Постанова
Іменем України
10 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 544/1990/21
провадження № 61-12704св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника
ОСОБА_1 - Коваля Віктора Івановича на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області у складі судді Ощинської Ю. О.
від 12 травня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю.,
від 25 жовтня 2022 року і виходив з наступного.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відновлення меж земельної ділянки та усунення перешкод у її користуванні.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що йому на підставі договору на праві особистої приватної власності належить земельна ділянка: площею 0,3217 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 5323885201:01:004:0136, та земельна ділянка площею 0,1575 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд присадибна ділянка, кадастровий номер: 5323885201:01:004:0137, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
Позивач вказував, що на його замовлення ТОВ "ЗЕМЕЛЬНІ РІШЕННЯ" була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер: 5323885201:01:004:0136. Цією технічною документацією передбачалося встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки кадастровий номер: 5323885201:01:004:0136. При проведенні робіт зі встановлення поворотних точок меж земельної ділянки виявлено, що поворотна точна 7 знаходиться на території, яка фактично використовується відповідачем, за парканом відповідача.
Зазначав, що відповідач був присутній під час проведення робіт та не надав доступу для встановлення межового знаку у вказаній точці. Тому камеральним шляхом було визначено, що площа частини земельної ділянки позивача, яка знаходиться за межами паркану відповідача, складає
0,0010 га.
Позивач вважав, що ОСОБА_2 не дотримується спільних меж земельних ділянок, встановлених земельно-кадастровою документацією, відмовляється відновлювати межі земельних ділянок, а встановивши паркан на частині земельної ділянки кадастровий номер: 5323885201:01:004:0136, відповідач чинить йому перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки.
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив зобов`язати ОСОБА_2 відновити межі земельних ділянок з кадастровими номерами 5323885201:01:004:0137, 5323885201:01:004:0136, за адресою:
АДРЕСА_1, звільнивши самовільно захоплені частини земельних ділянок, площею 0,0010 га, шляхом знесення побудованого паркану, та не чинити перешкод у відновленні межових знаків. Зобов`язати
ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у користуванні земельними ділянками з кадастровими номерами 5323885201:01:004:0137, 5323885201:01:004:0136, за вказаною адресою.
Короткий зміст рішення та додаткових рішень суду першої інстанції
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 травня 2022 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення меж земельної ділянки та усунення перешкод у її користуванні відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено які саме межі необхідно відновити та чим порушено його право, набуте 16 березня 2018 року.
Додатковим рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 травня 2022 року у задоволенні вимог представника позивача
ОСОБА_1 - адвоката Коваля В. І. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу адвоката відмовлено.
Додатковим рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 травня 2022 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ковтуна М. В. про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування понесених витрат на правову допомогу 12 000 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення про відмову в задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 11 000 грн місцевий суд виходив з того, що оскільки відмовлено у задоволенні позову, понесені витрати позивачем не підлягають відшкодуванню згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України.
Задовольняючи заяву представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 12000 грн місцевий суд виходив з того, що вказані витрати належним чином доведені та є співмірними з заявленими вимогами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 травня 2022 року та додаткове рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 26 травня 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав. ОСОБА_1 не доведено переміщення відповідачем паркану у бік його домоволодіння, а також захоплення землі загального користування. Вказані обставини підтверджуються рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2020 у справі № 544/465/19, а також постановою Полтавського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року, якою зазначене рішення залишено без змін. Крім того, у справі № 544/465/19 сторонами не заперечувалося, що спірні паркан та вбиральня зведені відповідачем на початку 2000 року, тоді як право власності на земельні ділянки набуто позивачем на підставі договору дарування, укладеного 16 березня 2018 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
02 грудня 2022 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - Коваль В. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Пирятинського районного суду Полтавської області
від 12 травня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 25 жовтня 2022 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14 та у справі № 350/67/15, у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 681/1039/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень статей 392, 1212 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 106 Земельного кодексу України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявниквказує, що суди застосували до спірних правовідносин нечинну Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Проігнорували невідповідність між правовстановлюючими документами, технічними документами та фактичним порядком користування, звузивши предмет доказування до переміщення паркану.
Також позивач зазначає, що відповідач посилався на те, що ним не були погоджені межі земельної ділянки, коли його (позивача) мати первинно оформлювала право власності. При цьому, відповідач не подав жодного позову про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку його матері. Оскільки стадія погодження меж є допоміжною, такі посилання не повинні мати юридичного значення і суди у цій справі повинні були прийняти рішення щодо захисту прав позивача в обсязі, який зазначений у правовстановлюючих документах. При цьому переміщення або відсутність переміщення паркану не має значення.
Заявник вказує, що користування земельною ділянкою повинно визначатися встановленими у державних реєстрах та технічних документах межами, тобто геопросторовими координатами, а не фактичним розташуванням парканів, яке склалося історично або іншим шляхом. У разі якщо відповідач користується частиною земельної ділянки, яка йому не належить, він зобов`язаний повернути цю частину її власнику. При цьому факт користування або не користування визначається згідно з координатами, яким повинно відповідати фактичне розташування парканів. При вирішенні спору судами не надано належної оцінки висновку земельно-технічної експертизи № 2084 від 30 квітня 2020 року. Експертом було встановлено, що фактичне користування відповідачем земельними ділянками не відповідає встановленим в документах межам, а відповідач користується частиною чужої земельної ділянки. При вирішенні спору суди також проігнорували раніше встановлені обставини у справі № 544/465/19.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки серія ННВ 410211 від 16 березня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець І. П., належить земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1, площею 0,1575 га, кадастровий номер земельної ділянки 323885201:01:004:0137, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Зазначене також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності
№ 117269929 від 16 березня 2018 року та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0004796072020.
Згідно з договором дарування будинку серія ННВ 410210 від 16 березня
2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець І. П., ОСОБА_1 належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Зазначене також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 117263473 від 16 березня 2018 року.
Відповідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0004796272020 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,3217 га, кадастровий номер 5323885201:01:004:0136.
У відповідності до копії листа-вимоги від 25 травня 2019 року ОСОБА_1 висунув претензію до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні ним земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року, у справі № 544/465/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Смотриківська сільська рада Пирятинського району Полтавської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.
ОСОБА_2 на підставі розробленої технічної документації у 2000 році видано державний акт на право приватної власності на землю серія IV-ПЛ № 051001 від 06 травня 2001 року, площею 0,4956 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, розташованої на території с. Смотрики Смотриківської Сільської ради.
Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на праві приватної власності належать земельні ділянки з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1456 га, кадастровий номер: 5323885201:01:004:0167 та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3499 га, кадастровий номер 5323885201:01:004:0168.
17 червня 2021 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Пирятинського районного виробничого відділу ПРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" про відновлення зовнішніх меж належних йому земельних ділянок у зв`язку із знищенням його сусідом ОСОБА_1 межових знаків.
08 липня 2021 року ДП "Центр державного земельного кадастру" повідомлено ОСОБА_2 про те, що в раніше розробленій технічній земельній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості знаходяться акти приймання-передачі межових знаків на зберігання. Другий раз було також відновлено межі в присутності сусіда ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у зв`язку з чим виробничий відділ не може розробити технічну документацію та відновити зовнішні межі (межові знаки).
У листі виконавчого комітету Пирятинської міської ради від 17 червня 2021 року № Н-02-54/162 вказано про те, що за зверненням ОСОБА_2 14 травня 2021 року начальником відділу із земельних та екологічних питань виконкому Стадником Є. В. спільно з інспектором із землеустрою було проведено заміри відповідно до наданої документації із землеустрою та встановлено тимчасові межові знаки.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.