ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 160/5278/19
касаційне провадження № К/9901/16547/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року (головуючий суддя - Серьогіна О.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Іванов С.М.; судді - Сафронова С.В., Чередниченко В.Є.)
у справі № 160/5278/19
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
В С Т А Н О В И В:
У червні 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправною та скасування вимоги від 07 грудня 2018 року № Ф-1719-17 про сплату боргу (недоїмки).
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 23 грудня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 07 травня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на безпідставності висновку про узгодженість зобов`язання зі сплати єдиного внеску та штрафних санкцій на підставі вимоги від 31 березня 2016 року № Ф-0005481702 про сплату боргу (недоїмки) та рішення від 19 квітня 2016 року № 0006221702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, оскільки останні ФОП ОСОБА_1 не отримувалися.
Верховний Суд ухвалою від 29 вересня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою платника.
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
27 вересня 2022 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що підставою для прийняття вимоги від 07 грудня 2018 року № Ф-1719-17 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 33946,63 грн послугувало, зокрема, прийняття контролюючим органом на підставі акта від 31 червня 2016 року № 275/04-16-13-02/ НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки вимоги від 31 березня 2016 року № Ф-0005481702 про сплату боргу (недоїмки) на суму 37976,28 грн та рішення від 19 квітня 2016 року № 0006221702 про застосування штрафних санкцій у розмірі 3797,43 грн, які не скасовані в адміністративному або судовому порядку, проте визначені ними суми в повному обсязі позивачем не сплачені.
Обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваної у цій справі вимоги про сплату боргу (недоїмки), ФОП ОСОБА_1 зазначав, що не отримував вимогу від 31 березня 2016 року № Ф-0005481702 та рішення від 19 квітня 2016 року № 0006221702, а тому, на його переконання, врахування визначених ними сум єдиного внеску та штрафних санкцій при розрахунку суми недоїмки згідно з вимогою від 07 грудня 2018 року № Ф-1719-17 є протиправним.
Надаючи оцінку наведеним доводам позивача, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція), вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).