ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 910/13118/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідача - Каракаша В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу МАРА БЕТАЙЛІГУНГСВЕРВАЛЬТУНГС ГмбХ (MARA Beteiligungsverwaltungs GmbH) в інтересах Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка"
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Руденко М.А., судді - Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.)
від 01.11.2022,
у справі за позовом МАРА БЕТАЙЛІГУНГСВЕРВАЛЬТУНГС ГмбХ (MARA Beteiligungsverwaltungs GmbH) в інтересах Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка"
до ОСОБА_1
про стягнення 1 311 607,92 грн
В С Т А Н О В И В:
у серпні 2021 року МАРА БЕТАЙЛІГУНГСВЕРВАЛЬТУНГС ГмбХ (MARA Beteiligungsverwaltungs GmbH) в інтересах ПрАТ з ІІ "Слобожанська Будівельна Кераміка" звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ з ІІ "Слобожанська Будівельна Кераміка" збитків в сумі 1 311 607,92 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 311 607,92 грн збитків та 19 674,12 грн судового збору.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 стягнуто з відповідача на користь позивача 75 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.
Постановою Верховного Суду від 07.09.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 залишено без змін.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 скасовано.
Задоволено частково заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат. Стягнуто з ПрАТ з ІІ "Слобожанська Будівельна Кераміка" на користь ОСОБА_1 21 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 72 964,31 грн - в суді апеляційної інстанції.
У грудні 2022 року МАРА БЕТАЙЛІГУНГСВЕРВАЛЬТУНГС ГмбХ (MARA Beteiligungsverwaltungs GmbH) в інтересах ПрАТ з ІІ "Слобожанська Будівельна Кераміка" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказану додаткову постанову і прийняти нове рішення, яким вимоги відповідача про розподіл судових витрат задовольнити частково, зменшити суму відшкодування позивачем витрат відповідача на правничу допомогу на 50 %, а у стягненні "гонорару успіху" - відмовити.
Підставами для скасування судового рішення відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Стверджує, що судом застосовано статтю 15, частини 3, 4 статті 126, частини 5-7, 9 статті 129 ГПК України, статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" без урахування висновків, щодо застосування цих статей у подібних правовідносинах, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, у постанові Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 915/294/21, у додаткових постановах Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 910/3547/21, від 15.11.2022 у справі №873/29/22.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вважає додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін.
Вказує на суперечливу позицію позивача щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу, а саме: ним заявлено до відшкодування 81 000,00 грн витрат на правничу допомогу у місцевому суді виключно за одну інстанцію, проте позивач вважає, що стягнуті апеляційним судом витрати відповідача (з урахуванням зменшення судом) в сумі 21 000,00 грн за розгляд в суді першої інстанції та в сумі 72 964,31 грн за розгляд в суді апеляційної інстанції - надмірними. Зазначає, що причиною майнових втрат позивача є його поведінка щодо подання безпідставного та надуманого позову.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми його витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, які він планує понести у зв`язку з касаційним переглядом додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2022.
08.02.2023 представник позивача адвокат Фадєєв А.Є. подав клопотання про відкладення розгляду справи з врахуванням строків закінчення воєнного стану, яке обґрунтовано тим, що в Україні введено воєнний стан, наявні проблеми з електропостачанням та аварійні відключення споживачів, адвокат є внутрішньо переміщеною особою, що перешкоджає йому належним чином забезпечити позивачу правову допомогу, яка стосуються касаційного розгляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з такої, зокрема, підстави: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для відкладення розгляду справи.
З огляду на вищевикладене та те, що позивач був завчасно повідомлений про дату, час і місце судового засідання в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду відповідно до вимог ст. 120 ГПК України, клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи необхідно залишити без задоволення. Водночас, явку представників сторін не було визнано обов`язковою, про що свідчить ухвала Верховного Суду від 16.01.2023, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду касаційної скарги позивача та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п. п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.