміщення - апартаменти № НОМЕР_1, загальною площею 68,1 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_7, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу встановити на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна;

- визнати іпотекою нерухоме майно АТ "Райффайзен Банк Аваль" - квартиру АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 6832, виданого 11 грудня 2014 року; у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у сумі 599 606,51 дол. США, що за курсом НБУ становить 16 654 009,65 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_2, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу встановити на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна;

- визнати іпотекою нерухоме майно АТ "Райффайзен Банк Аваль" - нежитлові приміщення - апартаменти № 3, загальною площею 52,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1185, виданого 21 грудня 2012 року; у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у сумі 599 606,51 дол. США, що за курсом НБУ становить 16 654 009,65 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлові приміщення - апартаменти, загальною площею 52,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_3, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу встановити на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна;

- визнати іпотекою нерухоме майно АТ "Райффайзен Банк Аваль" - нежитлові приміщення - апартаменти № 4, загальною площею 64,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 3546, виданий 03 грудня 2014 року; у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у сумі 599 606,51 дол. США, що за курсом НБУ становить 16 654 009,65 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлові приміщення - апартаменти № 4, загальною площею 64,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу встановити на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Київський районний суд м. Одеси своїм рішенням від 16 липня 2020 року позов АТ "Райффайзен Банк Аваль" задовольнив.

Визнав іпотекою нерухоме майно АТ "Райффайзен Банк Аваль" - нежитлові приміщення - апартаменти № 1, загальною площею 68,1 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_7, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 6-884, виданого 18 червня 2015 року.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у сумі 599 606,51 дол. США, що за курсом НБУ становить 16 654 009,65 грн, звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлові приміщення - апартаменти № НОМЕР_1, загальною площею 68,1 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_7, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Початкову ціну продажу встановив на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Визнав іпотекою нерухоме майно АТ "Райффайзен Банк Аваль" - квартиру АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 6832, виданого 11 грудня 2014 року.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у сумі 599 606,51 дол. США, що за курсом НБУ становить 16 654 009,65 грн, звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_2, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Визнав іпотекою нерухоме майно АТ "Райффайзен Банк Аваль" - нежитлові приміщення - апартаменти, загальною площею 52,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1185, виданого 21 грудня 2012 року.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у сумі 599 606,51 дол. США, що за курсом НБУ становить 16 654 009,65 грн, звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлові приміщення - апартаменти, загальною площею 52,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_3, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Визнав іпотекою нерухоме майно АТ "Райффайзен Банк Аваль" - нежитлові приміщення - апартаменти № 4, загальною площею 64,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 3546, виданий 03 грудня 2014 року.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у сумі 599 606,51 дол. США, що за курсом НБУ становить 16 654 009,65 грн, звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлові приміщення - апартаменти № 4, загальною площею 64,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, укладаючи кредитний договір та додаткові угоди до нього, позичальник ОСОБА_5 зобов`язався повернути кредитні кошти на умовах, встановлених цим договором. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 09 липня 2009 року між банком та ОСОБА_5 укладений договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М., зареєстрований в реєстрі за номером 5145. Предметом іпотеки згідно з пунктом 1.2 договору іпотеки є нерухоме майно: будівля № 1 пансіонату сімейного відпочинку, загальною площею 238,6 кв. м, в тому числі житловою площею 100,2 кв. м на АДРЕСА_1 .

Під час виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року у справі № 520/5439/18 за позовом АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист порушеного права шляхом солідарного стягнення заборгованості, що виникла за кредитним договором від 27 квітня 2007 року № 014/0076/74/73926, позивачеві стало відомо, що предмет іпотеки: будівля № 1 пансіонату сімейного відпочинку, загальною площею 238,6 кв. м, в тому числі житловою площею 100,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, поділено на 4 самостійні об`єкти (нежитлові приміщення-апартаменти та квартиру). В подальшому вказані об`єкти нерухомості відчужені на підставі правочинів, які були укладені без згоди банку, що призвело до порушення прав позивача як іпотекодержателя.

Також суд першої інстанції виходив з того, що поділ, виділ, реконструкція, зміна площі та функціонального призначення іпотечного майна не припиняють іпотеку по суті. Спірне майно не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, оскільки створене з прив`язкою до вже існуючої заставленої нерухомості, з використанням її функціональних елементів. Позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про зміну адреси об`єктів лише з 12 квітня 2018 року, отримавши витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та ознайомитись з правовстановлюючими документами представник позивача зміг лише після отримання судом зазначених копій, тобто після червня - липня 2019 року. При цьому, відповідачі не довели, що банк був обізнаний про зміну адрес та власників іпотечного майна.

У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сегура-Капітал" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Сегура-Капітал) звернулося до суду з заявою про заміну у виконавчому провадженні стягувача на його правонаступника у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів № 520/22/19, виданих Київським районним судом м. Одеси.

Київський районний суд м. Одеси своєю ухвалою від 10 лютого 2021 року заяву ТОВ "Фінансова компанія "Сегура-Капітал" про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі залишив без задоволення.

Одеський апеляційний суд своєю постановою від 25 листопада 2021 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року змінив в частині мотивування.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що кредитні зобов`язання позичальником належним чином не виконані, відомостей про їхнє повне чи часткове виконання до суду не надано. Виконання грошових зобов`язань було забезпечено укладенням іпотечного договору, який зберігає свою чинність до моменту виконання грошових зобов`язань як відповідно до договору, так і за теорією цивільного права як додаткова вимога до основного зобов`язання. Банк розпочав процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності невиконаного зобов`язання. Відомості щодо наявних спорів між іпотекодержателем та іпотекодавцем (позичальником) стосовно майна, переданого в іпотеку відсутні.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Отже, сторона правочину має виправдане та встановлене законом право очікувати від іншої сторони добросовісної поведінки щодо виконання договору. При цьому законодавство не зобов`язує сторону правочину вчиняти дії щодо перевірки добросовісності виконання договору контрагентом. Така поведінка презюмується. Якщо сторона порушує договір та недобросовісно виконує зобов`язання, законом передбачені механізми притягнення такої особи до відповідальності. Апеляційний суд зауважив, що в контексті наведеного, іпотекодержатель міг об`єктивно знаходитися в умовах необізнаності недобросовісних дій контрагента, що безпосередньо впливає на правову кваліфікацію правовідносин та оцінку обставин цієї справи.

Перевіряючи доводи заявників щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд на підставі матеріалів справи встановив, що суд першої інстанції видалився до нарадчої кімнати, проте під час ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог дійшов висновку про необхідність додаткового встановлення обставин, які мають значення для справи та 24 грудня 2019 року постановив ухвалу про повернення до з`ясування обставин справи.

З огляду на те, що процесуальним законодавством передбачена можливість повернення суду до з`ясування обставин справи після виходу до нарадчої кімнати, що мало місце у цій справі, апеляційний суд відхилив відповідні доводи апеляційної скарги. А інших доводів щодо допущення процесуальних порушень чи наявності підстав для відводу під час розгляду справи судом першої інстанції заявником наведено не було.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

1) У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року засобами електронного зв`язку з накладенням електронного цифрового підпису, ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Радіонов О. Л., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_3 і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Плати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19) та постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/9126/17-ц (провадження № 61-36495св18), від 19 лютого 2020 року у справі № 757/21653/15-ц (провадження № 61-38423св18), від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16 (провадження № 61-547св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 750/10899/19 (провадження № 61-11725св20).

Касаційна скарга ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Радіонов О. Л., мотивована тим, що, пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання й мав би пред`явити позов про звернення стягнення на предмет іпотеки протягом трьох років з моменту направлення цієї вимоги. Заявник зазначає, що така позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду та Верховного Суду України у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14?154цс18), постановах Верховного Суду України від 09 вересня 2015 року у справі № 6-933цс15, від 09 листопада 2016 року у справі № 6?2251цс16. Проте апеляційний суд на вказане уваги не звернув та не застосував до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності, оскільки, на думку заявника, строк звернення стягнення на предмет іпотеки розпочався з 25 серпня 2015 року, враховуючи ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18 січня 2017 року у справі № 520/15919/15-ц за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заявник зазначає, що він не є позичальником за кредитним договором та ніколи не отримував кредитних коштів. За цим кредитним договором позичальником є ОСОБА_5 та його дружина. Він, набувши у власність нежиле приміщення - апартаменти за відплатним договором від 21 грудня 2012 року, у розумінні положень статті 41 Конституції України та статей 12, 321, 330, 334 ЦК України є добросовісним набувачем, та починаючи з часу укладення договору є єдиним власником нежитлового приміщення-апартаментів № 3 на АДРЕСА_2 . З того часу, банк не оскаржував будь-який з правочинів та лише 02 січня 2019 року звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також апеляційний суд ухвалив судове рішення всупереч висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

2) У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року, ОСОБА_7, в інтересах якої діє адвокат Пушок С. В.,просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_7 і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 564/2199/15-ц (провадження № 61-2404св18), від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13ц (провадження № 61-3872св18), від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/9126/17-ц (провадження № 61-36495св18), від 19 лютого 2020 року у справі № 757/21623/15-ц (провадження № 61?38423св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 219/7462/15-ц (провадження № 61?11012св18), від 08 вересня 2021 року у справі № 750/10899/19 (провадження №61-11725св20).

Касаційна скарга ОСОБА_7, в інтересах якої діє адвокат Пушок С. В., мотивована тим, що АТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ТОВ "Сегура-Капітал", звернулося до суду, серед іншого, з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки. Тобто предметом позову у цій справі є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором, а отже початок перебігу строку звернення до суду з такими вимогами розпочинається у відповідності до норм чинного законодавства, які регулюють питання саме звернення стягнення на предмет іпотеки. Також заявник звертає увагу на те, що апеляційний суд всупереч вимог статей 257, 261 ЦК України не застосував до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності.

Крім того, заявник аргументує, що вона набула у власність саме апартаменти № 1, що розташовані на АДРЕСА_2, що в свою чергу свідчить про те, що вказаний об`єкт нерухомого майна не є предметом іпотеки, переданий ОСОБА_5 в іпотеку з метою забезпечення виконання умов кредитного договору, а тому положення статті 23 Закону України 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон України "Про іпотеку") до спірних правовідносин не застосовуються. На момент укладення нею договору купівлі-продажу від 18 червня 2015 року вказані апартаменти під забороною відчуження не перебували, запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження, Державному реєстрі іпотек був відсутній.

Разом з цим, апеляційний суд залишив поза увагою, що позивачем не надано до суду жодного доказу правильності наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором, в рахунок якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки. Заявник вважає розмір такої заборгованості завищеним та, посилаючись на положення частини третьої статті 551 ЦК України, просить зменшити розмір нарахованої позивачем пені, врахувавши приписи статей 256, частини другої статті 258, частини четвертої статті 267 ЦК України.

3) У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_4 і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) та у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/9126/17-ц (провадження № 61?36495св18), від 19 лютого 2020 року у справі № 757/21623/15-ц (провадження № 61-38423св18), від 08 вересня 2021 року у справі № 750/10899/19 (провадження № 61-11725св20), від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16 (провадження № 61-547св21).

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що апеляційний суд не застосував до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності, що передбачено статтями 257, 261 ЦК України.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року, ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 564/2199/15-ц (провадження № 61-2404св18), від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13ц (провадження № 61-3872св18), від 19 лютого 2020 року у справі № 57/21623/15?ц (провадження № 61-38423св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 219/7462/15-ц (провадження № 61-11012св18).

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що банк, направивши ОСОБА_5 вимогу про дострокове повернення кредитних коштів від 06 серпня 2015 року, яку позичальник отримав 25 серпня 2015 року, фактично змінив строк виконання зобов`язання за кредитним договором, і в свою чергу, позичальник зобов`язаний був здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі до 05 жовтня 2015 року (05 серпня 2015 року + 60 календарних днів). Позичальник не здійснив дострокового погашення заборгованості у встановлений строк, внаслідок чого права банка з 06 жовтня 2015 року вважались порушеними.

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що суди не застосували до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності, про застосування якої було заявлено нею у суді першої інстанції.

Також заявник наголошує на тому, що оскарженими судовими рішеннями порушено положення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказуючи, що вона є добросовісним набувачем спірного об`єкта нерухомості.

Не погоджується заявник і з розміром заборгованості, в рахунок якої банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки. На думку заявника, наданий банком розрахунок викликає великі сумніви. З метою встановлення дійсного розміру заборгованості за кредитним договором, судом апеляційної інстанції у представника позивача (ТОВ "Сегура-Капітал") витребовувався належним чином оформлений розрахунок заборгованості, проте незважаючи на те, що позивачем не наданий такий розрахунок, суд апеляційної інстанції ухвалив рішення, беручи до уваги розрахунок, що був наданий банком. Заявник зазначає, що в предмет доказування у цій справі входить не лише розмір заборгованості, а й правильність обчислення суми заборгованості та її складових (основної суми заборгованості, процентів за користування кредитом та штрафних санкцій) у відповідності до умов договору, що підлягає дослідженню у судовому засіданні. Такий розрахунок повинен був наданий з розбивкою зазначених сум сплати та заборгованості за кожний місяць окремим рядком у відповідності до графіка погашення кредиту протягом усього періоду, за який нараховувалась заборгованість.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що 27 квітня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_5 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 214 928 дол. США, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14,1 % річних, строком до 27 квітня 2021 року (а. с. 14-17, т. 1).

10 липня 2009 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_5 укладена додаткова угода № 1, відповідно до умов якої сторони домовились пункт 1.4. кредитного договору викласти в новій редакції, відповідно до якої процентну ставку за користування кредитом встановлено 12,85 % річних (а. с. 21, т. 1).

23 вересня 2013 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_5 укладена додаткова угода № 014/0076/74/73926/81-1-0-00/5998, відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, сторони дійшли згоди врегулювати виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту викладений у новій редакції в додатках № 1 та № 2.

17 червня 2014 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_5 укладена додаткова угода № 014/0076/74/73926/81-1-0-00/7752, відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, сторони дійшли згоди врегулювати виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту викладений у новій редакції в додатках № 1 та № 2 (а. с. 22-23, т. 1).

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди строк кредиту збільшено на 36 календарних місяців, у зв`язку з чим пункт 1.2 викладений у новій редакції, датою остаточного погашення кредиту визначено 27 квітня 2024 року. Строк кредиту складає 204 місяці.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 09 липня 2009 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_5, укладений договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М., зареєстрований в реєстрі за номером 5145 (а. с. 29-32, т. 1).

Предмет іпотеки належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 18 червня 2009 року, зареєстроване в КП "Одеське МБТІ та РОН", реєстраційний № НОМЕР_3 (а. с. 34, т. 1).

Суди також встановили, що Київський районний суд м. Одеси своїм рішенням від 17 січня 2019 року у справі № 520/5439/18 позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист порушеного права шляхом солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" прострочену заборгованість за кредитним договором від 27 квітня 2007 року, яка станом на 12 квітня 2018 року становить 91 946,67 дол. США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату ухвалення рішення становить 2 574 506,76 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовив.

Отже, оскільки позичальник не виконав належним чином умови кредитного договору та не повернув кредитору заборгованість, кредитор отримав право звернути стягнення на предмет іпотеки, яким було забезпечено виконання кредитних зобов`язань в рахунок погашення заборгованості.

Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої 29 лютого 2012 року, Інспекцією ДАБК в Одеській області прийнято в експлуатацію чотири самостійні приміщення-апартаменти, які утворені після реконструкції будівлі № 1 пансіонату сімейного відпочинку.

Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 жовтня 2012 року № 783 встановлена адреса та нумерація нежитловим приміщенням - апартаментам: АДРЕСА_2, нежитлове приміщення № 1; АДРЕСА_2, нежитлове приміщення № 2; АДРЕСА_2, нежитлове приміщення № 3; АДРЕСА_2, нежитлове приміщення № 4 (а. с. 153, т. 2).

Вказані окремі об`єкти нерухомого майна були відчужені, за результатами чого, нежитлові приміщення - апартаменти № 1, загальною площею 68,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2, належать ОСОБА_7, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 6-884, укладений 18 червня 2015 року. Вказане нерухоме майно ОСОБА_5 відчужено ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу від 18 грудня 2012 року. У подальшому ОСОБА_10 продав вказане майно ОСОБА_11 за договором від 18 червня 2015 року (а. с. 82, 66, т. 2).

................

Перейти до повного тексту