ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 380/16826/21
адміністративне провадження № К/990/10909/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року (головуючий суддя - Братичак У.В.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року (головуючий суддя - Онишкевич Т.В., судді: Сеник Р.П., Судова-Хомюк Н.М.)
у справі №380/16826/21
за позовом ОСОБА_1
до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Львів),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у Львівській області,
про визнання протиправною та скасування постанови.
I. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Львів) від 07 вересня 2021 року про відкриття виконавчого провадження №66712371.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на момент відкриття виконавчого провадження сума заборгованості не була узгоджена, враховуючи що в даному випадку примусовому виконанню підлягала вимога про сплату недоїмки. Також позивач вказав про невідповідність виконавчого документу приписам пункту 7 частини першої статті 4 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження".
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
5. Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій установлено, що 19 лютого 2021 року ГУ ДПС винесена вимога про сплату боргу №Ф-6282-52У по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо позивача про сплату боргу (недоїмки) в сумі 37788,74 грн, дата набрання чинності зазначена 26 червня 2021 року.
7. ГУ ДПС 06 вересня 2021 року звернулось до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження з питань примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ф-6282-52У по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо позивача про сплату недоїмки в сумі 37788,74 грн.
8. Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Львів) Кінах Л.Б. 07 вересня 2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66712371.
9. ОСОБА_1 не погодився із правомірністю постанови державного виконавця від 07 вересня 2021 року про відкриття виконавчого провадження №66712371 та звернувся до суду із цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відкриття виконавчого провадження №66712371 та відповідність вимоги про сплату недоїмки приписам частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
11. Керуючись правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 грудня 2019 року у справі №1.380.2019.002342, суд першої інстанції зазначив, що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання встановлений законом і не може бути змінений. А тому відсутність у виконавчому документі відомостей про строк пред`явлення його до виконання, в цьому випадку, не перешкоджає державному виконавцю самостійно вирішити питання про дотримання стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відповідно відкрити виконавче провадження.
12. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зауважував, що державний виконавець за наявності у вимозі відмітки про набрання нею чинності не наділений законом повноваженнями перевіряти обставини надсилання позивачем вимоги про сплату боргу, її отримання позивачем та узгодження вказаної у ній сумі.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. У касаційній скарзі представник позивача зазначив про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування положень пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв`язку із пунктом 7 частини першої статті 3 вказаного Закону. На думку скаржника, такий висновок необхідний у правовідносинах, що виникають під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання вимоги щодо сплати недоїмки. Якщо вимога не узгоджена, тому вона, в силу положень пункту 7 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", не підлягає примусовому виконанню, оскільки не вважається рішенням податкового органу, яке законом визнано виконавчим документом. В протилежному випадку, усі заходи примусового виконання неузгодженої вимоги про сплату недоїмки у виконавчому провадженні є незаконними та порушують майнові права боржника.
14. Позивач вважає, що податкова вимога про сплату боргу (недоїмки), примусове виконання якої здійснювалось у спірному виконавчому провадженні, не була узгодженою, оскільки не направлялась за його податковою адресою, тобто такий виконавчий документ не підлягав примусовому виконанню згідно із пунктом 7 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження". Проте, державний виконавець при надходженні цієї вимоги не звернув увагу на недоліки виконавчого документа, неправомірно відкривши виконавче провадження за виконавчим документом, що не відповідає приписам законодавства.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
16. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
17. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вимоги податкового органу про сплату боргу по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
18. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
19. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").