Постанова
Іменем України
06 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 463/2924/22
провадження № 61-11005св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), акціонерне товариство "Райффайзен Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року в складі судді Яворського С. Й. та постанову Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року в складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2022 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Личаківський ВДВС).
В обґрунтування вимог скарги зазначав, що він є єдиним спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_2, який у свою чергу був боржником за виконавчим провадженням № 25212260 від 17 березня 2011 року, у межах якого накладено арешт на усе нерухоме майно батька.
На його звернення до виконавчої служби з метою погашення заборгованості за виконавчими документами, де його батько є боржником, та зняття арешту із належного батькові майна отримав відмову з посиланням на передбачений статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" вичерпний перелік підстав для зняття арешту, зокрема і за рішенням суду.
За таких обставин заявник просив суд визнати таку бездіяльність протиправною та зобов`язати державного виконавця зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_2, накладений постановою Личаківського ВДВС від 17 березня 2011 року у межах ВП № 25212260.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику.
Установивши, що ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_2 не був залучений стороною виконавчого провадження № 25212260, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що заявник не є суб`єктом права на подачу такої скарги в порядку статті 447 ЦПК України, тобто не може звертатись зі скаргою на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження ВП № 25212260, яке завершене.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
02 листопада 2022 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій положень статті 447 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень про повернення скарги скаржнику.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявник як правонаступник батька позбавлений можливості реалізувати своє законне право на спадкування та зняти арешт із належного батькові майна у спосіб, інакший ніж звернення до суду із скаргою в порядку статті 447 ЦПК України.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На виконанні у Личаківському ВДВС перебувало виконавче провадження ВП 25212260 з виконання виконавчого листа № 2-з3482, виданого 15 листопада 2010 року Личаківським районним судом м. Львова, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" 35 610,38 грн. боргу за кредитним договором № 014/08-05/2701-ск від 21 червня 2005 року та 477,67 грн судових витрат.
Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що постановою про арешт майно боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 25212260 від 17 березня 2011 року на все нерухоме майно боржника ОСОБА_2 накладено арешт.
На виконанні у Личаківському ВДВС перебували також і інші виконавчі провадження, де ОСОБА_2 був боржником, зокрема АСВП №№: 34391834, 52467632, 52468292, 8652634, 34751623, 49692828, 51446439, 60396135.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
25 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Шаравари О. Р. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_2, нотаріус завів спадкову справу № 65/2020.
Згідно із листом Личаківського ВДВС від 09 грудня 2021 року № В-3/34 станом на 09 грудня 2021 року у Личаківському ВДВС відсутні відкриті виконавчі провадження, боржником у яких є ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
За положеннями пункту 2 частини першої та частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновків про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд
(стаття 129-1 Основного Закону).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Законодавець не ототожнює "процесуальне правонаступництво" і "заміну сторони виконавчого провадження", оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.
Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.
Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 та від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).