ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 200/220/20-а
адміністративне провадження № К/9901/28948/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Хохуляка В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов`янська індустріальна спілка "Сода" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2020 (суддя Смагар С.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 (головуючий суддя Сіваченко І.В., судді Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.),
У С Т А Н О В И В:
У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Слов`янська індустріальна спілка "Сода" (далі - ТОВ "Слов`янська індустріальна спілка "Сода", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС, відповідач), у якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу від 12.11.2019 №Ю-1599-25 про сплату борги (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 5 115 881,20 грн.
Обґрунтовуючи позов, Товариство стверджувало, що вимога від 12.11.2019 №Ю-1599-25 є незаконною, оскільки відповідно до норм Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII), статті 6 та пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ) позивач був звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, в тому числі і від обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, у період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Вказував позивач і на ту обставину, що оскаржувана вимога включає в себе суми єдиного внеску попередніх вимог про сплату боргу, які визнані протиправними та скасовані рішеннями Донецького окружного адміністративного суду, що набрали законної сили.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2020, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020, позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржувана позивачем вимога від 12.11.2019 №Ю-1599-25 про сплату боргу (недоїмки) охоплює період, у якому Товариство звільнялося від виконання обов`язків платника єдиного внеску. Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти йому вимогу про сплату боргу.
ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ГУ ДПС вказує на неправильне застосування судами норм статті 25, пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ без врахування висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18.
Відповідно до доводів, викладених у касаційній скарзі, Верховний Суд ухвалою від 24.12.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Товариство не реалізувало право подати відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.11.2019 відповідно до статті 25 Закону №2464-VІ відповідачем була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-1437-23, відповідно до якої станом на 31.10.2019 за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 5 115 881,20 грн. Зазначена сума недоїмки була нарахована контролюючим органом за період з 20.04.2016 по 20.05.2019, про що свідчить розрахунок вимоги та інтегрована картка платника податків за період з 31.12.2015 по 31.12.2019.
Державна податкова служба України за результатами розгляду скарги Товариства прийняла рішення від 21.12.2019 №14045/6/99-00-08-06-01, яким вимогу залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - так само).
Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Згідно з пунктами 1 і 12 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
За приписами абзаців першого та другого частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 вказаного Закону недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Стаття 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, частина перша якої передбачає, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме: підпункт "б" розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 такого змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична, операція визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
Відповідно до Закону України від 02.03.2015 № 219-VIII пункт 9-3 вважається пунктом 9-4 розділу VIII Закону № 1669-VII.
Пунктом 28 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VІI, але його положення були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону №2464-VI, а зміни безпосередньо до Закону № 2464-VI щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) пункту 9-4 розділу VIII цього Закону внесені не були.