ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 336/3094/17
провадження № 51-2732км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 8 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080080000505 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2022 рокуОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Згідно з вироком суду дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за обставин детально викладених у вироку.
Апеляційний суд задовольнивапеляційну скаргу прокурора. Вирок змінив, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_7 звільнив від призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2022 року покарання за ч. 1 ст. 185 КК у зв`язку із закінченням строків давності. В решті вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити вирок місцевого суду без зміни. Вказує на те, що апеляційний суд безпідставно звільнив засудженого від призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2022 року покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Зазначає, що поза увагою апеляційного суду залишилось те, що ОСОБА_7 неодноразово оголошувався у розшук, а відтак перебіг строку давності зупинявся. Крім цього вказує на те, що 21 жовтня 2021 року засуджений вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК за яке його засуджено вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня 2022 року, а тому, на переконання потерпілого, відповідно до ч. 3 ст. 49 КК, обчислення строків давності в даному випадку необхідно обраховувати з дня вчинення нового злочину.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги потерпілого.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є зокрема істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Доводи потерпілого, наведені в касаційній скарзі, про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими.
У статті 49 КК визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Так, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (ці строки диференційовані у ч. 1 ст. 49 КК залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення); протягом цих строків особа не вчинила нового злочину певного ступеня тяжкості (ч. 3 ст. 49 КК); особа не ухилялася від досудового розслідування або суду (ч. 2 ст. 49 КК); законом не встановлено обмеження чи заборони щодо застосування давності до вчиненого особою кримінального правопорушення (ч. 4 і ч. 5 ст. 49 КК).
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років.
Зупинення спливу строку давності у випадку ухилення особи від досудового слідства або суду є посткримінальною санкцією, заходом кримінально-правового характеру, покликаним забезпечувати здійснення кримінального переслідування і реалізацію кримінальної відповідальності.