Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 279/1075/22
провадження № 61-9586св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на заочне рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 липня 2022 року у складі судді Коваленко В. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк", банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 47,5 кв. м, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22 травня 2006 року № 283/40-52 у сумі 131 404,37 грн шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, та вирішити питання про судові витрати.
Як на підставу заявлених вимог банк посилався на те, що 22 травня 2006 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 283/40-52, на забезпечення належного виконання якого в той же день між баком і ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 283/40-52, за умовами якого іпотекодавці передали в іпотеку спірну квартиру.
У зв`язку з невиконаним зобов`язанням станом на 08 жовтня 2021 року заборгованість позичальника становить 131 404,37 грн, з яких: 120 670,85 грн -заборгованість за кредитом; 10 733,52 грн -заборгованість за відсотками.
Ураховуючи наведене, АТ "Альфа-Банк" просило позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області заочним рішенням від 14 липня 2022 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що банк обрав неналежний спосіб захисту, адже умовами іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя на продаж від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі шляхом укладання договору купівлі-продажу.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Житомирський апеляційний суд постановою від 31 серпня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задовольнив частково. Заочне рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 липня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив з інших підстав.
Постанова апеляційного суду мотивована передчасним зверненням банку до суду з цим позовом, оскільки позивач не виконав вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку", адже не надав доказів отримання відповідачами відповідних досудових вимог. Тобто банк не дотримався порядку, що передує прийняттю рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 29 вересня 2022 року, АТ "Альфа-Банк" просить скасувати заочне рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 липня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, помилково вказав на те, що позивач перед зверненням до суду з цим позовом не дотримав процедури передбаченої статтею 35 Закону України "Про іпотеку" та не дочекався вручення відповідачам повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, адже така процедура не передбачена жодним законом при зверненні до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.
Позовна вимога банку сформульована таким чином, що рішення суду буде виконуватися під час виконавчого провадження, а відповідно, реалізація предмета іпотеки відбуватиметься шляхом проведення прилюдних торгів. Тобто мова не йшла про укладання банком договору купівлі-продажу.
АТ "Альфа-Банк" як кредитор керувалося чітко визначеними нормами матеріального права та висновками Великої Палати Верховного Суду, однак порушене право банку не захищено.
Звертаючись з касаційною скаргою банк зазначив, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, отже, містить присилання, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
22 листопада 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 травня 2006 року між Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", і ОСОБА_3 укладено договір кредиту № 283/40-52, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 20 000,00 дол. США.
З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором між АТ "Укрсоцбанк" і ОСОБА_1, ОСОБА_2 22 травня 2006 року укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 47,5 кв. м. Вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 126 250,00 грн, або 25 000,00 дол. США за курсом НБУ на день видачі кредиту.
У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у позичальника виникла заборгованість.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.