ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 686/15459/21
провадження № 61-1268св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Держава Україна в особі Верховного Суду,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2021 року, постановлену у складі судді Стефанишина С. Л., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави Україна в особі Верховного Суду про відшкодування шкоди.
В обґрунтування позову вказував, що ухвалою Верховного Суду від 9 червня 2021 року у справі № 686/28574/20 визнано неподаною і повернено його касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 12 квітня 2021 року.
На думку позивача, постановивши вказану ухвалу, Верховний Суд порушив його права та законні інтереси. Внаслідок таких дій йому завдано шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок держави.
За таких обставин просив стягнути з Держави Україна п`ятсот мільярдів гривень у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 20 вересня 2021 року провадження у справі закрито.
Ухвала суду мотивована тим, що предметом позовних вимог є оскарження процесуальних дій Верховного Суду, пов`язаних з розглядом іншої справи, тому такий спір не підлягає судовому розгляду. Такого висновку місцевий суд дійшов з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц
(провадження № 14-447цс19).
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня
2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про існування правових підстав для закриття провадження у справі, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд не наділений повноваженнями представляти державу у суді за позовом про відшкодування шкоди, завданої під час здійснення правосуддя, зокрема, у разі незгоди особи з судовим рішенням.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 листопада 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник (частина четверта статті 58 ЦПК України), тому в даній справі Верховний Суд є повноважним представником держави у спірних правовідносинах.
Дійшовши помилкового, як вважає заявник, висновку про неможливість розгляду його спору в судовому порядку, суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин статті 23, 1166, 1167, 1173-1174,
1176 ЦК України і висновки Верховного Суду України та Верховного Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права.
Позиція інших учасників справи
У травні 2022 року Верховний Суд подав відзив на касаційну скаргу, у якому послався на безпідставність її доводів та відповідність висновків судів попередніх інстанцій про існування правових підстав для закриття провадження у справі нормам процесуального права. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою звернення ОСОБА_1 з позовом про відшкодування шкоди є незгода з ухвалою Верховного Суду
від 9 червня 2021 року у справі № 686/28574/20, якою визнано неподаною і повернено його касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судами попередніх інстанцій норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частинами першою, одинадцятою статті 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. За шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.
Законом встановлено імунітет суду і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї зі справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що з огляду на обставини тієї справи таке обмеження було пропорційним (рішення
від 12 березня 2009 року у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" ("Plakhteyev and Plakhteyeva v. Ukraine"), заява № 20347/03).
Подібний висновок викладено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 1 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16, в якій зазначено, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Закони України не передбачають розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.
Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.
Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.