Постанова
Іменем України
09 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 200/13300/16
провадження № 61-19200св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2021 року у складі судді Цитульського В. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Лаченкової О. В., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст первісних позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.
Позов мотивований тим, що з 25 травня 1996 року позивачка з відповідачем перебували у шлюбі.
06 червня 1996 року на підставі договору купівлі-продажу сторони набули у спільну сумісну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира).
Спірну квартиру сторони набули за спільні кошти, право власності на неї зареєстровано за відповідачем.
24 квітня 2001 року на підставі договору обміну спірна квартира була обміняна на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
З квітня 2016 року шлюбні відносини між сторонами припинені, вони стали проживати окремо.
За час шлюбу сторони набули кошти у розмірі 8 153,06 євро, які відповідач за первісним позовом згідно з договором банківського вкладу поклав на депозитний рахунок у Приватному акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк" (ПАТ КБ "Приватбанк"). Ці кошти є об`єктом спільної власності подружжя, проте ОСОБА_2 зняв їх разом з відсотками та привласнив.
У сторін був ще один депозитний вклад у ПАТ КБ "Приватбанк" у розмірі 100 000,00 грн, який відповідач за первісним позовом теж привласнив.
З урахуванням уточнень просила поділити спірну квартиру, визнавши за сторонами право власності на 1/2 частину, стягнути з відповідача 1/2 частину грошових вкладів.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, у якому просив визнати за ним право особистої приватної власності на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2, стягнути із ОСОБА_1 на його користь 1/2 частину спільних коштів у розмірі 8 153,06 євро, що становить 4 076,53 євро.
Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що до укладення шлюбу із ОСОБА_1 ОСОБА_2 на праві приватної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_3 . Цю квартиру він здавав у найм за 25,00 дол. США на місяць.
Грошові кошти, отримані від оренди вказаної квартири, зберігались у сестри ОСОБА_2, ОСОБА_3
31 травня 1996 року ОСОБА_2 продав квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за 61 774 239,00 карб. Додавши особисті кошти, які отримав від оренди цієї квартири, 06 червня 1996 року ОСОБА_2 придбав іншу квартиру - за адресою: АДРЕСА_1, за 102 000 000,00 карб.
У подальшому 24 квітня 2001 року ОСОБА_2 обміняв квартиру за адресою: АДРЕСА_1, на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Спірна квартира була набута шляхом обміну квартири, яку позивач за зустрічним позовом придбав за особисті кошти, тому спірна квартира належить йому на праві особистої власності.
ОСОБА_2 дійсно зняв кошти з банківського вкладу в розмірі 8 153,06 євро і залишив їх вдома. З 03 червня 2016 року до 21 червня 2016 року він знаходився на стаціонарному лікуванні у Комунальному закладі "Дніпропетровський наркологічний диспансер Дніпропетровської обласної ради" закритого типу без можливості вільного виходу. Після його виписки кошти з квартири зникли, вважає, що їх забрала ОСОБА_1 . Грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн витрачені у повному обсязі спільно з ОСОБА_1 на потреби сім`ї.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності кожного на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. У зустрічному позові ОСОБА_2 відмовлено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 986, 52 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення первісного позову та відмови у зустрічному позові стосовно визнання права особистої приватної власності на квартиру мотивоване тим, що спірна квартира придбана 06 червня 1996 року, під час перебування сторін у шлюбі, тому презумпція спільності права власності подружжя є застосовною.
Сторони не довели, що спірна квартира була придбана за особисті кошти когось із них.
В частині вимог первісного та зустрічного позовів про поділ грошових коштів суд першої інстанції виходив з того, що ці кошти внесені на депозити в період шлюбу, і сторони визнали, що вони є спільним майном подружжя.
Суд першої інстанції вказав, що для вирішення позовів у цій частині необхідно визначити час припинення ведення спільного господарства, оскільки позов про розірвання шлюбу подано під час розгляду цієї справи, коли сторони вже не проживали разом і не вели спільного господарства.
Оскільки позивач за первісним позовом посилалась на припинення спільного господарства у квітні 2016 року, відповідач за первісним позовом - у лютому 2017 року, свідки мали різні позиції на користь сторін, за відсутності достатніх доказів суд виходив з того, що датою припинення ведення сторонами спільного господарства необхідно вважати дату звернення з позовом у справі, а саме 25 липня 2016 року.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_2 отримав кошти з валютного депозиту у травні 2016 року, з чим сторони погодились в судовому засіданні. 02 вересня 2016 року кошти, розміщені на рахунку № НОМЕР_1, у розмірі 100 004,40 грн були переведені на рахунок № НОМЕР_2 до запитання та отримані у касі банку 02 вересня 2016 року.
Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 отримав кошти з валютного депозиту під час перебування у шлюбі, а з гривневого депозиту - під час окремого проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2021 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції переглядав рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги в частині відмови у позові про стягнення з ОСОБА_2 1/2 частини депозитного вкладу в розмірі 8 153,06 євро, що становить 4 076,53 євро.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що згідно з матеріалами справи 29 січня 2016 року ОСОБА_2 розмістив вклад у розмірі 8 000,00 євро у ПАТ КБ "Приватбанк", отже під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Кошти з депозитного рахунка в розмірі 8 153,06 євро відповідач за первісним позовом зняв у травні 2016 року, тобто також під час перебування сторін у шлюбі. Позивачка за первісним позовом не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ці кошти ОСОБА_2 використав не в інтересах сім`ї.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо встановленого часу з якого сторони у справі проживали окремо у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року, просила їх скасувати в частині відмови у первісному позові ОСОБА_1 щодо стягнення 1/2 частини депозитних коштів у розмірі 8 153,06 євро, що становить 4 076,53 євро, ухвалити в цій частині нове рішення, яким первісний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не взяли до уваги показання свідка ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_3 є сестрою відповідача за первісним позовом і могла надавати суду показання на користь свого брата.
Суди неправильно встановили момент, з якого шлюбні відносини між сторонами фактично припинились, і це підтверджено показаннями свідків.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_2 самостійно, без відома ОСОБА_1, отримав кошти з банківського валютного депозиту та використав їх на свій розсуд проти волі іншого з подружжя не в інтересах сім`ї.
Суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 756/14404/15-ц, провадження № 61-24789св18, та від 17 березня 2021 року у справі № 760/12035/16-ц, провадження № 61-15685св20.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верхового Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга містить доводи лише в частині відмови у позові про стягнення з ОСОБА_2 1/2 частини депозитного вкладу в розмірі 8 153,06 євро, що становить 4 076,53 євро.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами