Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 638/6787/20
провадження № 61-13914св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Харківська міська рада,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Сьома харківська міська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 березня 2021 року у складі судді Семіряд І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 14 липня 2021 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Сьома харківська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що восени 2010 року в неї відновилися стосунки з ОСОБА_2, з яким вона познайомилася навесні 2003 року. З жовтня 2010 року вона почала проживати разом з ОСОБА_2 як чоловік та дружина, вони вели спільне господарство, допомагали один одному у побутових справах, мали спільний бюджет, вона вважала ОСОБА_2 своїм чоловіком, а він її дружиною. Розподіл обов`язків у родині був таким, ОСОБА_2 займався матеріально-технічними питаннями, а вона дбала про харчування сім`ї та затишок оселі.
Проживали вони в її квартирі АДРЕСА_1 . Також з ними мешкали її мати ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4 . Факт їхнього спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується копією медичної картки амбулаторного хворого, а також іншими документами.
До жовтня 2010 року ОСОБА_2 проживав за адресою:
АДРЕСА_3, у квартирі, яка належала йому на праві приватної власності. Однак у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 почав проживати з нею за адресою: АДРЕСА_2, ними спільно було прийнято рішення про продаж його квартири АДРЕСА_4 та у червні 2011 квартиру було продано.
22 червня 2011 року ОСОБА_2 придбано однокімнатну квартиру АДРЕСА_5, а за різницю коштів, яка залишилась після продажу та купівлі квартир вони розпочали ремонт. Також у 2014 року вони придбали автомобіль "Nissan", який був зареєстрований на її ім`я.
До літа 2018 року вона з ОСОБА_2 проживали у квартирі АДРЕСА_1, а потім цього ж року квартиру продали та придбали нову двокімнатну квартиру АДРЕСА_6 . На час проведення ремонту у новій квартирі вона, її син ОСОБА_4 та ОСОБА_2 переїхали мешкати у квартиру АДРЕСА_5, а після завершення ремонту переїхали до квартири АДРЕСА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Спільних дітей з ОСОБА_2 вони не мали. Реєструвати шлюб не вважали необхідним, оскільки вважали, що формальний штамп у паспорті не створює міцну сім`ю.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на його майно, у зв`язку з чим 28 лютого 2020 року вона звернулася до Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, зазначаючи, що крім неї інших спадкоємців немає.
28 лютого 2020 року державним нотаріусом Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу № 129/2020, але у зв`язку з тим, що відсутні документи, які підтверджують родинний зв`язок між ОСОБА_2 та нею, державний нотаріус відмовила їй у вчинені нотаріальної дії.
Отже, ОСОБА_1 зазначає, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_2 їй потрібно для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, ОСОБА_1, на підставі статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та статей 1264, 1268, 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просила суд:
- встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 жовтня 2010 року до 14 січня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2, право власності на квартиру
АДРЕСА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 01 жовтня 2010 року до 14 січня 2020 року.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_7 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено те, що вона та ОСОБА_2 спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2010 року до смерті ОСОБА_2, внаслідок чого відповідно до статті 1264 ЦК України ОСОБА_1 як спадкоємець четвертої черги після померлого ОСОБА_2, за відсутності інших спадкоємців у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Тому наявні підстави для визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_5, яка належала спадкодавцю на праві власності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 14 липня 2021 року апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 березня 2021 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про доведеність позивачем факту її спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 2010 року до дня його смерті.
Таким чином, враховуючи факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_2 та відсутність інших спадкоємців наявні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на належну ОСОБА_2 квартиру в порядку спадкування за законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У серпні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга Харківської міської ради на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 березня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 липня 2021 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц, від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15, від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, а також зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказі того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали спільний бюджет та здійснювали спільні витрат, придбавали майно в інтересах їх сім`ї, оскільки сам собою факт перебування у близьких відносинах чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю, тобто не може свідчити про те, що сторони проживали у зазначений період однією сім`єю, а придбане одним з них майно є спільною сумісною власністю.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року справу № 638/6787/20 призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Гуляєва А. В., на касаційну скаргу в якому зазначено, що вимоги касаційної скарги задоволенню не підлягають, оскільки не містять обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 16 січня 2020 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Харків) (а. с. 15).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 11 грудня 2020 року та копії технічного паспорту на квартиру від 17 лютого 2011 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_5 (а. с. 124-127).
За життя ОСОБА_2 заповіту не склав.
28 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі чого у спадковому реєстрі після смерті ОСОБА_2 28 лютого 2020 року заведена спадкова справа № 65598237 (а. с. 32, 33).
Постановою завідувача Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Верещакою Г. Л. від 03 березня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_2 у зв`язку із ненаданням ОСОБА_1 документів, що підтверджують родинні відносини між нею та ОСОБА_2 (а. с. 34).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга Харківської міської ради задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.