Постанова
Іменем України
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 523/1352/15-ц
провадження № 61-9403св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси у складі судді Середи І. В.
від 01 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М., від 15 лютого 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, КП "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради про визнання недійсними свідоцтва на право власності на житловий будинок та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона є онукою ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті якого відкрилась спадщина на житловий будинок
АДРЕСА_1, розташований на земельний ділянці розміром 1 089 кв. м.
В указаному будинку проживала його донька - ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2, зі своїми дітьми (сторонами у справі): ОСОБА_2, 1956 року народження, та нею - ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На цей будинок не було оформлено правовстановлюючих документів на право власності, у зв`язку із тим, що він зі збудованими самовільно будівлями за життя ОСОБА_3 не був прийнятий в експлуатацію та не зареєстрований в реєстровій книзі населеного пункту за місцем знаходження відповідно до встановленого порядку
За заявою її матері, доньки померлого ОСОБА_6, Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації управління комунального господарства виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів (правонаступник - КП "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради)
24 жовтня 1979 року був складений висновок про наявність підстав для розгляду в адміністративному порядку питання про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (померлим) з подальшим оформленням ОСОБА_4 спадкових прав на нього.
На підставі вказаного висновку рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів міста Одеси від 20 лютого 1980 року № 102/1 будинок було залишено на праві власності за померлим ОСОБА_3, а
25 березня 1980 року зареєстровано в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі під реєстровим № 18155.
Позивачка вважає зазначену реєстрацію за померлим незаконною, такою, що здійснена з порушенням статті 49 Закону Української РСР № 533-ХІІ "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", статті 9 Цивільного кодексу Української РСР, в редакції 1963 року, та без урахування того, що у вказаному будинку мешкала ОСОБА_4 зі своєю родиною.
Крім того, посилалася на те, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом було видано в порушення встановленого статтею 549 ЦК України шестимісячного строку з дня відкриття спадщини. Більш того, не були враховані права спадкоємця першої черги - її матері ОСОБА_4, а відповідно і її права, яка на час відкриття спадщини була неповнолітньою та постійно проживала за вказаною адресою, оплачувала комунальні платежі та земельний податок, здійснювала благоустрій, ремонт та обладнання житла за свої кошти, а тому має право на 1/2 частину такого будинку.
Ураховуючи наведене, з урахуванням збільшення позовних вимог,
ОСОБА_1 просила суд поновити їй строк для звернення до суду з цим позовом, визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів м. Одеси від 20 лютого 1980 року
№ 102/1 про затвердження прийомки в експлуатацію та оформлення права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на померлого ОСОБА_3, визнати недійсними свідоцтво на право власності на житловий будинок від 20 березня 1980 року, видане житлово-комунальним відділом виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів
м. Одеси на ім`я ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Одеси від 20 лютого 1980 року №102/1 та свідоцтво про право на спадщину за заповітом померлого ОСОБА_3, зареєстроване Четвертою одеською державною нотаріальною конторою 19 червня 1980 року на ОСОБА_2 за № 2287, а також визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Стислий виклад позиції відповідачів
ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог
ОСОБА_1, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначав, що позивачка не знаходилася на утриманні діда, про складений заповіт була обізнана, що було встановлено судами при розгляді інших судових справ.
Під час оформлення права власності на спірний будинок на ім`я
ОСОБА_3 його донька та їх з позивачкою матір - ОСОБА_4 не заперечувала проти такої реєстрації. Додатково просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог ОСОБА_1
Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі, зазначаючи про його необґрунтованість.
КП "БТІ" Одеської міської ради заперечувало проти задоволення позову, посилаючись на відсутність порушеного права позивачки у зв`язку з реєстрацією права власності на спірний будинок за ОСОБА_3 . Зазначало, що підприємство під час складання технічної документації та реєстрації права власності виконувало рішення виконкому районної адміністрації і діяло в межах вимог Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року. Також представник звертав увагу на те, що під час складення акту огляду будинку була присутньою ОСОБА_4, однак ніхто не оспорював реєстрацію права власності.
Основний зміст та мотиви рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із необґрунтованості заявлених вимог, зокрема відсутності порушеного права ОСОБА_1, яке підлягає захисту в судовому порядку. Судами встановлено, що будівництво спірного будинку здійснював її дід, а її матір не претендувала на будинок, не оспорювала складений заповіт, не зверталася з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори, не претендувала на обов`язкову частку у спадщині, при цьому дії по прийняттю спадкового майна за заповітом вчинив її брат - ОСОБА_2 .
Узагальнені доводи касаційної скарги
24 вересня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, у якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у судовому рішенні Верховного Суду України від 01 лютого 2012 року у справі
№ 6-15932сво09, постанові Верховного Суду від 12 липня 2022 року у справі
№ 334/3963/17(пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги про наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України та пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, Верховний Суд при вирішенні питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження визнав формальними та викладеними без належного обґрунтування.
Касаційна скарга, в межах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відсутні правові підстави для вирішення питань про права осіб, цивільна процесуальна правоздатність і дієздатність яких припинена у зв`язку із смертю. Крім того, самочинно збудовані будівлі не можуть бути об`єктом права власності, а тому не можуть бути включені до складу спадщини.
ОСОБА_1 вважає, що право власності повинно було реєструватися за заявою осіб, які проживали у спірному будинку, зокрема її матері та членів її сім`ї. При цьому стверджує, що її матір - ОСОБА_4 хотіла переоформити будинок на своє ім`я. Але оформлення права власності на спірний будинок не було узгоджено зі всіма мешканцями будинку, а ураховуючи, що на той час вона була неповнолітньою - не узгоджено також з органом опіки та піклування.
Посилається на безпідставність висновків судів попередніх інстанції про її обізнаність із заповітом з 1980 року, неправильне врахування обставин, встановлених у справі № 253/5184/14-ц, а також неналежну оцінку обставин та основних вимог у цій справі, зокрема щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на спірне домоволодіння після його смерті, у той час коли вимоги щодо оскарження свідоцтв про право на спадщину є похідними.
Зосереджує увагу на тому, що про реєстрацію права власності на спірний будинок за її дідом після його смерті вона дізналась лише 09 липня 2014 року, після ознайомлення із матеріалами інвентаризаційної справи, витребуваними судом у справі № 523/5184/14-ц. Неможливість включення спірного майна на час смерті ОСОБА_3 до складу спадщини, яка відкрилась після його смерті, свідчить про формальність заповіту, складеного останнім на ім`я ОСОБА_2 .
Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 заявляє клопотання про витребування з архіву Суворовського районного суду м. Одеси письмових доказів, які, на її думку, не були досліджені судами попередніх інстанцій та підтверджують її доводи про необізнаність із правовстановлюючими документами та оформленням права власності на спірний житловий будинок, а саме: матеріали цивільних справ № 523/5184/14-ц та № 1527/20019/12.
Водночас, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції (частина перша статті 400 ЦПК України) та повноваження суду касаційної інстанції, визначені главою 2 розділу V ЦПК України, серед яких відсутнє вирішення питання про витребування письмових доказів та їх подальшу оцінку, зазначене клопотання ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року поновлено
ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі № 523/1352/15-ц, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У грудні 2022 року матеріали цивільної справи № 523/1352/15-ц надійшли до Верховного Суду.
24 січня 2023 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу
№ 523/1352/15-ц розподілено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
19 грудня 2022 року КП "БТІ" Одеської міської ради через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів позивачки, просить відмовити у її задоволенні. Вважає, що судами попередніх інстанцій належним чином встановлені обставини справи щодо будівництва спірного будинку ОСОБА_3 та реєстрації права власності на нього за погодженням її матері, чинності заповіту ОСОБА_3 та законності набуття права власності в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_2 .
Заперечуючи проти доводів відзиву КП "БТІ" Одеської міської ради на касаційну скаргу, ОСОБА_1 у відповіді на відзив зазначає про необґрунтованість доводів відповідача, що її матір ОСОБА_4 не претендувала на спірний будинок, оскільки у заяві на реєстрацію права власності на нього вона зазначала, що бажає його переоформити на своє ім`я.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 березня 1976 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким все своє майно на випадок смерті заповів ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
12 вересня 1979 року ОСОБА_2 звернувся до Ленінського райвиконкому