Постанова
Іменем України
10 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 462/5971/19
провадження № 61-9870св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - державний нотаріус Першої Львівської державної нотаріальної контори Цікало О. А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 липня 2021 року у складі судді Гедз Б. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних заяв
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - державний нотаріус Першої Львівської державної нотаріальної контори Цікало О. А., про усунення перешкод у користуванні квартирою, визнання недійсними довіреності та договору дарування, визнання права власності у порядку спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 жовтня 2001 року йому належить на праві власності 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 - 2/3 частини даної квартири на підставі договору дарування від 13 червня 2017 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Цікало О. А.
Про набуття відповідачем права власності на 2/3 частини спірної квартири, він дізнався в серпні 2019 року, коли відповідач змінив замки в квартирі, приховав правовстановлюючі документи на квартиру, квитанції про оплату комунальних послуг, медичну документацію його матері ОСОБА_4 та став чинити йому перешкоди у користуванні квартирою.
Позивач вважав довіреність, видану на ім`я ОСОБА_3, та договір дарування 2/3 частини квартири недійсними, позаяк вчинені під впливом обману та за відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_4, оскільки його мати ніколи не подарувала б внукові ОСОБА_2 2/3 частини квартири з огляду на те, що він не брав жодної участі в її утриманні, не сплачував комунальних послуг, ніколи не допомагав матеріально.
Натомість він, займаючись підриємницькою діяльністю, постійно надавав матері допомогу, за власні кошти здійснив її поховання та організував поминальний обід.
Зазначав, що мати повідомляла, що квартира буде належати тільки йому, оскільки його рідний брат - батько відповідача ОСОБА_2, помер задовго до смерті своєї матері, тому йому невідомо, як відповідач заволодів 2/3 частинами спірної квартири.
На його переконання, якби мати бажала подарувати ОСОБА_2 2/3 частин квартири, то безпосередньо підписала б договір дарування.
З огляду на зазначене, відповідач ввів в оману ОСОБА_3, який представляв інтереси ОСОБА_4 на підставі оспорюваної довіреності у правовідносинах з ОСОБА_2 під час укладення договору дарування спірної частки в квартирі, оскільки ОСОБА_3 думав, що є поручителем відповідача, як той йому про це повідомляв.
Посилається на те, що він є єдиним спадкоємцем за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 та за ним слід визнати право власності на 2/3 частини спірної квартири в порядку спадкування після смерті матері.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- усунути перешкоди в користуванні 1/3 частиною квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсними довіреність від 10 травня 2017 року, видану ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3, посвідчену державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Цікало О. А., зареєстровану в реєстрі за № 3-130,
- визнати недійсним договір дарування 2/3 частин квартири АДРЕСА_1 від 13 червня 2017 року, посвідчений державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Цікало О. А.;
- визнати за ним право власності на 2/3 частини даної квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 28 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивоване тим, що, як встановлено під час розгляду справи, волевиявлення ОСОБА_4 на розпорядження своєю частиною квартири на користь саме внука ОСОБА_2 було вільним, відповідало її внутрішній волі.
Водночас суд зазначив, що не відповідають дійсності викладені позивачем в позовній заяві такі обставини: що позивач заховав медичну документацію, оскільки судом така витребовувалася не у відповідача, а саме у комунального некомерційного підприємства "5-та міська клінічна поліклініка м. Львова" і на виконання ухвали скерована до суду; що ОСОБА_2 вмовив свого знайомого ОСОБА_3 аби він став поручителем. Також неправдивими визнано повідомлення позивача про те, що у 2017 році його мати приходила до нього в магазин у центральній частині міста, оскільки такі спростовані інформацією про те, що до 2016 року році матір позивача вже три роки не виходила на вулицю, мала надмірну вагу, страждала рядом захворювань.
Районний суд вважав, що позивачем не доведено факту обману, умислу в діях відповідача ОСОБА_2 на вчинення обману та не спростовано належними та допустимими доказами презумпції правомірності договору. За такої умови ОСОБА_3, підписуючи договір дарування, діяв в межах наданих йому довіреністю повноважень, усвідомлював значення своїх дій, зміст договору йому було роз`яснено нотаріусом, що підтверджується пунктом 10 договору дарування частини квартири.
Водночас суд першої інстанції взяв до уваги висновок експерта за результатами судової почеркознавчої експертизи № 5750 від 18 грудня 2020 року, відповідно до якого запис "ОСОБА_1" та підпис від імені ОСОБА_4, розташовані в лінійці після слова "ПІДПИС": довіреності ОСОБА_4 про уповноваження ОСОБА_3 подарувати належні їй на праві власності 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 онукові ОСОБА_2, складеної і нотаріально засвідченої 10 травня 2017 року державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Цікало О. А. /реєстр. № 3-130/, виконані ОСОБА_4 під дією незвичних чинників природного характеру, якими могли бути як поважний вік і загальний хворобливий, так і надмірний психоемоційний стан особи в момент їх виконання.
Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не довів факту чинення перешкод ОСОБА_2 у користуванні квартирою, оскільки суду не надано доказів на підтвердження наведеної обставини та відсутні будь-які звернення в правоохоронні органи з приводу чинення перешкод у користуванні власністю.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 липня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, під час розгляду справи не допустив порушень норм матеріального та/або процесуального права, відтак висновки про відсутність підстав для задоволення позову є обґрунтованими.
Заразом суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_4 за життя не скасовувала у встановленому законом порядку видані нею довіреності та нотаріально посвідчений заповіт на користь свого внука - відповідача ОСОБА_2, що підтверджує її волевиявлення на розпорядження належним їй майном саме на користь відповідача.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність та безпідставність заявлених позивачем позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 липня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні квартирою, визнання недійсними довіреності та договору дарування скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 2/3 частини квартири в порядку спадкування ОСОБА_1 у касаційному порядку не оспорює, а тому Верховний Суд у цій частині судові рішення не переглядає.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції у судовому рішенні процитував висновок експерта за результатами судової почеркознавчої експертизи № 5750 від 18 грудня 2020 року, однак витлумачив його на сторону відповідача ОСОБА_2 та не надав правової оцінки, що означає виконання підпису ОСОБА_4 "під дією незвичних чинників природнього характеру".
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 521/18161/15-ц (провадження № 61-47884св18), від 11 лютого 2019 року у справі № 712/1936/16 (провадження № 61-29843св18), від 26 березня 2020 року у справі № 641/7213/18 (провадження № 61-22188св19), від 08 червня 2022 року у справі № 643/14414/16-ц (провадження № 61-9359св20) та від 08 липня 2022 року у справі № 674/1613/20 (провадження № 61-15877св21), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування апеляційним судом норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 07 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 жовтня 2001 року належало, відповідно, 2/3 частини та 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 6, 7).
10 травня 2017 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Цікало О. А., згідно з яким все своє майно, в тому числі 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 заповіла внукові ОСОБА_2 (том 1, а. с. 37).
10 травня 2017 року ОСОБА_4 також видала довіреність на ім`я ОСОБА_2, яка посвідчена державним нотаріусом Цікало О. А., відповідно до якої уповноважила ОСОБА_2 подавати та отримувати від її імені необхідні заяви, в тому числі заяви, що стосуються її особистої власності, документи та довідки у відповідні установи та організації, отримувати правовстановлюючі документи на будь-яке належне їй майно та реєструвати їх у відповідних органах, отримувати дублікати документів, тощо (том 1, а. с. 38, 39).
10 травня 2017 року державним нотаріусом була посвідчена довіреність, зареєстрована у реєстрі за № 3-130, згідно з якою ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_3, відповідно до договору доручення, укладеного між ними в усній формі, подарувати ОСОБА_2, належні їй на праві власності 2/3 частини спірної квартири (том 1, а. с. 56).
13 червня 2017 року державним нотаріусом Цікало О. А. посвідчено договір дарування 2/3 частин квартири АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_4, від імені якої, на підставі виданої нею довіреності від 10 травня 2017 року діяв ОСОБА_3, подарувала ОСОБА_2 2/3 частини спірної квартири. Зазначений договір зареєстрований в реєстрі за № 3-201, підписаний ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в присутності нотаріуса, особи встановлено, дієздатність та повноваження ОСОБА_3 та належність ОСОБА_4 відчужуваних 2/3 частин квартири АДРЕСА_1 нотаріусом було перевірено.
В цей же день нотаріусом було зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини квартири в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (том 1, а. с. 40, 41).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 14 вересня 2019 року, ОСОБА_2 набув у спільну часткову власність 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 13 червня 2017 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Цікало О. А. (том 1, а. с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 15 травня 2018 року (том 1, а. с. 9).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 3, частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.