Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 215/4932/20
провадження № 61-14562св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Виконавчий комітет Тернівської районної у місті Кривий Ріг Ради,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 21 жовтня 2020 року у складі судді Науменко Я. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від
23 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В. М. про компенсацію моральної шкоди, завданої бездіяльністю.
Позов мотивовано тим, що 19 квітня 2019 року він подав заяву за вх. № С-400, яка була адресована голові виконавчого комітету Тернівської районної
у м. Кривий Ріг ради Солоду В. М., яка не була розглянута відповідно до управлінської функції в розумінні пункту 18, 19 частини першої статті 4 КАС України і статей 3, 19, частини другої статті 28, статей 29, 49 Конституції України, Закону України "Про звернення громадян".
За захистом своїх прав він звернувся до суду та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року було визнано протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В. М., яка виразилась у неналежному розгляді заяви (запиту) ОСОБА_1 від 19 квітня 2019 року вх. № С-400 по суті звернення у встановлений законом строк. Зобов`язано голову виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В. М. повно та всебічно розглянути заяву (запит) ОСОБА_1 від 19 квітня 2019 року вх. №С-400 та надати на цю заяву (запит) обґрунтовану відповідь, згідно вимог чинного законодавства України.
Протиправною бездіяльністю відповідача його здоров`ю спричинено значної шкоди, тому що весь період намагання поновити свої порушені права його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. Незаконна бездіяльність відповідача завдала йому моральної шкоди, що проявилось в переживаннях, пов`язаних з невиконанням рішення суду у передбачені законом строки. Він до цього часу не отримав від відповідача рішення, постанови, тобто правових актів на його заяву від 19 квітня 2019 року за вх. № С-400.
Просив суд стягнути за рахунок державного бюджету на його користь, в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди, завданої діяльністю підлеглого Держави Україна голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В. М., 840 800 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 1174 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від
10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 180/1560/16-а).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року у справі № 160/8899/19 визнано протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Солода В. М., яка виразилась у неналежному розгляді заяви (запиту) ОСОБА_1 від 19 квітня 2019 року вх.№С-400 по суті звернення у встановлений законом строк. Однак, вказана обставина не може бути єдиною й безумовною підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки доведенню підлягають не лише факт порушення, але і факт завдання такими діями чи бездіяльністю моральної шкоди.
Позивач належних та допустимих доказів спричинення йому моральної шкоди, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, яка згодом була усунута останнім шляхом надання позивачу обґрунтованої відповіді листом №1/5-16 від 15 квітня 2020 року, суду не надав. Крім того, позивачем не зазначено у чому саме полягає моральна шкода, а також не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від
21 жовтня 2020 року змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позову, викладено їх в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що колегія суддів погоджується з остаточним висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, однак не може погодитись з мотивами відмови в задоволенні позивних вимог.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог, що узгоджується із правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи.
Завдана шкода відшкодовується не безпосередньо посадовою особою органу державної влади або органу місцевого самоврядування з рахунків, відкритих для забезпечення їх діяльності, як юридичної особи (бюджетної установи), а за рахунок коштів Державного бюджету Державним казначейством України в порядку, встановленому чинним законодавством. Враховуючи, що казначейське обслуговування бюджетних коштів забезпечує Державна казначейська служба України (Казначейство), яка є центральним органом виконавчої влади і має повноваження безспірного списання коштів державного та місцевого бюджетів на підставі рішення суду, в даному випадку позовні вимоги заявлені позивачем про стягнення за рахунок Державного бюджету України. Стягнення зазначеної шкоди у разі задоволення позовних вимог здійснюється з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за бюджетною програмою щодо відшкодування шкоду, тому обов`язковим відповідачем у справах про відшкодування шкоди, має бути Державна казначейська служба України.
Отже, відмовляючи в задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності позивачем фактичних обставин справи та відсутності правових підстав для відшкодування шкоди, суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що з огляду на встановлений механізм виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (бюджетних установ), стягнення моральної шкоди у разі задоволення позовних вимог здійснюється з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, яка не є стороною у справі.
Тобто, позов пред`явлено до відповідача, як очільника органу місцевого самоврядування, в той час як належним відповідачем в цій справі має бути орган державної влади або орган місцевого самоврядування, а не посадова або службова особа, незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю якої, на думку позивача, завдано шкоди.
Апеляційний суд позбавлений можливості залучити до участі у справі співвідповідача, оскільки немає передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, які беруть участь у справі, крім випадків процесуального правонаступництва, передбаченого статтею 55 ЦПК України.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позову, оскільки позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Аргументи учасників справи
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій. Також заявляє клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішенням від 06 грудня 2019 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/8899/19 встановлена протиправна бездіяльність(дії) голови, а Закон, що регулював би порядок відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В. М., на сьогодні відсутній, однак відповідно до частини дев`ятої статті 9, 10 ЦПК України це не є перешкодою для розгляду справи і суд зобов`язаний притягнути як відповідача орган Державне казначейство України.
Підставами касаційного оскарження є зазначені у скарзі порушення норм процесуального права - не залучення державної казначейської служби, не додержання строків на відповідь на відзив, не надана визначеність управлінській функції голови виконавчого комітету Тернівської районної
у м. Кривого Рогу ради, відповідно статей 3, 19, 144 Конституції України та належному виконанню ним рішення від 06 грудня 2019 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/8899/19. Доказ виконання указаного рішенням у справі відсутній. Також відсутній висновок Верховного суду щодо питання застосування норм права у правовідносинах про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю відповідно до рішення від 06 грудня 2019 року.
Суди хибно розглядали справу за загальними правилами про відшкодування моральної шкоди, бо суд визначив хибний предмет позову, а саме відшкодування моральної шкоди на загальних підставах, тоді як предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю відповідно до рішення від 06 грудня 2019 року. Апеляційний суд здійснював розгляд скарги не об`єктивно та упереджено в супереч статтям 2, 10, 18, частини четвертої статті 13, частини третьої статті 51, 53, частини четвертої статті 175 ЦПК України і основному принципу судочинства - принципу правової визначеності і верховенства права.
В цих правовідносинах вже має місце факт заподіяних страждань, доведений визнанням рішенням від 06 грудня 2019 року, протиправної бездіяльності, що є достатнім доказом спричинення шкоди немайнового характеру. Також в цих правовідносинах порушуються суб`єктивні права правопорушенням, встановленим рішенням від 06 грудня 2019 року і факт правопорушення голови встановлено цим рішенням і саме цей факт має причино-наслідковий зв`язок між шкодою і протиправною бездіяльністю. Суддя відмовився витребувати по своїй ініціативі необхідні докази для повного, всебічного розгляду справи, для того, щоб ганебно не визнавати правопорушення, встановлене рішенням від
06 грудня 2019 року, деліктом правопорушення, за яке настає сплата компенсації за спричинення моральної шкоди. При цьому суддя не надав оцінки зазначеним фактам та управлінській функції відповідача, який входить в єдину систему самоврядування в розумінні статей 140, 144 Конституції України, пункту 19 частини першої статті 4 КАС України за результатом розгляду заяви.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
УхвалоюВерховного Суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права).
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2023 року відмовлено
ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції; справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Суди встановили, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року визнано протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В. М., яка виразилась у неналежному розгляді заяви (запиту) ОСОБА_1 від 19 квітня 2019 року за вх. № С-400 по суті звернення у встановлений законом строк. Зобов`язано голову виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В. М. повно та всебічно розглянути заяву (запит) ОСОБА_1 від 19 квітня 2019 року вх. № С-400 та надати на цю заяву (запит) обґрунтовану відповідь, згідно вимог чинного законодавства України.
У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).
У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.