ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 525/988/21
провадження № 51-2147км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 25 січня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021170550000347, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2015 року за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого 1 листопада 2019 року у зв`язку з відбуттям строку покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 309 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років; за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді арешту на строк 2 місяці. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Згідно з вироком суду 3 червня 2021 року приблизно о 9:00 ОСОБА_6, перебуваючи в зальній кімнаті квартири АДРЕСА_2 ), що належить ОСОБА_8, в ході конфлікту із ОСОБА_9, який виник на ґрунті ревнощів, завдав останній щонайменше 28 ударів долонями по голові та ногою, взутою у взуття, в область тулуба справа, чим заподіяв потерпілій легкі та середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, а також тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до настання її смерті.
Крім того, ОСОБА_10 придбав та зберігав за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ) наркотичний засіб - канабіс (152, 631 г), без мети збуту, який 3 червня 2021 року під час проведення обшуку було виявлено та вилучено працівниками поліції.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК. При цьому, захисник просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На думку захисника, винуватість засудженого в інкримінованому злочині стороною обвинувачення не доведена, а докази на які послався суд у вироку є неналежними, недопустимими і сумнівними, та ним дано не об`єктивну оцінку. Вказані порушення залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, який безпідставно відмовив стороні захисту в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів та допиті свідків, тому його рішення не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК і підлягає скасуванню.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника, потерпіла просить залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 309 КК в касаційній скарзі не оспорюються і згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК Судом не перевіряються.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційної скарги вбачається, що захисник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 .
Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зокрема, винуватість ОСОБА_6 доводиться показаннями свідка ОСОБА_8, котрий у суді пояснив, що за декілька днів до події ОСОБА_9 попросилась пожити у нього кілька днів. 3 червня 2021 року зранку він разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_11 вживали алкогольні напої у нього вдома, після чого ОСОБА_12 покинув житло, а він та ОСОБА_9 розійшлися спати по кімнатам. Приблизно о 9:00 прийшов ОСОБА_6 та зламавши вхідні двері проник у квартиру. ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_8 попільничкою по голові, від чого у нього пішла кров. Засуджений пішов до кімнати, де перебувала потерпіла, а свідок пішов до кухні щоб зупинити кров. Проходячи повз двері кімнати він бачив, як засуджений завдає ляпасів потерпілій по обличчю та пропонує їй повернутися додому, а вона відмовляється. Коли ОСОБА_8 повертався з кухні, то бачив, як ОСОБА_9 лежить на підлозі, а ОСОБА_6 завдає їй ударів ногами в область грудної клітки. На його прохання засуджений припинив побиття, потім повернув потерпілу на спину та почав бризкати водою. Тоді ОСОБА_8 вийшов з кімнати та продовжив зупиняти кров на голові, а потім почав лагодити вхідний замок, який зламав ОСОБА_6 . Що саме відбувалось в залі він не бачив, оскільки двері були зачинені. Тоді він пішов до кафе, а виходячи зачинив двері на замок. Був відсутній приблизно годину, а коли повернувся відкрив замок та пішов до своєї кімнати. Із сусідньої кімнати чув періодами стогін, але до кімнати, де була ОСОБА_9 не заходив. Через деякий час до нього зайшов ОСОБА_6 та сказав, що ОСОБА_9 йому непотрібна, що може забрати її собі, після чого вони вдвох вийшли з квартири. Повернувшись до квартири, ОСОБА_8 зайшов до кімнати, де була потерпіла. ОСОБА_9 була непритомна, лежала на підлозі роздягнена, головою до дверей, одяг розкиданий по всій кімнаті. Тоді ОСОБА_8 прикрив її простирадлом і викликав швидку допомогу. Зазначив, що ОСОБА_9 прийшла до нього пожити з речами, серед яких був мобільний телефон, видимих тілесних ушкоджень на тілі потерпілої до приходу ОСОБА_6 не було.
При цьому, як убачається з вироку, сам ОСОБА_6 у суді першої інстанції відмовився давати показання щодо обставин події.
Разом із цим, свідок ОСОБА_13 підтвердив у суді, що 3 червня 2021 року в період часу з 12:00 до 12:10 він проходив по вул. Шевченка (с. Велика Багачка) та побачив як з придворової території між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 вийшов ОСОБА_6 і перейшов на інший бік вулиці. Він був одягнений в кепку, спортивну кофту, світлі джинси та кросівки.
Також, судом було допитано потерпілу ОСОБА_14, свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_15, котрі не були очевидцями вчинення кримінального правопорушення, проте пояснили, що ОСОБА_9 разом із ОСОБА_6 проживала як мирно, так і сварилась, потерпіла декілька разів покидала свого співмешканця ОСОБА_6 . Натомість ніхто зі свідків не повідомляв про наявність будь-яких негативних стосунків між потерпілою та ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_12 також пояснив, що 3 червня 2021 року приблизно о 6:00 він приходив до ОСОБА_8 додому, бачив ОСОБА_9 та спілкувався з нею, ніяких тілесних ушкоджень на тілі останньої, як і на обличчі, не помітив. Свідок ОСОБА_15 у суді підтвердив, що коли зателефонував ОСОБА_8 (3 червня 2021 року), останній повідомив, що ОСОБА_9 у нього вдома, але без свідомості і сказав, що викликав швидку. На запитання хто був у нього, ОСОБА_8 повідомив, що заходив знайомий ОСОБА_9 . Потерпіла ОСОБА_14, сестра загиблої, підтвердила у суді, що ОСОБА_9 та ОСОБА_6 під час спільного проживання часто сварилися, засуджений часто ображав потерпілу та грубо виражався в її адресу. Коли ОСОБА_9 приходила до неї, ОСОБА_6 постійно телефонував потерпілій дізнатись де вона знаходиться, він вважав, що сестра йому зраджує. Зазначила, що за декілька днів до події, засуджений вигнав ОСОБА_9 з свого будинку.