ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 911/1838/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Рогач Л.І.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 (колегія суддів: Агрикова О.В. - головуючий, Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.) та рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2022 (суддя Бацуца В.М.)
за позовом Прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Буча Київської області
до: 1. Бучанської міської ради;
2. Комунального підприємства "Бучабудзамовник" Бучанської міської ради;
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Дістріктбуд"
про визнання недійсними рішень, визнання недійсним договору суперфіцію земельної ділянки
за участю:
відповідача-1: Рєзнік М.О. (самопредставництво)
відповідача-3: 1) Ігнатенко О.О. (адвокат), 2) Святюк С.П. (адвокат)
прокурора: Підяш О.С. (посвідчення)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 Прокурор Київської області (далі - прокурор), звернувшись з позовом в інтересах держави в особі територіальної громади міста Буча Київської області до Бучанської міської ради (далі - Рада), Комунального підприємства "Бучабудзамовник" Бучанської міської ради (далі - Підприємство), Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Дістріктбуд" (далі - Товариство), просив визнати недійсними: рішення Бучанської міської ради від 19.12.2019 № 4402-71-VII "Про затвердження проєкту землеустрою про передачу земельної ділянки за кадастровим номером 3210800000:01:097:0021 в постійне користування" та від 27.02.2020 № 4652-74-VII "Про розгляд звернення комунального підприємства "Бучабудзамовник"; договір суперфіцію земельної ділянки від 05.03.2020 № 369 щодо земельної ділянки площею 0,5713 га з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021, яка знаходиться за адресою: м. Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (далі - спірна земельна ділянка), укладеного між Підприємством та Товариством, зареєстрованого в реєстрі речових прав на нерухоме майно - індексний номер рішення 51490356 від 05.05.2020 (далі - Договір суперфіцію).
1.2 Позов обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення Ради прийняті всупереч інтересам територіальної громади міста, а також з порушенням вимог законодавства, оскільки Підприємство спірну земельну ділянку отримало не для власних цілей, а з наміром передати її в користування Товариству, що призведе до вибуття земель із комунальної власності в приватну. Водночас Договір суперфіцію укладений з порушенням вимог статей 1021, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 413 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без проведення торгів та за відсутності у Підприємства (постійного користувача) повноважень на його укладання.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1 Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
2.2 Останнім рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.3 Судові рішення мотивовані тим, що: обраний прокурором спосіб захисту шляхом визнання рішень Ради та Договору суперфіцію недійсними, які вже було реалізовано і вичерпали свою дію, не може призвести до поновлення прав територіальної громади, відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення територіальній громаді у володіння або користування спірної земельної ділянки, відшкодування шкоди, тому такий спосіб захисту є неефективним та у подальшому потребуватиме додаткових засобів захисту, що не відповідає, між іншим принципу процесуальної економії.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вищевказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги прокурор посилається на неправильне застосування судами положень статей 13, 14, 19, 57 Конституції України, статей 92, 95, 1021, 120, 134, 135 ЗК України, статей 377, 413 ЦК України, статей 4, 6, 24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та неврахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/12227/17, від 06.11.2018 та від 17.06.2020 у справі № 914/2298/17, від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, від 06.10.2020 у справі № 504/2797/16-а; у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15 та від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15.
3.3 Також, за твердженням скаржника, судами не встановлено обставин, що мають суттєве значення, на підставі наявних у справі доказів, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.4 Рада у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на її необґрунтованість, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
3.5 У відзиві на касаційну скаргу Товариство спростовує доводи, викладені у ній, посилається на відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень і просить касаційне провадження, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити, а в іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення.
3.6 Також від Товариства надійшло клопотання про закриття касаційного провадження, відкритого з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, з посиланням на те, що постанови Верховного Суду та Верховного Суду України, на які посилається прокурор в касаційній скарзі, прийняті не у подібних за змістом правовідносинах.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що рішенням Ради від 19.12.2019 № 4402-71-VII затверджено проєкт землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в постійне користування для будівництва і обслуговування будівель торгівлі та передано її в постійне користування Підприємства, про що внесено запис до Реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер рішення 50452415 від 24.12.2019.
4.2 Товариство відповідно до оголошення в газеті "Бучанські новини" від 09.01.2020 звернулось листом від 03.02.2020 № 123-Л/0220 до Підприємства з проханням розглянути його пропозицію щодо використання спірної земельної ділянки для будівництва торгівельного центру та просило укласти договір суперфіцію.
4.3 Підприємство листом від 12.02.2020 № 19 повідомило Раду про звернення Товариства з пропозицією щодо використання спірної земельної ділянки під будівництво торгівельного центру та просило розглянути подані документи та надати дозвіл на укладення з Товариством договору суперфіцію.
4.4 Рішенням Ради від 27.02.2020 № 4652-74-VII "Про розгляд звернення комунального підприємства "Бучабудзамовник" надано дозвіл Підприємству на укладення договору суперфіцію на спірну земельну ділянку з Товариством терміном на 5 років для будівництва та обслуговування об`єктів торгівлі.
4.5 Між Радою (за договором - власник), від імені якої на підставі рішення від 27.02.2020 № 4652-74-VII, діяло Підприємство "Правокористувач" (за договором - суперфіціар), та Товариством (за договором - суперфіціарій) укладено Договір суперфіцію, за умовами пунктів 1.1 - 1.3 якого суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове платне користування спірну земельну ділянку. Метою надання в користування земельної ділянки є здійснення суперфіціарієм будівництва будівель торгівлі, згідно із затвердженим проєктом будівництва, з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
4.6 Згідно з пунктом 3.1 Договору суперфіцію він укладений строком на 5 років.
4.7 Передача земельної ділянки в користування здійснюється без розроблення проєкту її відведення. Передача земельної ділянки в користування суперфіціарію здійснюється протягом 5-тиденного строку після державної реєстрації права за Договором суперфіцію. Право на використання земельної ділянки відповідно до Договору суперфіцію виникає після державної реєстрації права за ним в установленому законодавством порядку (розділ 5 Договору суперфіцію).
4.8 За умовами пункту 7.2 Договору суперфіцію укладення відносно земельної ділянки Договору суперфіцію не припиняє права власності та права постійного користування нею. Суперфіціар вправі реалізовувати свої повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою у повному обсязі, але при цьому він повинен попередити суперфіціарія про права третіх осіб на неї.
4.9 Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1, пункту 8.4. Договору суперфіцію суперфіціар має право володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, наданою під забудову в обсязі, який не перешкоджатиме здійсненню будівельних робіт та вводу об`єкта в експлуатацію суперфіціарієм. Суперфіціарій зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені Договором суперфіцію, та після підписання акта приймання-передачі земельної ділянки; своєчасно вносити плату за користування земельною ділянкою в порядку та строки, передбачені розділом 4 Договору суперфіцію; повернути земельну ділянку суперфіціару в стані, придатному для її подальшого використання після припинення дії Договору суперфіцію, на умовах і в порядку, встановлених Договором суперфіцію; відшкодувати понесені суперфіціаром збитки відповідно до законодавства України у разі погіршення корисних властивостей земельної ділянки, пов`язаного зі зміною її стану, окрім змін внесених внаслідок будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів нерухомості на цій земельній ділянці, та втратою земельних насаджень.
4.10 Право власності на зведені суперфіціарієм об`єкти нерухомості на земельній ділянці, відповідно до Договору суперфіцію належить суперфіціарію. Суперфіціарій має право володіти, користуватись і розпоряджатись зведеними ним будівлями та спорудами. В разі продажу суперфіціарієм об`єктів нерухомості до його покупця - нового власника переходить право користування земельною ділянкою відповідно до законодавства (пункти 9.1, 9.2 Договору суперфіцію).
4.11 Також суди встановили, що згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки за Договором суперфіцію від 05.03.2020 суперфіціар передав, а суперфіціарій прийняв спірну земельну ділянку.
4.12 Товариство отримало містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва - нове будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів у межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької в м. Буча Київської області, затверджені начальником відділу містобудування та архітектури Бучанської міської ради від 07.04.2020 № 13.
4.13 Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішень Ради та Договору суперфіцію недійсними, які вже було реалізовано і вичерпали свою дію, не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення територіальній громаді у володіння або користування спірної земельної ділянки, відшкодування шкоди (враховуючи обґрунтування прокурора щодо вибуття спірної земельної ділянки із власності територіальної громади, а також щодо порушення економічного стану).
4.14 Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.15 Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.16 Основні доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі, зводяться до того, що спірна земельна ділянка Товариству мала передаватися у користування лише на земельних торгах, на конкурентних засадах.
4.17 При цьому скаржник наводить постанову Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, вказуючи, що в ній міститься правовий висновок щодо продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) виключно на земельних торгах в силу вимог частини другої статті 124, частини першої статті 134 та частин першої, другої статті 135 ЗК України.
4.18 Перевіряючи доводи прокурора в цій частині, Суд виходить з такого.
4.19 У вказаній постанові Верховний Суд виклав висновок про те, що в силу положень частини 2 статті 124, частини 1 статті 134 та частин 1,2 статті 135 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) під звичайне будівництво житлових будинків підлягали виключно продажу на земельних торгах.