Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 148/1165/16-ц
провадження № 61-8666св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2, Тульчинська міська об`єднана територіальна громада,
учасники справи за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідач - Тульчинська міська об`єднана територіальна громада,
третя особа - ОСОБА_1,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2021 року у складі судді Ковганич С. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 квітня
2021 року у складі колегії суддів: Стадника І. М., Войтка Ю. Б., Матківської М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2, Тиманівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання недійсним і скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності на житловий будинок.
Вимоги обґрунтовані тим, що його батьками є ОСОБА_4, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідач ОСОБА_2 . До 1987 року їхня сім`я проживала разом в будинку АДРЕСА_1, а у 1987 році батько купив йому житловий будинок АДРЕСА_2 .
На підставі рішення виконкому Тульчинської районної ради № 76 від 27 березня 1986 року та рішення виконкому Тиманівської сільської ради 24 вересня
1989 року йому було видано свідоцтво про право особистої власності на будинок АДРЕСА_2, виготовлений технічний паспорт на його ім`я.
В квітні 2016 року із позовної заяви його матері ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права власності він дізнався, що належний йому будинок на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок начебто належав його батькові, а згодом в порядку спадкування право власності на нього перейшло до матері.
Його мати неправомірно отримавши в 2002 році свідоцтво про право власності на ім`я покійного батька на належний йому будинок, а 07 грудня 2002 року в Тульчинській державній нотаріальній конторі отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.
ОСОБА_3 просив суд:
поновити строк звернення до суду з даним позовом, як пропущений з поважних причин,
визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 07 грудня 2002 року, видане Тульчинською державною нотаріальною конторою на житловий будинок АДРЕСА_2,
визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_2, видане виконкомом Тиманівської сільської ради
25 листопада 2002 року на підставі рішення від 25 жовтня 2002 № 56 на ім`я ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2,
судові витрати покласти на ОСОБА_2 .
У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічною позовною заявою до Тульчинської міської об`єднаної територіальної громади, за участі третьої особи - ОСОБА_1, про скасування рішення сесії та визнання свідоцтва про право власності недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 серпня 1985 року вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_4 за їхні спільні кошти купили житловий будинок АДРЕСА_2 . Договір купівлі-продажу був оформлений на ім`я її чоловіка. На момент купівлі будинку їх син ОСОБА_3 з ними не проживав, оскільки був військовозобов`язаним і участі у купівлі даного будинку не приймав.
Після смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_1 вона прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.
Вважає, що оскільки на момент винесення виконкомом Тиманівської сільської ради рішення № 71 від 15 грудня 1987 року ОСОБА_3 з ними не проживав і ніяких коштів на придбання будинку не надавав, а будучи офіцером Радянської Армії вибув із членів колгоспу, а тому не мав ніякого права на отримання свідоцтва про право власності як голова колгоспного двору.
ІНФОРМАЦІЯ_3 її син помер, його правонаступником стала дружина ОСОБА_1, тому вона із зустрічним позовом звертається до неї.
ОСОБА_2 просила суд:
скасувати рішення виконкому Тиманівської сільської ради № 71 від
15 грудня 1987 року про видачу свідоцтва про право власності ОСОБА_3 як голові колгоспного двору № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1,
визнати свідоцтво № 701 про право особистої власності на домоволодіння від 24 жовтня 1989 року, видане виконавчим комітетом Тиманівської сільської ради на ім`я голови колгоспного двору ОСОБА_3, недійсним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 травня
2017 року замінено первісного позивача ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, на його правонаступника - ОСОБА_1 .
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 13 червня
2017 року замінено відповідача - Тиманівську сільську раду Тульчинського району Вінницької області на Тульчинську міську об`єднану територіальну громаду.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 лютого
2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 07 грудня 2002 року, видане Тульчинською державною нотаріальною конторою на житловий будинок АДРЕСА_2 .
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_2, видане виконкомом Тиманівської сільської ради
25 листопада 2002 року на підставі рішення від 25 жовтня 2002 року № 56 на ім`я ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 102,40 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що житловий будинок АДРЕСА_2 відносився до суспільної групи домогосподарств колгоспний двір та належав ОСОБА_3, як голові колгоспного двору (станом на 15 квітня 1991 року) на підставі свідоцтва № 701 про право особистої власності на домоволодіння від 24 жовтня 1989 року, зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації 24 жовтня 1989 року, і ним цей будинок будь-кому та у будь-який спосіб у власність не передавався. В той же час ОСОБА_2 є такою, що вибула в погосподарський двір № 298, тобто до домогосподарства АДРЕСА_1 .
Оскільки право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 було зареєстровано у встановленому порядку, відповідно до діючого на той час законодавства, як власність колгоспного двору, головою якого на момент припинення існування колгоспних дворів був ОСОБА_3, тому свідоцтво № 701 про право особистої власності на домоволодіння від 24 жовтня 1989 року є правовстановлюючим документом та свідчить про те, що спірний житловий будинок належить ОСОБА_3
Свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 видане
25 жовтня 2002 року виконкомом Тиманівської сільської ради на ім`я вже померлого ОСОБА_4 відповідно до заяви його дружини ОСОБА_2, тоді як станом на момент прийняття цього рішення чинним було свідоцтво
№ 701 на право особистої власності на домоволодіння, видане виконавчим комітетом Тиманівської сільської Ради народних депутатів 24 жовтня 1989 року.
Таким чином, виконавчий комітет Тиманівської сільської ради вирішив питання щодо прав та обов`язків особи, цивільна правоздатність та дієздатність якої припинилися у зв`язку із смертю, а тому рішення виконавчого комітету Тиманівської сільської ради від 25 жовтня 2002 року № 56 "Про оформлення права приватної власності за ОСОБА_4 на житловий будинок
в АДРЕСА_2" є незаконним.
Наявність свідоцтва про право власності на житловий будинок від 25 жовтня 2002 року, виданого на ім`я ОСОБА_4, порушує право ОСОБА_1, як правонаступника позивача, на спадщину.
Вирішуючи спір щодо зустрічних позовних вимог суди виходили з того, що фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна, зокрема житлового будинку АДРЕСА_2, й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт. Технічний паспорт на вказаний житловий будинок виготовлений 24 жовтня 1989 року за результатом його технічної інвентаризації, де наявне також свідоцтво № 701 про право особистої власності на домоволодіння від 24 жовтня 1989 року, видане колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 . Позивачем за цим позовом не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів того, що прийняття виконкомом Тиманівської сільської Ради народних депутатів рішення № 71 від 15 грудня 1987 року та видача свідоцтва № 701 про право особистої власності на домоволодіння від 24 жовтня 1989 року порушує її права.
Позовна вимога щодо скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 грудня 2002 року, виданого Тульчинською державною нотаріальною конторою задоволенню не підлягає, оскільки такий спосіб захисту не передбачений чинним законодавством.
Апеляційний суд відхилив посилання апелянта на те, що суд першої інстанції спотворив обставини справи, незаконно обійшов та замовчав обставини набуття ОСОБА_4 за життя права власності на будинок АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 22 серпня 1985 року. Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, вказаний договір купівлі-продажу не може бути правовою підставою набуття права власності як на будинок АДРЕСА_3 . При цьому даними погосподарських книг достовірно підтверджено, що саме ОСОБА_3 вважався головою господарства, до якого належав жилий будинок АДРЕСА_2 . Перед тим він вибув з колгоспного двору, до якого належав будинок АДРЕСА_1, і головою якого був його батько ОСОБА_4 . Водночас ОСОБА_2 проживала разом з чоловіком - головою колгоспного двору, до якого належав будинок АДРЕСА_1, а після його смерті стала головою зазначеного двору. Ні її чоловік, ні вона особисто ніякого відношення до будинку АДРЕСА_2 не мали. Та обставина, що ОСОБА_4 не працював в колгоспі, так як служив в органах внутрішніх справ, і будинок помилково було віднесено до категорії колгоспних дворів, не може бути підставою для визнання недійсним свідоцтва про право особистої власності на зазначений будинок. На сьогодні
ж ОСОБА_2 має підстави для отримання в нотаріальному порядку свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частину зазначеного будинку в порядку спадкування після смерті сина ОСОБА_3 .
Аргументи учасників справи
У травні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила судові рішення у справі скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції порушив її конвенційне право повноцінного доступу до суду та ухвалив своє рішення за її відсутності, не допитав заявлених для допиту свідків, тим самим позбавивши її можливості надати повний обсяг доказів на користь її доводів у задоволення зустрічного та відмові у первісному позові, що унеможливило встановлення фактичних обставин. Справа розглядалася районним судом фактично двічі. Провадження було відкрито суддею Саламахою О. В., який розпочав розгляд справи по суті, під час якого допитав сторони та частину заявлених нею свідків, однак у зв`язку із закінченням суддівських повноважень рішення ухвалити не встиг. Ухвалою суду по справі від 25 лютого 2019 року справу прийнято до свого провадження суддею Ковганичем С. В. Оскільки зміна складу суду відбулася на стадії розгляду справи по суті, то новим складом мав бути повторно розпочатий розгляд справи по суті. Натомість в ухвалі від 25 лютого 2019 року зазначено про продовження розгляду справи за правилами загального позовного провадження, однак при цьому, суд розпочав розгляд справи зі стадії підготовчого провадження. З оскарженого рішення не вбачається, що суд проаналізував показанні раніше допитаних свідків, крім того - при повторно розпочатому розгляді не допитав свідків, які раніше не були допитані.
Договір купівлі-продажу будинку від 22 серпня 1985 року на ім`я ОСОБА_4, посвідчений шляхом вчинення нотаріальної дії секретарем Тиманівської сільської ради та зареєстрований в реєстрі за № 86 - є правовстановлюючим документом на спірний будинок. А право власності на нього виникло
у ОСОБА_4 у 1985 році на підставі договору та передачі будинку продавцем.
У своєму рішенні районний суд послався на положення діючої на той час Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13 грудня 1995 року), на підставі цієї Інструкції і було оформлено право власності на спірний будинок за
ОСОБА_3 як за головою колгоспного двору. Натомість, як зазначено у пункті 3.3 Листа ВССУ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", у період чинності зазначеної Інструкції державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. І це підтверджується власне назвою цієї Інструкції. Крім наведеного, пункти 10, 12, 13 Розділу III Інструкції, на які послався суд в частині обґрунтувань на користь правомірності та наявності підстав для видачі свідоцтва про право власності на спірний будинок ОСОБА_3 передбачали певні дії, спрямовані на оформлення прав власності на будинки при відсутності правовстановлюючих документів, які зазначені в цій Інструкції (додаток № 1). Тому рішення виконкому Тиманівської сільської ради № 71 від 15 грудня
1987 року про видачу свідоцтва про право власності на будинок АДРЕСА_2 ОСОБА_3 є протиправним, оскільки було прийнято без законних на те підстав та за наявності права власності на спірний будинок його батька, ОСОБА_4, яке виникло раніше та було оформлене згідно вимог діючого на той час законодавства. Відповідно, є недійсним свідоцтво № 701 про право особистої власності на домоволодіння від 24 жовтня 1989 року, видане виконавчим комітетом Тиманівської сільської ради на ім`я голови колгоспного двору ОСОБА_3 та виданого на його підставі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 від 11 січня 2017 року.
Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 не втратив членство у колгоспному дворі, так як станом на 15 квітень 1991 року він перебував на дійсній строковій військовій службі, спростовується наявним у матеріалах справи витягом із його послужного списку (а. с. 201 т.1), із якого вбачається, що з 19 листопада 1980 року по 26 жовтня 1982 року ОСОБА_3 проходив службу в Збройних Силах, з 07 травня 1985 року по 24 червня 2002 року служив в органах внутрішніх справ. Отже, ОСОБА_3 з 1985 року, у тому числі на час видачі йому свідоцтва про права особистої власності на спірний будинок, по
24 червня 2002 року служив в органах внутрішніх справ, що не є строковою військовою службою та водночас виключає членство у колгоспному дворі та, відповідно, набуття прав власності на спірний будинок. Тому він втратив (а фактично і не набував) право на спірний будинок як голова колгоспного двору. Про це стверджував і позивач за первісним позовом у своєму відзиві на апеляційну скаргу. У цій частині суди попередніх інстанцій не врахували висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-350цс15 стосовно неможливості віднесення спірного будинку до суспільної групи колгоспного двору.
Стосовно доводів первісного позивача про те, що батько купив для нього спірний будинок та оформив на нього, оскільки законом було заборонено мати у особистій власності більш ніж один житловий будинок, то вони спростовуються договором купівлі-продажу від 22 серпня 1985 року, який було оформлено на ОСОБА_4 . Право власності на будинок АДРЕСА_2 ОСОБА_4 набув за договором купівлі- продажу 22 серпня 1985 року а на будинок АДРЕСА_1 - на підставі свідоцтва № 698 про право особистої власності на домоволодіння від 20 жовтня 1989 року. А тому передбачена законом підстава для відчуження одного із будинків виникла саме з 20 жовтня 1989 року, в той час як спірне свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_3 було видано 24 жовтня 1989 року на підставі рішення виконкому Тиманівської сільської ради від 15 грудня 1987 року. При цьому ОСОБА_4 свого волевиявлення на його відчуження у передбачений законом спосіб не виявляв.
При розгляді справи судом першої інстанції у первісному складі суду ним було допитано свідків - службову особу БТІ, а також теперішнього та колишню секретаря Тиманівської сільської ради, яка безпосередньо посвідчувала договір купівлі-продажу будинку від 22 серпня 1985 року на ім`я ОСОБА_4, а також повідомляла про обставини оформлення права власності на спірний будинок ОСОБА_3 . Проте при розгляді справи судом у новому складі ці пояснення враховані не були та водночас повторно не отримані.
У зв`язку з чим безпідставно та необґрунтовано суди відмовили і у задоволенні зустрічного позову.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року (провадження
№ 6-350цс15).
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 рокусправу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу будинку від
22 серпня 1985 року ОСОБА_5 продала ОСОБА_4 належний їй на праві особистої власності жилий будинок, що знаходиться в с. Тиманівка, Тульчинського району, Вінницької області. Зі змісту договору не можливо ідентифікувати який саме будинок є предметом цього правочину, оскільки у ньому відсутній номер будинку, погосподарський номер чи інші його ідентифікуючі ознаки, як то площа, технічна характеристика тощо. Зазначений договір міститься в оригіналі в інвентаризаційній справі № 717, заведеній щодо будинку АДРЕСА_1, власником якого на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння № 698 від 20 жовтня 1989 року був ОСОБА_4, а після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - його дружина ОСОБА_2 на підставі свідоцтва № 803 про право особистої власності на жилий будинок від 03 січня 1994 року.
За даними копії спадкової справи № 285/94 до майна померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ( ОСОБА_6 ) спадщину після нього прийняла ОСОБА_2, яка на частину спадкового майна ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 08 вересня 1994 року.
07 грудня 2002 року на адресу Тульчинської державної нотаріальної контори надійшла додаткова заява від ОСОБА_2, відповідно до якої вказала, що
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 та після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається з: житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 ; майнового паю в розмірі 6 252,00 грн в майні КСП ім. Желюка, яке вона прийняла та просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом. Того ж дня державним нотаріусом Мовчан В. І. на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований
в АДРЕСА_2, який належав померлому на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконкомом Тиманівської сільської ради 25 листопада 2002 року на підставі рішення виконкому Тиманівської сільської ради від 25 жовтня 2002 № 56 та зареєстрованого в Тульчинському міжрайонному бюро технічної інвентаризації 25 листопада 2002 року за
р. № 720.
Підставою оформлення за ОСОБА_4 права власності на жилий будинок АДРЕСА_2 так само вказаний договір купівлі-продажу будинку, посвідчений Тиманівською сільською радою від 22 серпня 1985 року, а до матеріалів інвентаризаційної справи додається його копія.
Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу від 07 квітня 1988 року серія НОМЕР_5 07 квітня 1988 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_7 та остання після укладення шлюбу змінила прізвище на " ОСОБА_8".
Відповідно до витягу з послужного списку ОСОБА_3 Н-962702 він
з 19 листопада 1980 року по 26 жовтня 1982 року проходив службу в Збройних Силах, з 07 травня 1985 року по 24 червня 2002 року служив в органах внутрішніх справ.
Відповідно до копії листа начальника Тульчинського МБТІ від 26 березня
1986 року № 40 ОСОБА_3 звернувся до голови виконкому Тульчинського районної Ради народних депутатів з проханням винести рішення про технічну інвентаризацію та реєстрацію жилих будинків.
Рішенням виконавчого комітету Тульчинського районної Ради народних депутатів № 76 від 27 березня 1986 року "Про технічну інвентаризацію та реєстрацію житлових будинків належних громадянам та колгоспним дворам на праві особистої власності" (а. с. 232 т. 2) вирішено: провести технічну інвентаризацію жилих будинків належних громадянам та колгоспним дворам на праві особистої власності, розташованих на території Тульчинського району; визначити право особистої власності на жилі будинки за громадянами та колгоспними дворами згідно представлених сільськими Радами списків; виконкомам сільських Рад району видати свідоцтва про право особистої власності згідно пункту 2 даного рішення; реєстрацію та технічну інвентаризацію житлового фонду провести силами Тульчинського бюро технічної інвентаризації за рахунок власників житлових будинків.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Тиманівської сільської Ради народних депутатів від 15 грудня 1987 року "Про технічну інвентаризацію та реєстрацію житлових будинків та колгоспним дворам на праві особистої власності" виконком сільської Ради народних депутатів вирішив, зокрема, оформити право особистої власності на жилі будинки за громадянами та колгоспними дворами та видати їм свідоцтво про право особистої власності.
Згідно технічного паспорту на жилий будинок по АДРЕСА_2, виданого 24 жовтня 1989 року жилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом № 701 про право особистої власності на домоволодіння від 24 жовтня 1989 року, виданим виконавчим комітетом Тиманівської сільської Ради народних депутатів на підставі рішення виконкому Тульчинського районної Ради народних депутатів
№ 76 від 27 березня 1986 року та рішення виконкому Тиманівської сільської ради № 71 від 15 грудня 1987 року, зареєстрованим того ж дня в бюро технічної інвентаризації.
Згідно довідки виконкому Тиманівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 11 липня 2016 року № 417 вулицю П. Комуни, яка розташована в с. Тиманівка, Тульчинського району, Вінницької області перейменовано на вулицю Відродження згідно рішення Тиманівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області за № 63, 6 сесії 7 скликання від
09 лютого 2016 року.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Тиманівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 05 квітня 2016 року № 334 за адресою: АДРЕСА_4 розташований житловий будинок з господарськими будівлями, власником якого є ОСОБА_3 . Підстава: погосподарська книга
№ 3 по Тиманівській сільраді.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно, яка прийнята сторонами по справі - його матір`ю ОСОБА_2 та дружиною ОСОБА_1
11 січня 2017 року державним нотаріусом Іськовою Н. М. на ім`я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться
в
АДРЕСА_2, який належав померлому на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Тиманівської сільської ради 24 жовтня 1989 року на підставі рішення Тульчинського райвиконкому від 27 березня 1986 року № 76 та зареєстрованого в КП "Тульчинському міжрайонному бюро технічної інвентаризації" 24 жовтня
1989 року за р. № 720.
Відповідно до оглянутих судом першої інстанції інвентаризаційних справ на житлові будинки АДРЕСА_2 та
АДРЕСА_1, встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Тульчинською державною нотаріальною конторою 07 грудня
2002 року, є власником житлового будинку
АДРЕСА_2 . Первісним власником відповідно до свідоцтва про право особистої власності, виданого виконкомом Тиманівської с/Ради н/д № 701 від 24 жовтня 1989 року зазначено колгоспний двір, головою якого є ОСОБА_3 (інвентаризаційна справа № 720 на житловий будинок АДРЕСА_2 ).
Власником житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право особистої власності, виданого виконкомом Тиманівської с/Ради народних депутатів № 803 від 03 січня
1994 року. Попереднім власником відповідно до свідоцтва про право особистої власності, виданого виконкомом Тиманівської сільської ради н/д № 698 від
20 жовтня 1989 року, зазначено колгоспний двір, головою якого є ОСОБА_4 .
В матеріалах інвентаризаційної справи на житловий будинок АДРЕСА_1 наявне свідоцтво № 698 право особистої власності на домоволодіння від 20 жовтня 1989 року, видане виконавчим комітетом Тиманівської сільської ради на підставі рішення виконкому Тульчинського районної ради народних депутатів
№ 76 від 27 березня 1986 року та рішення виконкому Тиманівської сільської ради № 71 від 15 грудня 1987 року, зареєстроване того ж дня в бюро технічної інвентаризації, відповідно до якого жилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого ОСОБА_4 . Також міститься рішення Тиманівської сільської Ради народних депутатів Тульчинського району Вінницької області № 48 від 20 грудня 1993 року, відповідно до якого виконком Тиманівської сільської Ради народних депутатів вирішив: переоформити документи на право особистої власності на жилий будинок АДРЕСА_1 на ім`я нового голови колгоспного двору ОСОБА_2 ; видати свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок; Тульчинському міжміському бюро технічної інвентаризації провести перереєстрацію жилого будинку.