ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 438/578/18
провадження № 51- 685 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
потерпілої ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7, захисника ОСОБА_8, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_10 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 травня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року, касаційні скарги потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_9 та представника цивільного відповідача - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140100000887, за обвинуваченням
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п . 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п . 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 травня 2019 року визнано винуватим та засуджено:
ОСОБА_10 за:
- п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років;
- ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років;
- ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, визначено ОСОБА_10 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
ОСОБА_6 за:
- п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі;
- ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Вирішено цивільні позови та стягнуто солідарно з ОСОБА_11 та ОСОБА_6 на користь потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_9 по 3 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову змінено, задоволено частково цивільний позов потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_9 до цивільного відповідачів ОСОБА_11 та засудженого ОСОБА_6 та стягнуто з останнього на користь потерпілих у рахунок відшкодування моральної шкоди по 1 500 000 грн кожному. У задоволенні цивільного позову потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_9 до законного представника ОСОБА_10 - ОСОБА_11 відмовлено. У решті вирок залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 визнано винними у тому, що вони 07 грудня 2017 року близько 20 год, за попередньою змовою між собою з метою заволодіння майном магазину "Комп`ютерний всесвіт", що у м. Бориславі Львівської області, прибули до нього та з метою умисного вбивства працівників цього магазину, взявши із собою металеву трубу та 2 ножі, одягнувши заздалегідь підготовлені маски та рукавиці, очікували закриття вказаного магазину і виходу із нього його працівників. В подальшому, ОСОБА_6 під час виходу продавця ОСОБА_13 спричинив їй три удари металевою трубою по голові, а неповнолітній ОСОБА_10 завдав декілька ударів ножем у спину. Надалі ОСОБА_10 залишився очікувати поруч із входом до магазину, де перебувала ОСОБА_13, а ОСОБА_6 з метою заволодіння майном магазину, незаконно проник до його приміщення, в якому перебував продавець ОСОБА_14 та для подолання опору останнього спричинив йому три удари металевою трубою по голові. Однак ОСОБА_14, здійснив активний опір незаконному посяганню, повалив ОСОБА_6 на підлогу. У цей час на допомогу ОСОБА_6 в приміщення магазину незаконно проник неповнолітній ОСОБА_10, який з метою подолання опору ОСОБА_14 та переслідуючи спільний умисел, спрямований на позбавлення його життя, заподіяв численних ударів ножем по тілу останнього. Подолавши супротив ОСОБА_14, ОСОБА_6, взяв ніж у ОСОБА_10 та спричинив ним ще декілька ударів по тілу потерпілого. У результаті злочинних дій неповнолітнього ОСОБА_10 та ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_14 було завдано не менше 13 ударів зазначеними вище предметами, що призвело до його смерті. Надалі, з метою приховування слідів скоєння злочину та заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_13, ОСОБА_6 затягнув її в приміщення магазину та завдав їй ще декількох ударів металевою трубою по голові, оскільки потерпіла намагалась подзвонити зі свого мобільного телефону. Після цього, реалізуючи свої корисливі мотиви, ОСОБА_6 підійшов до касового апарату, який знаходився у магазині та незаконно заволодів грошовими коштами магазину "Комп`ютерний всесвіт" на суму 25 930 грн. У цей час неповнолітній ОСОБА_10 незаконно заволодів майном цього магазину, загальною вартістю 55 336,25 грн. Залишаючи місце події з викраденим майном, неповнолітній ОСОБА_10 та ОСОБА_6 підійшли до потерпілої ОСОБА_13, яка подавала ознаки життя, та, керуючись умислом, спрямованим на умисне заподіяння їй смерті, ОСОБА_6 утримував її за руки, а ОСОБА_10 в цей час, завдав потерпілій декількох ударів ножем у голову, шию та в інші частини тіла. У результаті злочинних дій неповнолітнього ОСОБА_10 та ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_13 було заподіяно не менше 15 ударів зазначеними вище предметами, що призвели до її смерті.
Крім того, в кінці серпня 2017 року неповнолітній ОСОБА_10 без передбаченого законом дозволу на носіння холодної зброї придбав для власних потреб у невстановленої досудовим розслідуванням особи два ножі у чохлах, які періодично, в проміжок часу з кінця серпня 2017 року по 07 грудня 2017 року, носив вулицями м. Трускавця Львівської області та показував своїм товаришам.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_15 посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просять скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначають про те, що місцевий суд усупереч вимогам ст. 384 КПК України не роз`яснив ОСОБА_6 його права на розгляд кримінального провадження щодо нього судом присяжних. Вказує, що всупереч вимогам ст. 374 КПК України судом не сформульовано належним чином обвинувачення. Стверджують, що ОСОБА_6 не мав умислу на вчинення вбивства потерпілих. На їх думку з боку ОСОБА_10 мав місце ексцес виконавця, оскільки він вийшов за межі домовленості з ОСОБА_6 і його дії щодо позбавлення життя потерпілих не охоплювалися умислом останнього. Суд апеляційної інстанції, як вони вважають, не звернув належної уваги на допущені місцевим судом порушення. Також, вказують про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК України. Ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_10, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить змінити оскаржувані судові рішення та, з урахуванням положень ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_10 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на те, що місцевий суд при призначенні покарання неповнолітньому ОСОБА_10 не врахував усіх обставин кримінального провадження, даних про особу засудженого та безпідставно призначив, з урахуванням ст. 102 КК України, максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, що, на думку захисника, є явно несправедливим через суворість. Вказує, що місцевий суд за наявності у ОСОБА_10 пом`якшуючих покарання обставин та за відсутності обтяжуючих не мав права призначати останньому остаточне покарання у максимальному розмірі. Також зазначає, що апеляційний суд не звернув належної уваги на доводи сторони захисту про невідповідність призначеного місцевим судом покарання ОСОБА_10 .
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_8 посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить змінити ухвалу апеляційного суду в частині вирішення стягнення витрат на залучення експерта з ОСОБА_11 та ОСОБА_6, здійснивши їх розподіл відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експерта, а оскільки ОСОБА_10 на час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції набув повноліття, то і відшкодовування витрати на залучення експерта необхідно з нього, а не з законного представника - матері ОСОБА_11 .
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 просить ухвалу апеляційного суду в частині зміни вироку суду першої інстанції у питанні вирішення цивільного позову скасувати і залишити в законній силі вирок суду першої інстанції в цій частин, у зв`язку з істотним порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що судом апеляційної інстанції допущені суперечності в рішенні та неправильно вирішено цивільні позови. Так, апеляційний суд в мотивувальній частині ухвали вказав, що в цьому кримінальному провадженні заявлені та вирішенні цивільні позови, а саме цивільний позов ОСОБА_12 та цивільний позов ОСОБА_9, судом першої інстанції правильно, проте в резолютивній частині ухвали вказав про задоволення цивільного позову ОСОБА_12 та ОСОБА_9 частково, тобто одного спільного позову, що є порушенням. Крім того стверджує, що суд апеляційної інстанції стягнув лише з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілих відшкодування за завдану шкоду та зробив висновок про те, що оскільки засуджений ОСОБА_10 набув повноліття на час розгляду судом апеляційної інстанції кримінального провадження, то стягнення з законного представника - матері ОСОБА_11 законом не допускається. Проте, цивільні позови як потерпілого ОСОБА_12 так і потерпілої ОСОБА_9 були заявлені до трьох відповідачів: засудженого ОСОБА_6, неповнолітнього засудженого ОСОБА_10 та законного представника - ОСОБА_11 . Вважає, що судом апеляційної інстанції не були враховані норми цивільного законодавства при вирішенні цивільних позовів. Крім того стверджує, що зміни до апеляційної скарги цивільного відповідача ОСОБА_11 були поза межами строку, зазначеного ч. 3 ст. 403 КПК України та ці зміни не були вручені потерпілій, що позбавило право на подачу заперечення.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_6, захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8, представник цивільного відповідача - адвокат ОСОБА_8 та потерпіла ОСОБА_9 підтримали, кожен окремо, подані касаційні скарги і просили їх задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7, прокурор, наводить доводи щодо спростування тверджень касаційних скарг засудженого та захисника, та вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_6 необхідно залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.
Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7, захисника ОСОБА_8, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_10, та представника цивільного відповідача доводів, вважала, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни. Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_9 просила задовольнити частково, скасувати судові рішення в частині вирішення цивільних позовів та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 -?414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачена.
Зі змісту касаційних скарг захисника ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_6 убачається, що вони, обґрунтовуючи свою позицію, крім іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 409 та 411 КПК України, просять доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених п. п . 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 та п. п . 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України, відповідно, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності, правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку.
Дослідивши усі надані стороною обвинувачення докази, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 поза розумним сумнівом у вчиненні злочинів, передбачених п. п . 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених п. п . 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Вирок відповідає вимогам статей 370, 373-374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 і ОСОБА_10 та правильність юридичної оцінки їх діянь був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, і є обґрунтованим.
Апеляційний суд за апеляційними скаргами засудженого і захисника, доводи яких, за своїм змістом, аналогічні тим, що наведені у їх касаційних скаргах, переглянув вирок суду першої інстанції та, з наведенням ґрунтовних мотивів, визнав їх безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.
Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала апеляційного суду в частині визнання винуватими та засудження ОСОБА_10 та ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. 419 КПК України і погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.