ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 640/8223/22
адміністративне провадження № К/990/25880/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2022 (суддя-доповідач - Н.М. Шевченко)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2022 (суддя-доповідач - О.О. Беспалов, судді - В.Ю. Ключкович, А.Б. Парінов)
у справі № 640/8223/22
за позовом ОСОБА_1
до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправними дій та скасування постанови,
встановив:
Обставини справи
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив:
- визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огрібеніна Л.І. щодо закінчення виконавчого провадження № 65818369;
- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 23.02.2022 № 65818369, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огрібеніним Л.І.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2022, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2022, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто.
3. При постановленні ухвали суд першої інстанції виходив з того, що справу з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби неможливо віднести до малозначних справ або справ незначної складності. А тому з посиланням на положення пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню, оскільки така підписана особою, на підтвердження повноважень якої додано довіреність, яка не надає повноважень фізичній особі, яка не є адвокатом, діяти як представник в суді. Суд апеляційної інстанції підтримав такі висновки суду першої інстанції.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
4. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що представником у такій категорії справ може бути виключно адвокат.
Позиція інших учасників справи
6. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, відсутність якого відповідно до положень частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
7. Ухвалою Верховного Суду від 06.10.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
8. Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2023 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Нормативне врегулювання
9. Приписами Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", що набрав чинності 30.09.2016, Конституцію України доповнено статтею 131-2, у якій передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
10. Вказаним Законом розділ XV "Перехідні положення" Конституції України було доповнено пунктом 16-1, у підпункті 11 якого визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
11. Частиною другою статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
12. Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.
13. За змістом частин першої-другої статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
14. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Оцінка Верховного Суду
15. Отже представництво іншої особи в суді з 01.01.2019 здійснюється адвокатом.
16. Водночас винятком з цього правила є окремі категорії справ, до яких віднесені трудові спори, спори щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, малозначні справи, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
17. За визначенням, що міститься у пункті 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
18. Відповідно до частин другої та третьої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
19. За приписами частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: