ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 380/3672/20
адміністративне провадження № К/9901/6699/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора, голови Кадрової комісії №2 Офісу Генерального прокурора, секретаря Кадрової комісії №2 Офісу Генерального прокурора, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Львівської обласної прокуратури, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року (суддя-доповідач Шинкар Т.І., судді Онишкевич Т.В., Шевчук С.М.),
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Венедіктової І.В., голови Кадрової комісії №2 Офісу Генерального прокурора Мамедова Г.А., секретаря Кадрової комісії №2 Офісу Генерального прокурора Коріняк О.М., в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 18.08.2020 просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії №2 від 09.04.2020 №243 про недопущення його, начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням Прокуратури Львівської області, до проходження наступних етапів атестації та визнання його таким, що неуспішно пройшов атестацію;
- визнати його таким, що успішно пройшов атестацію згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 03.10.2019 №221.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він працював в органах прокуратури з 2004 року та протягом усього періоду роботи належним чином виконував свої посадові обов`язки, дотримувався вимог чинного законодавства України, до дисциплінарної відповідальності не притягався, натомість неодноразово заохочувався за результатами роботи. На виконання вимог Закону України "Про прокуратуру", Закону України від 19.09.2019 №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ) та Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 (далі - Порядок №221), 05.03.2020 він пройшов перший етап атестації - складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, за результатами якого набрав 67 балів. Проте вказаний результат позивач уважає необ`єктивним, а рішення Кадрової комісії №2 від 09.04.2020 №243 - протиправним і необґрунтованим, оскільки він дав відповіді на переважну кількість запитань, однак оприлюднені на сайті Офісу Генерального прокурора відповіді на ці запитання є неоднозначними (некоректними) або такими, що не відповідають чинному законодавству України.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії №2 від 09.04.2020 №243 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора" щодо начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував протиправністю дій кадрової комісії при проведення атестації позивача та невмотивованістю прийнятого нею рішення про неуспішне проходження позивачем атестації. Так, суд першої інстанції зазначив про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів того, що троє членів Кадрової комісії №2 відповідали критеріям, визначеним пунктом 3 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233, що програмне забезпечення, яке використовувалося у процедурі тестування з використанням комп`ютерної техніки, забезпечувало його анонімність, конфіденційність та захист від втручання третіх осіб та що надані відповідачем матеріали атестації (атестаційної справи), зокрема копія білету, відповідають тим матеріалам, які надавалися позивачу під час іспиту 05 березня 2020 року. Суд виходив також з того, що відповідач не спростував доводів позивача про виникнення технічного збою в роботі комп`ютерної техніки та не вжив жодних заходів для перевірки цих обставин, повідомлених йому позивачем у заявах від 05 і від 06 березня 2020 року. Крім того, суд звернув увагу на те, що питання для тестування були сформовані переважно з галузі кримінального права і кримінального процесу (70%), перелік запитань для прокурорів регіональних прокуратур був більшим, ніж для прокурорів Генеральної прокуратури, та що два етапи атестації проводилися для прокурорів регіональних прокуратур в один день, тоді як прокурори Генеральної прокуратури проходили їх у різні дні, що, за висновком суду, вказує на створення нерівних умов для працівників різних напрямів професійної діяльності органів прокуратури, а також на нерівне становище прокурорів регіональних прокуратур порівняно із прокурорами Генеральної прокуратури.
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
6. Протилежне рішення по суті позовних вимог суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що до отримання результатів іспиту позивач не ставив під сумнів правомірність порядку утворення кадрової комісії, зокрема, здійснення добору її членів, так само як і не звертався до членів комісії або робочої групи щодо технічного збою під час тестування, завершивши іспит до закінчення відведеного часу. Наведене, за висновком суду апеляційної інстанції, свідчить про намагання позивача оскаржити отриманий негативний результат та не є належним доказом некоректної роботи комп`ютерної техніки під час проведення іспиту. Суд апеляційної інстанції відхилив аргументи позивача щодо неоднозначності й некоректності відповідей на запитання тесту, зазначивши, що такі аргументи є виключно суб`єктивною оцінкою позивача та спростовуються долученими до матеріалів справи копіями відомості про результати тестування і роздруківкою деталей іспиту. Що стосується програмного забезпечення, яке використовувалося для складення іспиту, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у Законі №113-ІХ і Порядку №221 будь-яких вимог до нього та виходив з того, що належними і допустимими доказами у справі не спростовано, що під час тестування не було вжито всіх необхідних заходів безпеки, які би гарантували анонімність, конфіденційність та захист від втручання третіх осіб.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
7. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення і направити справу на новий апеляційний розгляд.
8. За доводами позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам статті 74, частин четвертої і п`ятої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановив обставини справи щодо отриманого ним результату тестування у 67 балів, коректності запитань тесту і однозначності запропонованих варіантів відповідей на підставі недопустимого письмового доказу - роздруківки під назвою "Деталі іспиту", яка не підписана жодним членом кадрової комісії або робочої групи та була подана відповідачем в незасвідченій копії, без зазначення про наявність у відповідача чи в іншої особи оригіналу поданого доказу. Позивач також стверджує, що з порушенням положень частини другої статті 77 КАС України суд апеляційної інстанції переклав на нього обов`язок доказування справності та неможливості втручання в роботу технічного обладнання і програмного забезпечення "Аналітична система оцінки знань", що використовувалися під час тестування, та з порушенням принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи не встановив вказані обставини та не врахував відмову відповідача надати відповідні докази на їх підтвердження, витребувані в нього судом першої інстанції. Не дослідженими судом апеляційної інстанції, за твердженням позивача, залишилися копії протоколу засідання Першої кадрової комісії від 20.02.2020 №1 з додатками до нього та копія додатку №3 до протоколу засідання Другої кадрової комісії від 09.04.2020 №5, внаслідок чого судом неправильно встановлені обставини щодо відсутності технічних збоїв під час тестування. Зазначив, що суд апеляційної інстанції не дав оцінки й письмовому доказу під назвою "Відомості про результати тестування", в якому напроти прізвища позивача вказано його логін, який був повідомлений ним на вимогу члена робочої групи при реєстрації на іспит, що підтверджує нівелювання кадровою комісією процедури анонімності під час атестації.
9. У відзиві на касаційну скаргу Офіс Генерального прокурора просить залишити постанову суду апеляційної інстанцій без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість. Спростовуючи доводи позивача, відповідач вказує на те, що Офіс Генерального прокурора не є розробником (власником) програмного забезпечення, на якому проводилося анонімне тестування, у зв`язку з чим він позбавлений можливості завірити роздруковану інформацію з указаного програмного забезпечення. Водночас зазначає, що надана інформація "Деталі іспиту" є роздрукованою версією цифрового доказу, тобто оригінальним примірником на паперовому носії інформації. Відповідач стверджує також про забезпечення анонімності при проведенні атестації, посилаючись на те, що у відомості зазначався лише логін прокурора, тоді як для авторизації в системі та початку тестування кожний прокурор вводив відомий лише йому пароль.
10. 20 жовтня 2021 року позивач надіслав на адресу Верховного Суду заяву про доповнення та зміну вимог касаційної скарги. Разом із тим, у силу вимог частини першої статті 337 КАС України, ця заява не підлягає врахуванню судом, оскільки вона подана поза межами строку на касаційне оскарження.
11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
12. З червня 2004 року ОСОБА_1 працював в органах прокуратури, з грудня 2019 року - на посаді начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням Прокуратури Львівської області.
13. 05.03.2020 позивач проходив перший етап атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурорів, за результатами якого набрав 67 балів.
14. У рішенні Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 09.04.2020 №243 зазначено, що набраний ОСОБА_1 бал є меншим за прохідний бал для успішного складання іспиту та проходження наступних етапів атестації, у зв`язку з чим позивача визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію.
V. Позиція Верховного Суду
15. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.