ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 759/14053/19
провадження № 51-3715км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
виправданого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12019100080003425 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Вступ
Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини у великих розмірах без мети збуту за наступних обставин.
Так, 14 травня 2019 року приблизно о 12:00 ОСОБА_7, будучи в парку у
смт Коцюбинське Києво-Святошинського району Київської області, знайшов під деревом поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору. Усвідомлюючи, що знайдена речовина є психотропною, ОСОБА_7 вирішив залишити її при собі для подальшого особистого вживання, без мети збуту. Після чого, зберігаючи при собі психотропну речовину, прибув до м. Києва, де
14 травня 2019 року приблизно о 13:00, працівники поліції у результаті добровільної його видачі виявили та в подальшому вилучили поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору масою 4,501 г, яка містила психотропну речовину - амфетамін масою 2,431 г, що є психотропною речовиною, обіг якої обмежено.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 309 КК України та виправдав його в зв`язку з недоведеністю вчинення ним даного кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд, після розгляду апеляційної скарги сторони обвинувачення, вирок районного суду залишив без змін.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, прокурор подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи щодо наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановлені ухвали апеляційним судом та правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність у результаті виправдання особи у даному кримінальному провадженні.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2
ст. 309 КК України та виправдано в зв`язку з недоведеністю вчинення ним даного кримінальних правопорушень.
Цим же вироком вирішено питання щодо долі речових доказів та процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні.
Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, за таких обставин.
14 травня 2019 року приблизно о 12:00 ОСОБА_7, будучи в парку, що на вул. Залізнодорожній, 1/1 у смт Коцюбинське Києво-Святошинського району Київської області, знайшов під деревом поліетиленовий пакет з пазовим замком, всередині якого була порошкоподібна речовина білого кольору. Усвідомлюючи, що знайдена речовина є психотропною, ОСОБА_7 вирішив залишити її при собі, поклавши до відділення власної сумки, для подальшого особистого вживання, без мети збуту. Після цього, зберігаючи таким чином при собі психотропну речовину, ОСОБА_7, скориставшись послугами таксі, поїхав до вулиці Краснова в м. Києві. Однак, 14 травня 2019 року приблизно
о 13:00, коли він проходив біля будинку № 34 на вулиці Краснова в м. Києві, то його затримали працівники поліції, які у результаті добровільної його видачі виявили та в подальшому вилучили поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору масою 4,501 г, яка містила психотропну речовину - амфетамін масою 2,431 г, що є психотропною речовиною, обіг якої обмежено.
Вказані дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано за
ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини у великих розмірах без мети збуту.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року вирок районного суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржуване судове рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суть доводів касаційної скарги прокурора зводиться до того, що він вказує на те, що судом апеляційної інстанцій не повно з`ясовано обставини, які мають значення для кримінального провадження, оскільки, на його думку, в матеріалах кримінального провадження наявна достатня сукупність доказів вини
ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, що за умови їх належного дослідження, повністю підтверджують його вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.
На думку прокурора, апеляційний суд необґрунтовано погодився з вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_7, що призвело до безпідставного його виправдання в зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, при цьому, цим судом було визнано недопустимими ряд доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним зазначеного злочину.
В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає те, що апеляційний суд, погодившись з рішенням суду першої інстанції, дійшов передчасного висновку про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 14 травня
2019 року з додатком до нього за участю обвинуваченого з підстав того, що під час проведення зазначеної слідчої дії огляд чи обшук особи не допускається, проте працівниками поліції зазначених вимог закону дотримано не було, однак, на думку прокурора, під час проведення огляду місця події у порядку встановленому КПК України працівниками поліції було виявлено та вилучено у результаті добровільної видачі ОСОБА_7, без жодних ознак примусу, пакет з порошкоподібною речовиною, яка містила психотропну речовину
- амфетамін масою 2,431 г, що є психотропною речовиною, обіг якої обмежено. Також висновок експерта № 11-2/4108 від 24 липня 2019 року за результатами проведення судової експертизи виявленої та вилученої в ході проведення огляду місця події порошкоподібної речовини, також є допустимим доказом на підтвердження винуватості ОСОБА_7 .
При цьому, на переконання прокурора, суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з висновком суду першої інстанції, що станом на 14 травня 2019 року у порядку ст. 208 КПК України відбулося затримання ОСОБА_7 у зв`язку з чим слід було складати відповідний протокол, однак уповноваженими на те особами цього здійснено не було, що призвело до незаконного затримання зазначеної особи з порушенням відповідних прав затриманого.
Водночас прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам, зокрема показанням свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які залучалися як поняті при проведенні огляду місця події, а також власноруч написаній самим обвинуваченим заяві від 14 травня 2019 року про добровільну видачу працівникам поліції пакету з порошкоподібною речовиною, яка містила психотропну речовину - амфетамін масою 2,431 г, що є психотропною речовиною, обіг якої обмежено та помилково відхилив ряд важливих доказів у кримінальному провадженні, які в сукупності свідчать про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Також стверджує, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України і, що у ньому всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не надано належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу
прокурора не подавалися.
У судовому засіданні прокурор виступив на підтримку поданої касаційної скарги, а виправданий та його захисник заперечували проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, виправданого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який не підлягає застосуванню.
Про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановлені ухвали апеляційним судом та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність у результаті виправдання особи у даному кримінальному провадженні.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК України.
Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Тобто, суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у кримінальному провадженні матеріалами та дати на них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК України завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
Суд апеляційної інстанції наведених вимог закону не дотримався, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, належним чином не перевірив усіх доводів, відповідей на них не дав, не провів ретельного аналізу й оцінки обставин, на які посилався апелянт, що є неприпустимим з огляду на вимоги
ст. 419 КПК України.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись із вироком районного суду, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону у зв`язку з тим, що суд першої інстанції безпідставно визнав певні докази недопустимими, при цьому, суд необґрунтовано відхилив ряд важливих доказів у кримінальному провадженні, які в сукупності свідчать про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а відтак неправомірного визнав невинуватим ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. З огляду на викладене, прокурор порушував питання про скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 та ухвалення нового вироку, яким останнього визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.