Постанова
Іменем України
09 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 753/9717/21
провадження № 61-9096св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 листопада 2021 року у складі судді Гринчак О. І. та постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Вербової І. М., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про передачу нерухомого майна у власність та зобов`язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що 15 вересня 2017 року між позивачкою та відповідачем було укладено Мировий договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 дарує своєму синові ОСОБА_2 квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належала їй на праві власності, зобов`язується знятись з реєстрації за вказаною адресою, а відповідач, у свою чергу, зобов`язується надати їй для довічного проживання квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, зареєструвати у ній позивачку та надати грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США, отримані ним від продажу подарованої квартири.
Відповідач також зобов`язався пожиттєво піклуватися про позивачку, доглядати за нею у разі хвороби.
Договір укладено у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення.
Натомість ОСОБА_2 не виконує умови вказаного договору, продав подаровану йому квартиру та придбав собі нове житло.
Позивачка зазначає, що відповідач ввів її в оману, заволодів квартирою з метою збагачення та ніколи не мав мети її доглядати.
Вважає, що у зв`язку з невиконанням умов мирового договору від 15 вересня 2017 року відповідач має виконати незакінчений обмін квартирами та передати їй у власність квартиру, в яку її було переселено для довічного проживання.
Посилаючись на викладені обставини та уточнивши в подальшому позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд передати їй у власність на виконання мирового договору від 15 вересня 2017 року квартиру АДРЕСА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та безпідставності. При цьому суд, зокрема, зазначив, що мировий договір від 15 вересня 2017 року не містить узгодженої між сторонами умови, відповідно до якої ОСОБА_2 зобов`язався передати у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 . Натомість, мировий договір містить умову, за якою відповідач зобов`язався переселити позивачку та зареєструвати її місце проживання у вказаній квартирі. Разом із цим суд встановив, що позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та проживає в даній квартирі по теперішній час.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 листопада 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року.
В касаційній скарзі заявниця просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
04 жовтня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 15 вересня 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено мировий договір, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір, який домовились не посвідчувати нотаріально, а лише затвердити підписами всіх заінтересованих осіб та скріпити підписами двох свідків.
За умовами договору, ОСОБА_1 дарує ОСОБА_2 двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та буде присутня в разі продажу цієї квартири ОСОБА_2, який зобов`язується виділити їй (передати їй в руки, або покласти на її рахунок в банку) - 5 000 доларів США.
Відповідно до умов указаного договору ОСОБА_2 зобов`язується:
- пожиттєво піклуватись про ОСОБА_1 (доглядати за нею в разі її хвороби);
- переселити ОСОБА_1 та зареєструвати її в 2-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2, в яку не буде підселяти інших осіб до її пожиттєвого проживання, а ОСОБА_1 в свою чергу зобов`язується оформити субсидію та сплачувати комунальні послуги і дбайливо ставитись до цієї квартири.
За умовами договору, у разі форс-мажорних обставин ОСОБА_1 зобов`язується не претендувати на спадщину, яка залишиться від ОСОБА_2, а за це члени та спадкоємці сім`ї ОСОБА_2 будуть виконувати до кінця життя ОСОБА_1 цей договір. Також сім`я ОСОБА_2 зобов`язується поховати ОСОБА_1 в землі та не спалювати.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 травня 2019 року у цивільній справі № 759/13939/18 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., Перша Київська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування та договору купівлі- продажу недійсними, відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 травня 2019 року та ухвалено нове рішення про відмову в позові з інших підстав.
Постановою Верховного Суду від 28 січня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року залишено без змін.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 759/13939/18 встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовились між собою про те, що ОСОБА_1 дарує сину, ОСОБА_2, двокімнатну квартиру АДРЕСА_4, що належить їй на праві власності, та зобов`язується знятись з реєстрації в цій квартирі, а ОСОБА_2 зобов`язався надати ОСОБА_1 для довічного проживання квартиру АДРЕСА_3, що належить йому на праві власності, зареєструвати в ній матір та при продажу подарованої йому квартири передати ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5 000 доларів США, про що уклади договір в простій письмовій формі 15 серпня 2017 року.
Крім того, у постанові Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 759/13939/18 судом встановлено, що мирова угода від 15 серпня 2017 року, укладена між позивачкою та ОСОБА_2, є нікчемним правочином, що не породжує будь-яких правових наслідків для його сторін, оскільки укладена в простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.