ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 607/2827/21
провадження № 51-1558 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
перекладача ОСОБА_6,
у режимі відеоконференції:
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ОСОБА_11,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 грудня 2021 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 25 березня 2022 року стосовно
ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та громадянина Азербайджанської
Республіки, який проживає на території України
без постійного місця проживання,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України;
ОСОБА_10,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
уродженця та громадянина Азербайджанської
Республіки, який проживає на території України
без постійного місця проживання,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України;
ОСОБА_11,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
уродженця та громадянина Азербайджанської
Республіки, який проживає на території України
без постійного місця проживання,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 грудня 2021 року засуджено за ч. 5 ст. 186 КК України:
- ОСОБА_9 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією майна;
- ОСОБА_10 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна;
- ОСОБА_11 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 25 березня 2022 року вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 в частині призначеного покарання змінено, пом`якшено призначене засудженим за ч. 5 ст. 186 КК України покарання:
- ОСОБА_12 - до 9 років позбавлення волі із конфіскацією майна;
- ОСОБА_13 - до 8 років позбавлення волі із конфіскацією майна;
- ОСОБА_14 - до 8 років позбавлення волі із конфіскацією майна.
За вироком суду ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 визнано винуватими у вчиненні злочинів за таких обставин.
Так, влітку 2019 року, більш точного часу та дати не встановлено, ОСОБА_15, діючи з метою особистого збагачення шляхом здійснення відкритого викрадення чужого майна та нападу, поєднаного із застосуванням насильства, створив і очолив у м. Тернополі організовану групу, до складу якої залучив свого брата ОСОБА_10 та знайомого ОСОБА_11, які бажаючи незаконно отримувати власну матеріальну вигоду та керуючись корисливим мотивом, добровільно надали згоду на участь у злочинній групі.
У створеній організованій злочинній групі ОСОБА_15, як організатор, детально розподілив ролі всіх учасників цієї групи; склав план злочинної діяльності та визначив час і способи його виконання; забезпечив взаємозв`язок між організатором та іншими співучасниками злочинної діяльності для злагодженого досягнення запланованого злочинного результату у вигляді заволодіння коштами та майном потерпілих.
Так, ОСОБА_15 як організатор і керівник відвів собі наступні ролі та функції в складі організованої групи, а саме:
- розробив план злочинної діяльності, спрямований на особисте збагачення шляхом здійснення відкритого викрадення чужого майна та нападу, поєднаного із застосуванням насильства;
- залучив до участі в організованій групі інших її учасників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;
- розподілив між учасниками групи функції, у відповідності до попередньо узгодженого плану, контролював їх виконання, забезпечуючи належну організованість групи, спільність та єдність їхніх дій у ході підготовки та вчинення злочинів;
- керував діями учасників організованої групи, даючи вказівки, проводив інструктажі з приводу підготовки та вчинення злочинних дій, а також координував їхні дії під час підготовки та вчинення злочинів за допомогою мобільного зв`язку;
- вживав заходів щодо конспірації незаконної діяльності групи та унеможливлення викриття її учасників правоохоронними органами;
- підшукував потерпілих, які володіють значними готівковими коштами та слідкував за ними з метою отримання інформації про місце їх зберігання, та із урахуванням отриманої інформації визначав час, місце та спосіб вчинення злочину;
- здійснював спостереження за потерпілими, маршрутом їх руху, майном, місцями проживання, роботи та відпочинку;
- здійснював контроль за своєчасним прибуттям учасників організованої групи на місце вчинення злочину;
- підшукував транспорт для перевезення учасників організованої групи до місця злочину;
- безпосередньо вчиняв дії щодо відкритого викрадення чужого майна та нападу, застосовуючи при цьому насильство для подолання опору потерпілих;
- забезпечував фінансування групи, її матеріально-технічну базу та розподіляв між учасниками групи незаконно здобуті грошові кошти та інше майно потерпілих.
В свою чергу ОСОБА_16 та ОСОБА_17 як співвиконавці, згідно із заздалегідь розподілених організатором організованої групи ОСОБА_18 ролей та функцій групи, виконували його вказівки, зокрема:
- здійснювали спостереження за потерпілими, вивчали маршрути їх руху до місця проживання, роботи та відпочинку;
- безпосередньо вчиняли дії щодо відкритого викрадення чужого майна та нападу, застосовуючи при цьому насильство для подолання опору потерпілих;
- вживали заходів щодо конспірації незаконної діяльності групи та унеможливлення викриття її учасників правоохоронними органами;
- кошти, отримані злочинним шляхом, передавали ОСОБА_18 для здійснення останнім подальшого розподілу між учасниками організованої групи.
Злочинне об`єднання, створене ОСОБА_19, було стійким, що знайшло своє вираження у згуртованості та стабільності його складу, наявності між учасниками організованої групи постійних внутрішніх зв`язків, існуванням високого рівня узгодженості дій, взаємодовіри, єдиних правил поведінки, протидії дезорганізуючим факторам, єдиному плані та системі вчинення кримінальних правопорушень з чітким розподілом ролей кожного з учасників групи. Кожен з її учасників усвідомлював, що їхні дії є невід`ємною складовою частиною всього обсягу дій організованої групи при вчиненні злочинів.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, діючи у складі організованої групи, 20 травня 2020 року приблизно о 22:05, знаходячись на просп. Цегельний у м. Тернополі, застосувавши фізичне насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, відкрито викрали майно ОСОБА_20, заподіявши потерпілому майнової шкоди на загальну суму 80 985 грн.
Крім того, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, діючи у складі організованої групи, 18 серпня 2020 року приблизно о 17:15, знаходячись біля будинку № 86 на просп. С.Бандери у м. Тернополі, застосувавши фізичне насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, повторно відкрито викрали майно ОСОБА_21, заподіявши потерпілій майнової шкоди на загальну суму 390 460,50 грн, що є великим розміром.
Крім того, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, діючи у складі організованої групи, 22 листопада 2020 року приблизно о 18 год, знаходячись біля будинку № 64-А на вул. Степова у м. Тернополі, застосувавши фізичне насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, повторно відкрито викрали майно ОСОБА_22, заподіявши потерпілій майнової шкоди на загальну суму 74 061 грн.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, не погоджуючись із судовими рішеннями через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з ч. 5 на ч. 2 ст. 186 КК України, призначивши останнім покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки кожному, та звільнити їх від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції:
- неправильно кваліфікував дії ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 186 КК України, оскільки не доведено, що вони діяли в складі організованої групи, а відтак їхні дії мають бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України;
- безпідставно визнав його підзахисних винними у вчиненні злочину стосовно потерпілого ОСОБА_20, так як не доведено їхньої вини достатніми доказами;
- неправомірно врахував дані, отримані за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж із абонентських номерів його підзахисних, оскільки даний доказ є недостовірним;
- не обґрунтував свого рішення щодо задоволення цивільних позовів потерпілих;
- ухвалив судове рішення, яке не відповідає КПК України.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8, не погоджуючись із судовими рішеннями через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_9 з ч. 5 на ч. 2 ст. 186 КК України, призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та звільнити його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, неправильно кваліфікував дії ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 186 КК України, оскільки не доведено, що він діяв у складі організованої групи, а тому його дії мають бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисники та засуджені підтримали подані касаційні скарги та просили їх задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг, просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Доводи касаційних скарг захисників щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 186 КК України, Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.